30 червня 2025 рокуСправа №160/10309/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
09 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року у розмірі 364051,56 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що з метою надання інформації, з питань нарахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100 000 гривень, які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року до військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит вих.№74-128 від 13.01.2025 року.
Листом командира військової частини №11/367 від 20.01.2025 року представнику позивача повідомлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 , копії наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. з додатками та довідками про доходи військовослужбовців.
Однак, ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року виплачена додаткова винагорода не в повному обсязі. Позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві в повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/10309/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
14 квітня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
15 квітня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
20 травня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Міністерство оборони України надійшли пояснення щодо позову вх.№26203/25, в яких представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197) «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил встановлено додаткову винагороду.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 12 постанови №168).
Таким чином, виплата грошового забезпечення, в тому числі додаткових винагород, компенсацій, допомоги ОСОБА_1 належить до повноважень командира військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки відзив на позовну заяву від відповідача не надходив, надати оцінку діям військової частини НОМЕР_1 не є можливим.
16 червня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_5 надійшов відзив на позовну заяву вх.№37177/25, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Військова частина НОМЕР_1 перебуває в районі ведення бойових дій, де виконує завдання щодо оборони територіальної цілісності України та захисту її громадян від збройної агресій російської федерації.
ОСОБА_1 в заявлені ним періоди: серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався.
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року визначено, що військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно ж до Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, зокрема розділом XXXIV деталізовано порядок та підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн.
Однак, в заявлені позивачем періоди жодних дій перелічених з пункту 2 розділу XXXIV він не виконував.
У своїй позовній заяві представник позивача демонструє нерозуміння принципів призначення та виплати додаткової винагороди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, оскільки додаткова винагорода виплачується у відповідності до того, які саме завдання та функції виконувались військовослужбовцем у період за який здійснюється виплата такої додаткової винагороди, а не тільки місця де такі обов'язки виконуються (в районі ведення бойових дій/поза межами такого району).
ОСОБА_1 у вказаний період виконував посадові обов'язки як гранатометник механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , а отже у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року йому було виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн., що не заперечується позивачем.
На адресу суду через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№32252/25, в якій представник позивача щодо доводів викладених у відзиві на позов, зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідач у відзиві зазначає, що позивач за періоди серпень, жовтень, листопад та грудень 2024 року до безпосередньої участі у бойових діях не залучався, проте, як вбачається з вищезазначеної постанови, безпосередня участь у бойових діях є не єдиною з умов для щомісячної виплати додаткової винагороди, адже є ще одна з умов «або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення».
Те, що позивач знаходився безпосередньо в зоні бойових дій, безпосередньо виконуючи свої обов'язки як гранатометник, і є, на думку представника позивача, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення.
Сам факт відсутності документального підтвердження участі позивача у виконанні завдань/заходів, які в розумінні пункту 1 Порядку №89 є підставою для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн., ще не означає, що позивач цих завдань/заходів не виконував, дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 року справа №520/690/23.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року в розмірі 364 051,56 грн.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу, в тому числі в період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Представник ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом вих.№74-128 від 13.01.2025 року, в якому з метою надання інформації з питань нарахування та сплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100 000 гривень, які беруть безпосередньо участь у бойових діях, або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових (спеціальних) завдань в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року.
Листом командира військової частини №11/367 від 20 січня 2025 року представнику позивача повідомлено наступне:
«Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Територія, на якій військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відноситься до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Перелічені військовослужбовці в межах свої функціональних обов'язків, у відповідності до визначених їм бойових (спеціальних) завдань, були залучені до виконання завдань за призначенням, за виключенням періодів перебування у відпустці або у закладах охорони здоров'я. Також, необхідно зазначити, що зазначеними військовослужбовцями порушень, передбачених пунктом 14 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, протягом зазначеного вище періоду допущено не було.
Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 на 56 аркушах, копії наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. на 123 аркушах, додатки та довідки про доходи військовослужбовців на 14 аркушах».
Відповідно до довідки про доходи №11/494 від 30 січня 2025 року, яка видана ОСОБА_1 , що проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 за посадою "Гранатометник", 05ТР за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, в спірному періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року отримав грошове забезпечення в розмірі:
- серпень 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- вересень 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- жовтень 2024 року - 36304,31 грн., відраховано 6534,78 грн.;
- листопада 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- грудень 2024 року - 50944,59 грн., відраховано 9170,03 грн.
Оскільки, ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року виплачена додаткова винагорода не в повному обсязі, позивач вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачеві в повному розмірі додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплаті військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі до 100000 гривень за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у зв'язку з чим представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №217, від 22 березня 2022 року №350, від 01 квітня 2022 року №400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24 лютого 2022 року, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30000 гривень щомісячно та 100000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка.
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ №350 від 22.03.2022 року вона набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»:
«У пункті 1:
1) в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 (в чинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови Кабінету Міністрів України №168 (в чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року (далі Окреме доручення), яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022р.
За приписами пункту 3 Окремого доручення передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку, зокрема, командира військової частини, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Також, згідно до пункту 5 наведеного Окремого доручення встановлено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів пункту 6 Окремого доручення.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. або 30000 грн., така участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини (пункту 3 Окремого доручення), яка є підставою для включення такого військовослужбовця до наказу командира (начальника) військової частини для виплати такої додаткової винагороди (пункту 5 Окремого доручення).
Таким чином, з аналізу наведеного слідує, що за процедурою встановленою вищезгаданими приписами Окремого доручення, з 01.06.2022 року військовослужбовець підлягає включенню до наказу командира (начальника) військової частини для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., передбаченої постановою КМУ №168, за двох умов, а саме: 1) безпосередньої участі такого військовослужбовця у бойових діях або забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; 2) така безпосередня участь у бойових діях військовослужбовця повинна підтверджуватися довідкою командира військової частини.
Судом встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №1398т від 11.06.2024 року, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33-БН/т від 11.06.2024 року та з метою ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно в період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_1 були визначені наступні бойові розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 : №413дск від 01.08.2024 року, №490дск від 01.09.2024 року, №550дск від 01.10.2024 року, №609дск від 01.11.2024 року, №651дск від 01.12.2024 року.
Територія, на якій військова частини НОМЕР_1 виконувала бойові (спеціальні) завдання за призначенням, відповідно до Наказів Головнокомандуючого Збройних Сил України: №400 від 03.09.2024 року, №461 від 04.10.2024 року, №503 від 02.11.2024 року, №546 від 04.12.2024 року, №5 від 03.01.2025 року визначена як така, що відносить до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Перелічені військовослужбовці в межах свої функціональних обов'язків, у відповідності до визначених їм бойових (спеціальних) завдань, були залучені до виконання завдань за призначенням, за виключенням періодів перебування у відпустці або у закладах охорони здоров'я.
Додатково надано витяги з бойових розпоряджень командира військової частини НОМЕР_1 на 56 аркушах, копії наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. на 123 аркушах, додатки та довідки про доходи військовослужбовців на 14 аркушах.
Відповідно до довідки про доходи №11/494 від 30 січня 2025 року, яка видана ОСОБА_1 , що проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 за посадою "Гранатометник", 05ТР, за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, в спірному періоді з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року отримав грошове забезпечення в розмірі:
- серпень 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- вересень 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- жовтень 2024 року - 36304,31 грн., відраховано 6534,78 грн.;
- листопада 2024 року - 51788,18 грн., відраховано 9321,87 грн.;
- грудень 2024 року - 50944,59 грн., відраховано 9170,03 грн.
Факт не нарахування та не виплати позивачеві згаданої вище додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за згаданий спірний період підтверджено листом-відповіддю відповідача.
При цьому, суд не погоджується з аргументами представника відповідача з приводу того, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень відбувається із зазначенням у наказі командира частини за місяць, в якому обов'язково вказуються такі виплати окремими пунктами згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) пропорційно часу виконання таких завдань, з огляду на таке.
По-перше, обов'язок по складанню та оформленню таких документів (бойового наказу) покладено на посадових осіб відповідача, невиконання яких повинно бути наслідком притягнення винних осіб до відповідальності.
По-друге, не складання таких бойових наказів посадовими особами відповідача, відсутність таких наказів у військовій частині та не подання їх і на вимогу суду з урахуванням того, що саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій та бездіяльності у певних правовідносинах згідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути підставою для позбавлення таких виплат військовослужбовців, які фактично приймали безпосередню участь у виконанні бойових завдань у певний період часу.
Суд враховує судову практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладену у пункті 71 рішення «Рисовський проти України», де зазначений Суд прийшов до висновку, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).
А отже, з урахуванням аналізу наведеного рішення ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що не дотримання порядку і процедури складання бойових наказів (розпоряджень) саме посадовими особами відповідача, не може бути підставами для невиконання таким відповідачем суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків в частині нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, у збільшеному розмірі до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у таких діях та заходах за період з 01.08.2024 по 31.12.2024.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не в повному обсязі за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, і, як наслідок, необхідності поновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.
Щодо суми виплати додаткової винагороди, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити виплату суми додаткової винагороди в розмірі 364051,56 грн. задоволенню не підлягають, оскільки віднесені до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 .
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди не в повному обсязі за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткової винагороди за період з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник