з питання залишення позовної заяви без розгляду
02 липня 2025 року Справа № 280/4445/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (далі - ВЧ НОМЕР_3 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
Відповідач позов не визнав, 01.07.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №32721).
Крім того, у поданому відзиві відповідач звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування поданого клопотання зазначає, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 22.09.2023 №441-ОС (наявний в матеріалах справи) позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22 вересня 2023 року. Із наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону позивач був ознайомлений. Відповідно до п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Зауважує, що позивач 29 травня 2025 року завернувся до суду з позовною заявою до відповідача. Отже, позивачем було пропущено строки звернення до адміністративного суду понад 1,5 роки.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Приписами ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є виплата індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 22.09.2023.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у силу ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, у рішенні від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду виклав наступну правову позицію: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).»
Суд зазначає, що позивач 27 травня 2025 року через відділення поштового зв'язку звернувся до суду із позовом щодо перерахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 22.09.2023.
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву вирішено повернути позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в неповному обсязі, а саме: з порушенням абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також зобов'язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення, за період з 19.07.2022 по 22.09.2023, в розмірі 10934,63 грн.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 18.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 в неповному обсязі, а також зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 в загальній сумі 40692,65 грн, відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні даного позову до суду не пропущено строк звернення до суду за період з 01.03.2018 по 18.07.2022.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.
Тому, суд прийшов до висновку, що подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 236, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_3 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак