Справа № 757/13011/25 Головуючий в суді І інстанції Білоцерківець О.А.
Провадження № 33/824/3714/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
2 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративною відповідальністю за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 22 травня 2025 року захисник ОСОБА_1 - Ковеза Андрій Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою ст.287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об'єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.
Постанова Печерського районного суду міста Києвабула ухвалена 16 квітня 2025 року, а тому останнім днем звернення з апеляційною скаргою є 26 квітня 2025 року, що є вихідним днем (субота), тому останнім днем слід вважати 28 квітня 2025 року, натомість апеляційна скарга надійшла до суду 22 травня 2025 року, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку.
З матеріалів справи убачається, що апелянт був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, захисник Ковеза Андрій Іванович був присутній в судовому засіданні призначеному на 16 квітня 2025 року.
Жодних обставин, які могли бути предметом перевірки щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження апеляційна скарга не містить.
Крім того, апелянт не просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом і підлягає поверненню у зв'язку із відмовою в поновленні строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 рокуповернути особі, яка її подала, як таку що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана