ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" липня 2025 р. справа № 300/9590/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання рішення від 28.10.2024 протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду.
Куций Олександр Степанович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, НУ ПФ України у Львівській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботи у ТОВ “Інкомнафторемонт» у період з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022 на посадах електромонтер лінійник з монтажу повітряних ліній високої напруги контактної мережі 2-го розряду, прораб, головний інженер проекту; зобов'язати призначити і виплачувати позивачу з 09.10.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 21.10.2024 звернувся через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України у Львівській області, яке прийняло рішення № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови вказано, що страховий стаж позивача становить 22 роки 01 місяць 18 днів, при необхідних 31 рік. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022 на території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022, оскільки період роботи позивача в Російській Федерації підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 17.09.1981 та довідками про заробітну плату, з якої сплачено страхові внески. При цьому такий період трудової діяльності мав місце в період дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Ухвалою від 30.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України у Львівській області від 10.01.2025 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що за результатом розгляду заяви позивача від 21.10.2024 позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи після 01.01.1992 на території Російської Федерації. Так, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Таким чином, враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якого проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території Російської Федерації не враховується до страхового стажу. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 51-55).
До відзиву від 10.01.2025 на позовну заяву ГУ ПФ України у Львівській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 58-103).
17.01.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло пояснення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 09.01.2025 № 0900-0802-8/1525 на позовну заяву. Так, представник третьої особи зазначив, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Окрім цього, трудова книжка та довідки, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, не можуть бути належними доказами у справі, оскільки вони надані без перекладу українською мовою. Представник третьої особи просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 104-111).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2024 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 73-75). До вказаної заяви позивач долучив копії: картки платника податків (а.с. 76); паспорта громадянина України (а.с. 77-81); трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.09.1981 (а.с. 82-92); трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.03.2007 (а.с. 93-102); диплома серії НОМЕР_3 (а.с. 58); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 7 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 59); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 1 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 60); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 2 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 61); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 3 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 62); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 4 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 63); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 5 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 64); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 6 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 65); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 8 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 66); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 9 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 67); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 10 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 68); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» №11 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 69); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 12 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 70); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 13 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 71); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 14 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 72).
За результатом розгляду заяви від 21.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову у призначенні пенсії. Згідно вказаного рішення № 092350008738 від 28.10.2024 страховий стаж позивача становить 22 роки 01 місяць 18 днів, при необхідних 31 року. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.03.2007 та довідок від 26.03.2020 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 44).
Листом № 0900-0213-8/57248 від 01.11.2024 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направлено позивачу рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 43).
Вважаючи протиправним рішення відповідача № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу роботи у ТОВ «Инкомнефтеремонт» у період з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022 на посадах електромонтер лінійник з монтажу повітряних ліній високої напруги контактної мережі 2-го розряду, прораб, головний інженер проекту; зобов'язати призначити і виплачувати позивачу з 09.10.2024 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 77-81).
З огляду на зміст вищевказаних положень закону пенсійний вік для позивача становить 60 років, за умови наявності страхового стажу 31 рік.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 на час звернення до пенсійного органу із заявою від 21.10.2024 про призначення пенсії за віком досяг віку 60 років.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено, що згідно розрахунку стажу від страховий стаж ОСОБА_1 становить 22 роки 01 місяць 18 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022 на території Російської Федерації (а.с. 23).
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.03.2007, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.03.2007 по 28.06.2016 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посадах електромонтера лінійник з монтажу повітряних ліній високої напруги контактної мережі 2-го розряду, прораба, головного інженера проекту; з 12.12.2016 по 05.12.2017 працював в ТОВ “Інкомнафторемонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту; з 09.01.2018 по 12.09.2018 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту; з 20.06.2019 по 19.03.2020 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту; з 20.03.2020 по 05.10.2020 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту; з 29.01.2021 по 27.05.2021 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту; з 18.09.2021 по 28.03.2022 працював в ТОВ «Инкомнефтеремонт» на території Російської Федерації на посаді головного інженера проекту (а.с. 12-22).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.03.2007 заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до рішення ГУ ПФ України у Львівській області № 092350008738 від 28.10.2024 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 01.03.2007 та довідок від 26.03.2020 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, виданих ТОВ «Инкомнефтеремонт», оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 44).
Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Суд також здивований поведінкою позивача, яка полягала в добровільному працевлаштуванні в Російській Федерації, сплаті податків та соціальних внесків в її бюджет, в період, коли вказана Держава, що є загальновідомим фактом, здійснювала збройну агресію проти України, громадянином якої є ОСОБА_1 , починаючи з лютого 2014. Однак, суд не дає моральної оцінки таким діям позивача.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації з вказаних в рішенні № 092350008738 від 28.10.2024 підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_1 працював в Російській Федерації в періоди з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на пенсійне забезпечення.
Окрім цього, до заяви від 21.10.2024 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 долучив копії: довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 7 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 59); довідки ТОВ «Інкомнафторемонт» № 1 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 60); довідки ТОВ «Інкомнафторемонт» № 2 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 61); довідки ТОВ «Інкомнафторемонт» № 3 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 62); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 4 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 63); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 5 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 64); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 6 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 65); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 8 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 66); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт»№ 9 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 67); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 10 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 68); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» №11 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 69); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 12 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 70); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 13 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 71); довідки ТОВ «Инкомнефтеремонт» № 14 від 26.03.2020 про заробітну плату (а.с. 72).
Вказаними довідками додатково підтверджуються періоди роботи ОСОБА_1 з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022 в Російській Федерації.
Також суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження сплати страхових внесків із заробітної плати, отриманої за час роботи в Російській Федерації, є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Щодо доводів представника третьої особи, які викладені в поясненнях ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 09.01.2025 № 0900-0802-8/1525 на позовну заяву, про те, що трудова книжка та довідки, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, надані без перекладу українською мовою, то суд зазначає, що в рішенні № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відсутні будь-які зауваження відповідача щодо мови наданих разом із заявою від 21.10.2024 документів.
Так, в пункті 2.9 розділу II «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затвердженого 25.11.2005 Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 зазначено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 за №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» встановлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Згідно з положеннями статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікована Верховною Радою України 11.07.1995, кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату щомісячно.
Дію вищевказаної Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону № 3192-IX від 29.06.2023.
Таким чином, станом на час вчинення записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 01.03.2007 щодо періодів роботи ОСОБА_1 на території Російської Федерації з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 19.03.2020, з 20.03.2020 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022, була чинною Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, яка передбачала визнання (без легалізації) документів для здійснення трудової діяльності, які складені державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача щодо незарахування позивачу до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періодів роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 19.03.2020, з 20.03.2020 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022.
З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України у Львівській області № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне, оскільки прийняте без відповідної правої підстави.
З огляду на передбачені статтею 26 Закону № 1058-IV обов'язкові умови для призначення пенсії за віком, а саме: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року, суд дійшов висновку про наявність всіх встановлених законом умов для призначення позивачу пенсії за віком.
Щодо дати, з якої необхідно призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, то суд вказує на таке.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В спірному випадку, пенсійний вік 60 років виповнилося позивачу 08.10.2024, із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернувся 21.10.2024, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, пенсія за віком ОСОБА_1 має бути призначена з 09.10.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке й прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.
В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України у Львівській області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняло рішення № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні пенсії, наслідком чого є його скасування.
Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Так, саме ГУ ПФ України у Львівській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним, який повинен вчинити дії зобов'язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина друга статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 КАС України).
З огляду на викладене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 21.10.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 19.03.2020, з 20.03.2020 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Щодо позову в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії, то позов цій частині є передчасним, оскільки спір стосується відмови у призначенні позивачу пенсії за заявою від 21.10.2024. Тобто пенсія позивачу ще не призначена, не виплачувалася, і, як наслідок, відсутній спір щодо виплати пенсії. Отже, в цій частині вимог судом не встановлено порушенння прав ОСОБА_1 .
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 21.12.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 9).
З огляду на часткове задоволення позову, ОСОБА_1 належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 092350008738 від 28.10.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, 79016) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) від 21.10.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.03.2007 по 28.06.2016, з 12.12.2016 по 05.12.2017, з 09.01.2018 по 12.09.2018, з 20.06.2019 по 19.03.2020, з 20.03.2020 по 05.10.2020, з 29.01.2021 по 27.05.2021, з 18.09.2021 по 28.03.2022, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ - 13814885, вулиця Митрополита Андрея, 10, місто Львів, 79016.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.