ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" липня 2025 р. справа № 300/9375/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення № 092850026347 від 11.09.2024, зобов'язання до вчинення дій, -
Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 092850026347 від 11.09.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з урахуванням висновків суду, зарахувати до страхового стажу період проходження навчання в Івано-Франківській радіотехнічній школі з 01.09.1980 по 05.02.1981 і періоди роботи на території Російської Федерації: з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020, та з 06.06.2023 призначити позивачу пенсію за віком, згідно наявного страхового стажу і фактично сплачених страхових внесків, підтверджених довідками: ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» про заробітну плату № 456-465 від 02.09.2019 та № 982, № 983 від 25.12.2020, яка враховується при вирахуванні розміру пенсії, а також відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи Форма СЛИ-ИЛС станом на 01.10.2020 та 01.01.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до територіального органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком, однак пенсію позивачу так і не було призначено. 04.09.2024 ОСОБА_1 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява розглянута ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, яке прийняло рішення № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказано, що страховий стаж позивача становить 16 років 04 місяців 29 днів, при необхідних 30 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020 на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Також ОСОБА_1 не враховано період навчання згідно свідоцтва від 05.02.1981 № 570679 в зв'язку з невідповідністю прізвища позивача паспортним даним. ОСОБА_1 вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи в Російській Федерації та навчання згідно свідоцтва від 05.02.1981 № 570679, оскільки період роботи позивача в Російській Федерації підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 та довідками роботодавця про заробітну плату. При цьому такий період трудової діяльності мав місце в період дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Щодо періоду навчання з 01.09.1980 по 05.02.1981, то такий період окрім свідоцтва від 05.02.1981 № 570679 підтверджується також записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1983.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 21.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано в ОСОБА_1 докази звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії в період до подання заяви від 04.09.2024, витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії документів: заяви про призначення пенсії за віком та долучених до неї доказів, що стали підставами для прийняття рішення № 092850026347 від 11.09.2024; усіх заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії, поданих в період з 06.06.2023 по 04.09.2024, та відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на такі заяви.
31.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 0900-0803-7/5326 від 28.01.2025 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 звертався із заявою про призначення пенсії лише один раз - із заявою від 04.09.2024. Так, за результатом розгляду такої заяви від 04.09.2024 прийняло рішення № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком. Позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи після 01.01.1992 на території Російської Федерації. Так, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Таким чином, враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якого проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території Російської Федерації не враховується до страхового стажу. Щодо довідок ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» про заробітну плату № 456-465 від 02.09.2019 та № 982, № 983 від 25.12.2020, то позивач не надав доказів сплати страхових внесків за сказані періоди до Пенсійного фонду Російської Федерації. Також, представник відповідача звернув увагу на долучення до позовної заяви документів, складених іноземною мовою. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 80-87).
До відзиву № 0900-0803-7/5326 від 28.01.2025 на позовну заяву ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 89-147).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.07.2024 звернувся до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області із зверненням щодо неправомірної відмови в призначенні пенсії за віком, в якому просив надати обгрунтовану відповідь про підстави неприйняття документів від позивача та непризначення йому пенсії за віком (а.с. 21).
Листом від 30.07.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 , що позивач не звертався із заявою про призначення пенсії. Так, згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення пенсії подається особисто до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися з відповідною заявою про призначення пенсії до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України (а.с. 22-23).
04.09.2024 ОСОБА_1 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До вказаної заяви від 04.09.2024 позивачем долучено копії: паспорта серії НОМЕР_2 (а.с. 95-99); довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 100); довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.08.2024 № 97 (а.с. 101); посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.08.2008 (а.с. 102); свідоцтва № НОМЕР_4 від 05.02.1981 про навчання (а.с. 103); трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 (а.с. 104-116); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 25.03.2020 № 01.7-01/427 (а.с. 117); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 25.03.2020 № 01.7-01/429 (а.с. 118); архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 25.03.2020 № 01.7-01/428 (а.с. 119); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 456 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2008 рік (а.с. 120); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 457 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2010 рік (а.с. 121); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 458 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2011 рік (а.с. 122); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 459 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2012 рік (а.с. 123); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 460 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2013 рік (а.с. 124); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 461 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2014 рік (а.с. 125); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 462 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2015 рік (а.с. 126); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 463 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2016 рік (а.с. 127); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 464 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2017 рік (а.с. 128); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 465 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2018 рік (а.с. 129); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 25.12.2020 № 982 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2019 рік (а.с. 130); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 25.12.2020 № 983 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2020 рік (а.с. 131); відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 132-134); відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 135-140).
За результатом розгляду заяви від 04.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області прийняло рішення від 11.09.2024 № 092850026347 про відмову у призначенні пенсії. Згідно вказаного рішення від 11.09.2024 № 092850026347 страховий стаж позивача становить 16 років 07 місяців 29 днів, при необхідних 30 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 2003 по 2020 роки на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.11.1983 до страхового стажу не враховано період перебування на обліку в центрі зайнятості в 2001-2002 роках в зв'язку з відсутністю дати припинення виплати допомоги. Також не враховано період навчання згідно свідоцтва від 05.02.1981 № 570679 в зв'язку з невідповідністю прізвища (російською мовою) паспортним даним (а.с. 25).
Листом № 0900-0214-8/50324 від 19.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направлено позивачу рішення від 11.09.2024 № 092850026347 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 24).
Вважаючи протиправним рішення № 092850026347 від 11.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області, з урахуванням висновків суду, зарахувати до страхового стажу період проходження навчання в Івано-Франківській радіотехнічній школі з 01.09.1980 по 05.02.1981 і періоди роботи на території Російської Федерації: з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020 та з 06.06.2023 призначити позивачу пенсію за віком, згідно наявного страхового стажу і фактично сплачених страхових внесків, підтверджених довідками: ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» про заробітну плату № 456-465 від 02.09.2019 та № 982, № 983 від 25.12.2020, яка враховується при вирахуванні розміру пенсії, а також відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи Форма СЛИ-ИЛС станом на 01.10.2020 та 01.01.2023.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95-99).
З огляду на зміст вищевказаних положень закону пенсійний вік для позивача становить 60 років, за умови наявності страхового стажу 30 років.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 на час звернення до пенсійного органу із заявою від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком досяг віку 60 років.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено, що згідно розрахунку стажу від страховий стаж ОСОБА_1 становить 16 років 07 місяців 29 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020 на території Російської Федерації, а також не враховано період навчання згідно свідоцтва від 05.02.1981 № 570679 в зв'язку з невідповідністю прізвища (російською мовою) паспортним даним (а.с. 25).
Щодо періоду навчання з 01.09.1980 по 05.02.1981, то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).
Статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 № 161 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.11.1993 за № 173, студенту, який захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація) та видається державний документ про освіту (кваліфікацію).
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань 20 червня 1974 року № 162 (яка діяла станом на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача) студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання в денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.
Із змісту наведених норм видно, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 містить запис про навчання в Івано-Франківській радіотехнічній школі з 01.09.1980 по 05.02.1981. Вказаний запис вчинений на підставі свідоцтва № НОМЕР_5 (а.с. 14).
Позивач долучив до заяви про призначення пенсії за віком копію свідоцтва № НОМЕР_5 від 05.02.1981, згідно якої позивач навчався в Івано-Франківській радіотехнічній школі з 01.09.1980 по 05.02.1981 за програмою навчання за спеціальністю «радіотелемайстер» (а.с. 27).
Вказане свідоцтво № 570679 від 05.02.1981 містить печатку навчального закладу та підписи голови екзаменаційної комісії та директора навчального закладу, а тому відсутні будь-які підстави вважати недостовірними відомості про період навчання ОСОБА_1 , зазначені як в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1983, так і свідоцтві № НОМЕР_5 від 05.02.1981.
Щодо доводів відповідача про неврахування періоду навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_5 від 05.02.1981 в зв'язку з невідповідністю прізвища (російською мовою) паспортним даним, які зазначені в рішенні № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову у призначенні пенсії, то суд звертає увагу на таке.
В свідоцтві № НОМЕР_5 від 05.02.1981 зазначено прізвище « ОСОБА_2 ».
Водночас, суд звертає увагу на те, що така розбіжність в написанні прізвища « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » є очевидною опискою, яка виникла внаслідок написання перекладу з української мови прізвища позивача російською мовою.
Окрім прізвища, в свідоцтві № НОМЕР_5 від 05.02.1981 містяться відомості, які дають змогу ідентифікувати належність такого документа про освіту саме позивачу, а саме: рік народження 1963; фото позивача.
З огляду на вищевказані записи в свідоцтві № НОМЕР_5 від 05.02.1981 та в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1983, відповідач мав можливість встановити відомості про те, що позивач навчався в Івано-Франківській радіотехнічній школі в період з 01.09.1980 по 05.02.1981 і такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо періодів роботи позивача на території Російської Федерації.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.11.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 12.06.2003 по 25.10.2007 працював на посаді електромонтера експлуатаційного і розвідувального буріння скважин в ТОВ «Корпорация Севергазсервис» на території Російської Федерації; з 20.01.2008 по 16.10.2008 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 09.05.2010 по 20.11.2010 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 22.03.2011 по 29.01.2012 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 14.02.2012 по 11.07.2014 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 14.07.2014 по 11.05.2015 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 12.06.2015 по 05.05.2016 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл «Западно-Сибирская Нефтяная Буровая Компания «Пионер» на території Російської Федерації; з 13.05.2016 по 13.07.2020 працював на посаді електромонтера по обслуговуванню бурових в ТзОВ «РуссИнтеграл-Пионер» на території Російської Федерації (а.с. 14-19).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850026347 від 11.09.2024 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 2003 по 2020 роки на території Російської Федерації на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 25).
Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації з вказаних в рішенні № 092850026347 від 11.09.2024 підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював в Російській Федерації в періоди з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на пенсійне забезпечення.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 за подібних обставин, викладеною в постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124717671).
Щодо зазначених представником відповідача у відзиві на позовну заяву доводів про відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, то суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків (постанови від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а).
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022, за результатом розгляду справи № 560/3734/22, зазначив:
“…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ “Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ “Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…».
В спірному випадку, до заяви від 04.09.2024 про призначення пенсії позивачем долучено копії: довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 456 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2008 рік (а.с. 120); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 457 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2010 рік (а.с. 121); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 458 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2011 рік (а.с. 122); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 459 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2012 рік (а.с. 123); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 460 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2013 рік (а.с. 124); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 461 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2014 рік (а.с. 125); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 462 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2015 рік (а.с. 126); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 463 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2016 рік (а.с. 127); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 464 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2017 рік (а.с. 128); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 02.09.2019 № 465 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2018 рік (а.с. 129); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 25.12.2020 № 982 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2019 рік (а.с. 130); довідки ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» від 25.12.2020 № 983 про заробітну плату, яка враховується при визначенні розміру пенсії за 2020 рік (а.с. 131); відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 132-134); відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 135-140).
Так, вищевказані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії містять відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача. Такі довідки видані на підставі особових рахунків ОСОБА_1 .
Також такі довідки містять відомості про те, що з усіх сум нарахованої заробітної плати проведено відрахування в пенсійний фонд Російської Федерації у встановлених тарифах.
Окрім цього, позивач надав разом із заявою від 04.09.2024 відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 132-134) та відомості про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи (а.с. 135-140).
Зважаючи на зміст відомостей зазначених в довідках про заробіток для обчислення пенсії, виданої ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер», та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі особових рахунків, містить чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки, містять печатку ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер», підпис уповноваженої особи.
За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в довідках ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер».
Також суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
При цьому, в рішенні № 092850026347 від 11.09.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області відсутні будь-які зауваження до довідок ТзОВ “РуссИнтеграл-Пионер» про заробіток для обчислення пенсії.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Щодо доводів представника відповідача про те, позивач надав документи без перекладу українською мовою, то суд зазначає, що в рішенні № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відсутні будь-які зауваження відповідача щодо мови наданих разом із заявою від 04.09.2024 документів.
Так, в пункті 2.9 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 зазначено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 за № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Згідно з положеннями статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікована Верховною Радою України 11.07.1995, кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату щомісячно.
Дію вищевказаної Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 3192-IX від 29.06.2023.
Таким чином, станом на час вчинення записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.11.1983 щодо періодів роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації, була чинною Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, яка передбачала визнання (без легалізації) документів для здійснення трудової діяльності, які складені державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1980 по 05.02.1981 та періодів роботи на території Російської Федерації з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.
З огляду на передбачені статтею 26 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії за віком, а саме: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку, пенсійний вік 60 років виповнилося позивачу 06.06.2023, із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся 04.09.2024, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, пенсія за віком ОСОБА_1 має бути призначена з 04.09.2024, тобто з дня звернення за пенсією.
Щодо доводів позивача про те, що він після досягнення 60-ти років неодноразового звертався до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком, а тому пенсія ОСОБА_1 має бути призначена 06.06.2023, то суд ухвалою від 21.01.2025 витребував в ОСОБА_1 докази звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії в період до подання заяви від 04.09.2024, однак позивач жодних доказів суду не надав.
Водночас суд ухвалою від 21.01.2025 витребував в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії усіх заяв ОСОБА_1 про призначення пенсії, поданих в період з 06.06.2023 по 04.09.2024, та відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на такі заяви.
У відзиві № 0900-0803-7/5326 від 28.01.2025 представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 звертався із заявою про призначення пенсії лише один раз - із заявою від 04.09.2024.
З огляду на відсутність доказів звернення ОСОБА_1 із заявами про призначення пенсії, окрім заяви від 04.09.2024, пенсія за віком ОСОБА_1 має бути призначена саме з 04.09.2024, тобто з дня звернення за пенсією.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України в Івано-Франківській області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняло рішення № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову в призначенні пенсії, наслідком чого є його скасування.
Водночас, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Так, саме ГУ ПФ України в Івано-Франківській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина друга статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 КАС України).
З огляду на викладене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 04.09.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 05.02.1981 та періоди роботи з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позову відмовити.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 11.12.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 66).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (605,60 +302,80 (605,60 / 2)).
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850026347 від 11.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) від 04.09.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, період навчання з 01.09.1980 по 05.02.1981, та періоди роботи з 12.06.2003 по 25.10.2007, з 20.01.2008 по 16.10.2008, з 09.05.2010 по 20.11.2010, з 22.03.2011 по 29.01.2012, з 14.02.2012 по 11.07.2014, з 14.07.2014 по 11.05.2015, з 12.06.2015 по 05.05.2016, з 13.05.2016 по 13.07.2020, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.