02 липня 2025 року справа №360/1447/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 360/1447/24 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Пупинін Олександр Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо затримки повного розрахунку при звільненні з 16.04.2024 року по 31.10.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за шість місяців в сумі 195618,60 грн за час затримки повного розрахунку при звільненні з 16.04.2024 року по 31.10.2024 року;
Також, просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1564,95 грн та правничу допомогу у сумі 2050 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року позов задоволено частково:
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2024 року по 16.10.2024 року включно в сумі 199963,84 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2050,00 грн, а також судовий збір у розмірі 1564,95 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,76 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Апелянт зазначив про необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скрагу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.
Позивач з 30.04.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 15.04.2024 - в Національній поліції України, зокрема з 07.11.2015 по 30.06.2022 - в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, та в період з 01.07.2022 по 15.04.2024 - в Головному управлінні Національної поліції в Сумській області, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Наказом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 11.04.2024 № 149 о/с, відповідно до пункту 2 (за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого оперуповноваженого 2-го відділу (боротьби з торгівлею людьми) управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, з 15 квітня 2024 року, встановивши щомісячну премію за квітень 2024 року в розмірі 201,043 відсотків, з виплатою грошової компенсації за 01 добу додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, за 05 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік, за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік, за 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, за 5 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, за 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік, за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік, за 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, за 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік, за 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, за 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, за 07 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, за 04 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 360/471/24, яке набрало законної сили 26.09.2024, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 70 діб.
На виконання цього рішення суду ГУНП в Сумській області 29.10.2024 нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій загальною кількістю 70 діб в сумі 74932,10 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2024 № 9440, копія якої перебуває в матеріалах справи.
31.10.2024 на картковий рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти в сумі 74932,10 грн з коментарем «грош. компен. за невикор. дні додат. відпустки як учас. бойових дій за 2015-2022 заг. кільк. 70 діб, копм. подат. зг. ріш. суду від 03.07.2024 №360/471/24, Луган. окруж. адм суд».
01.11.2024 за № 50/24 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно вимог ст.117 КЗпП України, суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 16.04.2024 по 31.10.2024 за шість місяців.
Листом від 12.11.2024 за № 2186/29/П-24аз відповідачем у виплаті позивачу суми середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні відмовлено через відсутність підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
За ч.ч. 2, 3 статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
За п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
За п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом першим пункту 7 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
За п. 13 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць.
Згідно з п. 15 розділу І Порядку № 260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Суд враховує, що вказані вище правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Непоширення на поліцейських норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Однак, питання щодо дати проведення остаточного розрахунку з поліцейськими при звільненні із служби в поліції, відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських із служби в поліції, зокрема, за затримку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки, - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Згідно з ч. 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми КЗпП України.
За ч. 1 статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача із служби в поліції) роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Починаючи з 19 липня 2022 року відбулися зміни у трудовому законодавстві України, відповідно до яких у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
В постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 по справі № 360/471/24 встановлено право позивача на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2020 рік у кількості 14 діб, за 2022 рік у кількості 14 діб, за 2023 рік у кількості 14 діб, за 2024 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 70 діб, тому відповідач мав виплатити позивачу таку компенсацію при звільненні зі служби в поліції у строк, визначений у статті 116 КЗпП України.
Зважаючи на вище наведені положення КЗпП України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що стаття 117 КЗпП України розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати належних працівникові при звільненні сум, у тому числі й компенсації за невикористані дні відпустки.
Оскільки суду не надано доказів, що позивач був відсутній на службі в день його звільнення, то суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні відпустки мала бути виплачена позивачу в день звільнення із служби в поліції 15.04.2024.
За матеріалами справи така компенсація виплачена позивачу тільки 31.10.2024, тобто вже після його звільнення зі служби в поліції та на виконання рішення суду.
Отже, за цей період затримки, але не більш як за шість місяців, до відповідача має бути застосована відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100 в редакції, яка діє на час вирішення спору).
За пп. «л» пункту 1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно з абз. 1-3 пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема:
виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками) (підпункт «а»);
одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (підпункт «б»);
компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових) (підпункт «в»);
пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати (підпункт «е»);
компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (підпункт «л»).
Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення є Порядок № 260, абзацом восьмим пункту 8 розділу ІІІ якого, серед іншого, визначено, що одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, поліцейським здійснюється з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії.
Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 , наданих ГУНП в Сумській області, позивачу у лютому 2024 року нараховано грошове забезпечення в сумі 43248,10 грн із розрахунку: посадовий оклад - 2600,00 грн, спеціальне звання - 2200,00 грн, вислуга років - 2400,00 грн, таємність - 390,00 грн, спеціальні умови проходження служби - 3240,00 грн, премія щомісячна - 21772,96 грн, додаткова винагорода за постановою КМУ 168 10 000 - 9677,40 грн, додаткова винагорода за постановою КМУ 168 30 000 - 967,74 грн.
У березні 2024 року позивачу нараховано грошове забезпечення в сумі 35361,52 грн із розрахунку: посадовий оклад - 2600,00 грн, спеціальне звання - 2200,00 грн, вислуга років - 2400,00 грн, таємність - 390,00 грн, спеціальні умови проходження служби - 3240,00 грн, премія щомісячна - 21772,96 грн, додаткова винагорода за постановою КМУ 168 10 000 - 2758,56.
Наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), пунктом 15 якого визначено, що додаткова винагорода, одноразова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, відповідно до вимог підпункту «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 та пункту 15 наказу МВС України від 28.11.2022 № 775 «Про обчислення Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)», до розрахунку розміру середньої зарплати не включається.
Отже, розмір нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення у лютому 2024 року становить 32602,96 грн за 29 днів; у березні 2024 року - 32602,96 грн за 31 день; середньоденна заробітна плата 1086,76 грн; середньомісячна заробітна плата 32602,80 грн, що також підтверджується довідкою ГУНП в Сумській області від 14 січня 2025 року.
День звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до частини третьої статті 77 Закону № 580-VIII вважається останнім днем служби.
Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діє з 19 липня 2022 року (6 місяців), складає з 16.04.2024 по 16.10.2024 включно та становить 184 календарний день.
Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1086,76 грн ((32602,96 грн + 32602,96 грн): 60 календарних дні = 1086,76 грн).
Середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, в арифметичному обчисленні складає 199963,84 грн (середньоденне грошове забезпечення 1086,76 грн х 184 календарний день).
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17, суд не бере їх до уваги та враховує правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, згідно з якими правовідносини, які виникли з 19 липня 2022, регулюються вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. З 19 липня 2022 року суди мають враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2024 року по 16.10.2024 року включно в сумі 199963,84 грн.
В частині розподілу судових витрат рішення суду не оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі № 360/1447/24 за позовом Пупиніна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 2 липня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук