Справа № 420/9862/25
02 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» (вул. Богомольця, 7/14, приміщення 182, м. Київ, 01024) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання умов зовнішньоекономічного контракту оформлено поставку товару (радіатори) та з метою здійснення їх митного оформлення позивачем 12.02.2025 подано контролюючому органу митну декларацію (далі МД) №25UA500500009922U2 від 27.03.2025.
За результатом розгляду поданих документів Одеською митницею прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року, в якому зазначено розбіжності, що викликають сумніви в митній вартості товару, а саме: відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора №888791/25 від 24.03.2025 що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599) та положенням Митного та Податкового кодексів України. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги.
Однак Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 передбачений перелік документів, який не є вичерпним. До митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, договір транспортного експедирування №2016-11-21/1 від 21.11.2016 також додатково надано рахунок №РФ-24667 від 21.03.2025 виставлений на підставі договору, а також банківській платіжний документ №259 від 25.03.2025 про його сплату.
Представник позивача вважає, що надані документи надають вичерпну інформацію щодо такої складової митної вартості як витрати на транспортування товарів однак жодної уваги Відповідач на них не звернув.
Також в рішенні зазначена наступна розбіжність: відповідно до опису товару в графі 31 здійснюється митне оформлення радіаторів зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом, а в комплекті вказуються кріплення для побутового водопостачання.
Представник позивача зазначив, що постачаються радіатори, які за своїм функціональним призначенням кріпляться до стіни і відповідно мають в своєму комплекті кріплення, що є логічним та закономірним. Кріплення не є окремим товаром і йде у комплекті з радіаторами та входять у їх вартість.
Представник позивача вказує, всі основні документи, які свідчать про митну вартість товару відповідно до договору, були одразу надані митному органу. У вказаних документах відсутні будь-які розбіжності щодо визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 02.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених системою управління ризиками.
Під час митного оформлення товару позивача визначені Автоматизованою системою управління ризиками форми контролю були обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускалося.
За результатами митного контролю встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних; 2) відповідно до опису товару в графі 31 здійснюється митне оформлення радіаторів зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом, а в комплекті вказуються кріплення для побутового водопостачання.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним ч.1 ст.54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що 28.03.2024 року декларантом надіслано лист щодо направлених додаткових документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом розгляду документів встановлено, що митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову, а також декларантом не надані перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема висновки про вартісні характеристики товарів, не пояснено та не усуненено розбіжності.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару становить 2,63 дол. США за кг нетто (МД від 03.03.2025 №UA209140/2025/5206), ніж заявлено декларантом 1,80 дол. США за кг нетто.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, додатково зазначивши, що, застосовуючи митну декларацію оформлену за 6-м методом визначення митної вартості, відповідач фактично намагається нівелювати вимоги Митного кодексу стосовно основного (першого) методу визначення митної вартості, оскільки одного разу застосувавши 6-й метод намагається застосовувати його до всіх наступних митних оформлень аналогічного товару що є не припустимим. Викладене додатково підтверджує протиправність та безпідставність оскаржуваного рішення.
Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності 03.01.2017 року позивачем ТОВ «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» (покупець) укладений з фірмою «ELEKS DIS TICARET A.S.» (Туреччина) (продавець) контракт на поставку товару №01/01-2017, відповідно до п.1.1 якого продавець продає і відвантажує, а покупець купує і приймає «товар» (обладнання для систем обігріву, комбо котли, панельні радіатори, сантехніка, вентелі и крани, а також аксесуари до них) на базових умовахІзмір, Туреччина відповідно до умов INCOTERMS 2010. Умови поставки можуть бути змінені, про що продавець указує у відповідному інвойсі на кожну окрему поставку.
Згідно з п.2.1 контракту ціни на товари вказуються в инвойсах, які видаються кожну партію товару
Контрагентом позивача 20.03.2025 складено інвойс №ЕЕ12025000000146 на поставку товару (радіаторів) загальною кількістю 902 шт, загальною вартістю 32854,26 дол. США.
У зв'язку поставкою товару на виконання контракту №01/01-2017 від 03.01.2017 року, позивачем подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500500009922U2 від 27.03.2025, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт з додатками до нього, інвойс та інші документи).
Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року, в якому зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Відповідно до Правил заповнення деклараціі? митноі? вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів Украі?ни від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиціі? Украі?ни 18.06.2012 за №984/21296, у розділі Б «Складові митноі? вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митноі? вартості), передбачені ч.10 ст.58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиціи?них послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиціи?них послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здіи?снюється з використанням власного транспортного засобу). Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію Украі?ни, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Відповідно до розрахунку, здіи?сненого декларантом, транспортні та експедиціи?ні витрати до ввезення на митну територію Украі?ни, включені до складових митноі? вартості товару виключно за довідкою експедитора №888791/25 від 24.03.2025 що не відповідає порядку заповнення деклараціі? митноі?? вартості (Наказ Міністерства фінансів Украі?ни від 24.05.2012 №599) та положенням Митного та Податкового кодексів Украі?ни. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здіи?снюватися оплата за надані послуги. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до пункту 2 частини другоі? статті 52 Кодексу достовірних відомостеи? про визначення митноі? вартості товару, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних;
2) Відповідно до опису товару в графі 31 здіи?снюється митне оформлення радіаторів зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом,а в комплекті вказуються кріплення для побутового водопостачання. 2) у п.3.2 контракту вказано, що партія товару формується на підставі замовлень, яких до митного оформлення надано не було. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавецьвиставив покупцю попередній інвойс (п.3.3 Контракту) - попередні інвойси серед документів відсутні;
В рішенні запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію експортної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У рішенні вказано, що опрацювавши інформацію, викладену листі декларанта (від 28.03.2024: Відповідь на розбіжності 280325), щодо направлених додаткових документів і неможливості надання інших документів для підтвердження заявленої митної вартості, було встановлено, що митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову, а також декларантом не надані перелічені в повідомленні митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема висновки про вартісні характеристики товарів, не пояснено та не усуненено розбіжності.
Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 цього МКУ.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару - не надано. В той же час в контракті та інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття є неспроможними, з огляду на наступне.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з оскаржуваним рішенням №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактуру, банківські платіжні документи та калькуляцію транспортних витрат. Вказані обставини викликають у відповідача сумніви у митній вартості товару.
Щодо таких аргументів митниці, суд дійшов висновку, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов'язковим.
Судом встановлено, що митному органу надавались довідка про транспортні витрати від 24.03.2025 за вих.№888791/25, договір транспортного експедирування №2016-11-21/1 від 21.11.2016, рахунок №РФ-24667 від 21.03.2025 та банківській платіжний документ №259 від 25.03.2025.
Оскільки наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані контролюючому органу документи є належними та допустимими доказами розміру таких витрат, з огляду на наступне.
Згідно п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п.1.1 договорк транспортного експедирування №2016-11-21/1 від 21.11.2016, укладеним позивачем з ТОВ «Клевер Тім», експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Послуги експедитора, а також витрати, витрати та інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов'язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передоплати на підставі виставленого експедитором рахунку у строк, передбачений п.3.3. цього договору (п.3.1 догвоору №2016-11-21/1 від 21.11.2016).
21.03.2025 року ТОВ «Клевер Тім» складено рахунок №РФ-24667, згідно якого надано наступні послуги перевезення: 1) міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту: м.Маніса (Туреччина) с. Орлівка (Україна), т/з НОМЕР_1 /АС1241XF вартістю 92000 грн; 2) автоперевезення вантажів по маршруту: с. Орлівка (Україна) м. Гостомель (Україна), т/з НОМЕР_1 /АС1241XF вартістю 56000 грн; 3) транспортно-експедиційне обслуговування на території України вартістю 3333,33 грн. Загальна вартість послуг склала 152000 грн.
Також ТОВ «Клевер Тім» видано довідку про транспортні витрати від 24.03.2025 за вих.№888791/25, згідно якої вартість міжнародного автоперевезення вантажу на адресу ТОВ «Індустрія Води» за маршрутом м.Маніса (Туреччина) - с. Орлівка (Україна), т/з АС4112H0/AC1241XF складає 92000 грн (в тому числі навантажувально- розвантажувальні роботи 5000 грн). Вантаж при перевезенні не страхувався.
Відповідно до платіжної інструкції №259 від 25.03.2025 позивачем сплачено на користь експедитора ТОВ «Клевер Тім» 152000 грн за транспортні послуги на підставі рахунку №РФ-24667 від 21.03.2025.
Суд дійшов висновку, що наданими декларатном до митного органу документами підтверджуються витрати на транспортування, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.
Посилання митного органу на те, що зазначення витрат у декларації здійснено «виключно за довідкою експедитора», не відповідає фактичним обставинам справи. Надана довідка не є єдиним джерелом інформації, а лише доповнює інші документи, що підтверджують вартість транспортних витрат.
Суд вважає, що надані позивачем документи в їх сукупності (договір транспортного експедирування, рахунок за надані послуги, платіжна інструкція та довідка експедитора) взаємопов'язані за змістом, датами та контрагентом, містять узгоджені відомості про надані послуги з перевезення та їх оплату, і разом підтверджують фактичне понесення витрат на транспортування товару до митної території України.
Також недоліком, який на думку митного органу свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару зазначено наступне: відповідно до опису товару в графі 31 здійснюється митне оформлення радіаторів зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом, а в комплекті вказуються кріплення для побутового водопостачання.
Судом встановлено, що у графі 31 (Пакування та опис товарів) МД №25UA500500009922U2 від 27.03.2025 декларантом вказано, що товар «Вироби з чорних металів. Радіатори зі сталі для центрального опалення з неелектричним нагрівом в комплекті з кріпленням, для побутового водопостачання».
Суд вважає, що сама по собі наявність у комплекті кріплень, які можуть бути використані в системах побутового водопостачання, не змінює основного функціонального призначення товару - радіатори зі сталі для центрального опалення. Посилання митного органу на нібито існуючу розбіжність у вартості товару через опис комплектуючих у графі 31 є лише припущенням. Відповідачем не обґрунтовано як зазначення кріплення у складі товару впливає на правильність визначення митної вартості товару.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання митниці на додатково надану митну декларацію країни відправлення, враховуючи наступне.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Судом встановлено, що позивачем з метою підтвердження митної вартості товару, до відповідача надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну, а саме: контракт та інвойс.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередніми МД від 03.03.2025 №UA209140/2025/5206, вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак суд вважає, що вказана МД не може бути врахована для коригування митної вартості товару за МД позивача, оскільки відповідачем не доведено: що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав відзив на позов. Суд в силу приписів ч.4 ст.159 КАС України неподання відповідачем відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з платіжною інструкцією №286 від 03.04.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 172 272,15 грн) становить 2584,08 грн. Тобто за подання даного позову підлягав сплаті 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2025 рік, у розмірі 3028 грн.
Однак, оскільки позивач подав до суду позовну заяву через Підсистему «Електронний суд» на підставі ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає врахуванню коефіцієнт 0,8 за подання позову в електронній формі, що становитиме 2422,40 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Також у змісті позову позивач заявив, що до складу понесених ним судових витрат по цій справі входить професійна правничої допомоги.
У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки станом на час прийняття рішення по справі позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є умовою відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат у частині витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» (вул. Богомольця, 7/14, приміщення 182, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37701463) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000163/2 від 28.03.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТРІЯ ВОДИ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва