01 липня 2025 рокуСправа №160/11745/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1992 по 30.06.1996;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з дня звернення до органів ПФУ, а саме з 01.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 01.04.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах, як особі, зайнятій повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.04.2025 № 047350008211 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Так, відповідачем у своєму рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з шкідливими умовами праці за списком №2.
Страховий стаж заявниці становить 27 років 8 місяців 24 дні. Страховий стаж за списком №2 становить 27 років 7 місяців 12 днів. Права на пенсію за віком заявниця не має у зв'язку із недосягненням необхідного віку для виходу на пенсію за списком №2. Право на пенсію заявниця набуде після досягнення віку 55 років.
Також, згідно Довідки форми РС-право на ім'я позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області до страхового стажу не зараховано період навчання в Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1992 по 30.06.1996.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
08.05.2025 року на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач-1 просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що 31.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 10.04.2025 року №047350008211 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
З огляду на вищезазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії.
На час звернення за призначенням пенсії (01.04.2025) ОСОБА_1 досягла повних 50 років.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж роботи позивача складає 27 років 08 місяців 24 днів, пільговий стаж за Списком №2 складає 27 років 08 місяців 24 дні, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 114 Закону №1058, оскільки позивач не досягла необхідного віку - 55 років.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відповідно до пункту 26 Порядку №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання відповідно до диплома НОМЕР_1 , оскільки відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_2 по батькові позивача зазначено ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним.
12.05.2025 року на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач-2 просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що 01.04.2025 року позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України № 1058-IV.
Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності вказана заява позивачки від 01.04.2025р. розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
На момент звернення вік позивачки був 50 років, а страховий стаж складав - 27 років 8 місяців 24 дні, з них стаж роботи за Списком № 2 - 27 років 7 місяців 12 днів.
На підставі повного, всебічного та об?єктивного розгляду заяви від 01.04.2025 року та доданих до неї документів Головне управління рішенням № 047350008211 від 10.04.2025 року відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з недосягненням необхідного віку (55 років) для виходу на пенсію по списку № 2.
За доданими документами до страхового стажу роботи зараховано всі періоди роботи.
3 огляду на зазначене, позивачка не досягла 55 річного віку, встановленого абзацом першим пунктом другим частини 2 статті 114 Закону № 1058, віку для призначення пільгової пенсії, що є обов?язковою умовою призначення такої пенсії.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 01.04.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах разом із доданими до неї документами.
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 позивачу відмовлено у призначенні пільгової пенсії за віком (за Списком № 2), оскільки позивач не досягла відповідного пенсійного віку на дату подання заяви.
Так, у вказаному рішенні, зокрема, зазначено:
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата звернення за призначенням пенсії 01.04.2025.
Вік заявниці 50 років 0 місяців 24 дні.
Страховий стаж заявниці становить 27 років 8 місяців 24 дні, страховий стаж за списком № 2 становить 27 років 7 місяців 12 днів.
Результаги розгляду документів, доданих що заяви: До страхового стажу роботи зараховано всі періоди роботи.
Право на пенсію за віком заявниця немає у зв'язку з недосягненням необхідного віку для виходу на пенсію за списком№ 2. Право на пенсію заявниця набуде при досягненні віку 55 років.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулась до суду з даними позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20) від 21.04.2021 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи з урахуванням зміни мотивувальної частини рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частин 2 цього закону передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Відповідно до п. “б» ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України та рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У рішенні від 23.01.2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Також у пункті 4.4. мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б»-“г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Конституційний Суд України та практика Європейського суду з прав людини беззастережно свідчать про те, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Так, позивач станом на дату звернення до пенсійного органу досягла 50 річного віку, має страховий стаж не менше 20 років (стаж позивача 27 років 8 місяців 24 дні) та пільговий стаж по Списку № 2 - 27 років 7 місяців 12 днів, у зв'язку з чим відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач-2, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача період навчання в Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1992 по 30.06.1996, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавством передбачено перелік документів, якими можливо підтвердити час проходження навчання, при цьому, обов'язок подання документів про освіту, уточнюючих довідок про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки вимагається лише за умови відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 25.07.1996 року, ОСОБА_1 навчалась в Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1992 по 30.06.1996.
Крім цього, відповідно до диплому серії НОМЕР_1 позивач у 1992 року вступила до Новомосковського металургійного технікуму і в 1996 закінчила повний курс. Даний період навчання внесений у трудову книжку позивача (запис №1).
Відтак, на думку суду, періоди навчання позивача з 01.09.1992 по 30.06.1996 відповідно до диплому НОМЕР_1 , підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії на підставі заяви позивача про призначення пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 01.04.2025 року, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення за заявою визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.04.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 047350008211 від 10.04.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Новомосковському металургійному технікумі з 01.09.1992 по 30.06.1996;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 01.04.2025 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник