02 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3445/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач-2), Військової частини НОМЕР_2 (далі також - відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 05.05.2025, просив:
1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 26.02.2022 по 30.06.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби;
2. зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
3. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.07.2022 по 17.08.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї;
4. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 17.08.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
5. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні з 18.08.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї;
6. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 18.08.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
7. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі меншому ніж це передбачено Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17,09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022);
8. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 при звільненні одноразову грошову допомогу за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17,09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022);
9. визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористані ОСОБА_1 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів;
10. зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 врахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, запровадженою постановою КМУ №168 від 28.02.2022, при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористані ОСОБА_1 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 26.02.2022 по 30.12.2024 він проходив військову службу по мобілізації та перебував на грошовому забезпеченні в Військовій частині НОМЕР_3 (перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 ), яка в подальшому була приєднана до Військової частини НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 №370 від 30.12.2024 його виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Надалі з метою ознайомлення з сумами нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, було подано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 , військових частини НОМЕР_1 , НОМЕР_4 та НОМЕР_2 з проханням надати: детальний розрахунок суми грошового забезпечення, належної молодшому сержанту ОСОБА_1 при звільненні з військової служби; інформацію, з якої саме розрахункової величини було обчислено грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі допомогу на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Станом на 30.03.2025 відповідь на вказаний запит надійшла лише від Військової частини НОМЕР_4 .
Позивач вважає, що посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі премія, допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань нараховані та виплачені йому у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, обчислені відповідачами виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Вказує, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Відтак, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Окрім того позивач стверджує, що він має право на нарахування та виплату при звільненні одноразової грошової допомоги за призовом на військову службу під час мобілізації у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби. З огляду на період його військової служби (з 26.02.2022 по 30.12.2024) розмір такої допомоги мав становити 136% місячного грошового забезпечення.
Водночас, з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 №370 від 30.12.2024 про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення вбачається, що йому виплачена одноразова грошова допомога за призовом на військову службу під час мобілізації при звільнені з військової служби в розмірі 100% місячного грошового забезпечення.
Також позивач посилається на протиправність дій Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалася йому протягом 2022-2024 років, при обчисленні та виплаті розміру компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.34-35).
07.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позовну заяву, у якому представник даного відповідача просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовити.
В обгрунтування своїх доводів вказав, що положення пункту 6 постанови №103, якою внесено зміни до пункту 4 постанови №704, не означають автоматичного відновлення положень, що діяли до внесення змін.
Стверджує, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіціент згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Разом з цим, примітка до нормативно-правового акту носить лише інформаційний характер та не може містити норм права. Визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Крім цього, як вбачається з картки особового рахунку позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 провів всі належні з ним виплати і підстави для здійснення перерахунку відсутні (а.с.40-44).
Представник відповідача-3 (Військової частини НОМЕР_2 ) у відзиві від 16.04.2025 на позовну заяву також заперечив доводи позивача та вказав, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, за період з 29.01.2020 року (дата набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду в справі №826/6453/18) по 20.05.2023 року (дата набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023 р. №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704), є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
Зазначає, що військова частина НОМЕР_4 підпорядкована військовій частині НОМЕР_2 . В той же час, військова частина НОМЕР_4 утримується на окремому штаті, самостійно веде облік її особового складу, володіє необхідною інформацією щодо її особового складу, забезпечує внесення необхідних відомостей щодо військовослужбовців в обліково-послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського особового складу та отримання від них необхідних документів, що підтверджують ці відомості.
Зважаючи на наведене, підставою для виплати Військовою частиною НОМЕР_2 , як органом фінансового забезпечення усіх виплат, належних позивачу протягом строку проходження ним військової служби, є розрахункові та інші документи з визначенням видів та належних до виплати сум, які надаються підпорядкованою військовою частиною НОМЕР_4 . У відповідача-3 відсутні повноваження на самостійне нарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди, одноразових та інших виплат військовослужбовцям підпорядкованих військових частин, тобто будь-які нарахування та перерахунок грошових виплат військовослужбовцям підпорядкованої військової частини НОМЕР_4 , в даному випадку - позивачу, здійснюється саме цією військовою частиною. На підставі розрахункових та інших документів, які надавалися Військовою частиною НОМЕР_4 , відповідач-3 здійснював виплату позивачу грошового забезпечення, додаткової винагороди, одноразових та інших виплат в розмірі, визначеному у таких документах.
Окрім того зазначає про пропуск позивачем строку на звернення до адміністративного суду.
21.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Військової частини НОМЕР_1 у якому представник даного відповідача зазначив, що відсутні правові підстави для використання під час обчислення грошового забезпечення будь-якого іншого показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи окрім 1762 грн, адже саме така величина затверджена Урядом України, включена до кошторису суб'єкта владних повноважень та значиться у штатному розписі суб'єкта владних повноважень.
Стверджує, що положення ст. 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині запровадження з 01.01.2021 величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн є загальною нормою права, а положення ст. 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині запровадження з 01.01.2021 величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2.102,00 грн є спеціальною нормою права для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Оскільки оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законом (ст. 9 Закону України від 20.12.91 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), для обчислення розміру посадового окладу та окладу за званням військовослужбовця станом на 01.01.2021 слід використовувати показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2.102,00 грн.
Оскільки у положеннях п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», і у положеннях постанови КМУ від 30.08.2017 №704 законодавець використовує правові категорії «працівник державного органу» та «державний орган» безвідносно до укладання трудового договору (а у тому числі і відносно атестованих спеціальними званнями осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України та відносно керівників органів, установ, організацій, частин системи Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, установ служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України тощо), на переконання даного відповідача, на відносини з оплати праці інших працівників державних органів (у тому числі і діючих військовослужбовців Збройних Сил України) поширюється дія абз. 6 ст. 7 Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», унаслідок чого грошове забезпечення підлягає обчисленню із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
Також вказує на те, що відсутність доказів отримання відповідачем звернень позивача в частині вимог проведення відповідного перерахунку, зумовлює відсутність підстав для кваліфікації правової поведінки згаданого учасника суспільних відносин у якості бездіяльності, котрій притаманні ознаки протиправної.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
26.02.2022 позивач ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, що підтверджується даними військового квитка позивача серія НОМЕР_5 (а.с.9-11).
У період з 26.02.2022 по 17.08.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій службі НОМЕР_3 .
Виплату грошового забезпечення позивачу за період з 26.02.2022 по 30.06.2022 здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними картки особового рахунку військовослужбовця за 2022 рік №4942 (а.с.45).
Виплату грошового забезпечення позивачу за період з 01.07.2022 по 17.08.2022 здійснювала Військова частина НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з картки особового рахунку військовослужбовця (а.с.81).
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по строковій службі) №153 від 18.08.2022 позивач зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_4 (а.с.20).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по строковій службі) №370 від 30.12.2024 молодшого сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 27.12.2024 №155-РС у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення (а.с.12).
Військова частина НОМЕР_4 на підставі рішення командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.07.2022 №760/15/5662 та від 16.08.2022 №760/15/8735 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 (а.с.62).
Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення, здійснено з порушенням норм чинного законодавства, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII)..
Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно приписів до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4).
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704.
Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).
На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 розділу Прикінцеві положення» Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Однак Закон України від 02.12.2021 №1928-IX«Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2022-2023 роках не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Тобто, з 29.01.2020 до 20.05.2023 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діяв пункт 4 Постанови №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд виснував, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.
Також у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Судом встановлено, а відповідачами по справі не спростовано, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за весь період його служби виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які розраховані згідно з Постановою №704, тобто виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2481,00 грн; статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684,00 грн, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб- 3028,00 грн.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., №20, ст. 662).
Пунктом 2 Постанови №481 внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням Постановою № 481 змін до Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, як помилково вказує позивач.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Оскільки обрахунок грошового забезпечення позивача з 26.02.2022 по 19.05.2023 здійснено шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі- Порядок №260).
Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 7 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Оскільки, як уже встановлено судом, відповідачі протиправно нараховували позивачу грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, відповідно, і виплата грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань були проведені з порушеннями.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині також підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі меншому ніж це передбачено Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17,09.2014 №460, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 розділу ХХХІІ Порядку №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (надалі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктами 3-4 Порядку №460 передбачено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Як випливає з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у період з 26.02.2022 по 30.12.2024, що становить 34 повні календарні місці служби.
Відтак, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні позивача повинен був становити 136% його місячного грошового забезпечення (34 місяці х 4%).
Разом з тим, як випливає з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по строковій службі) №370 від 30.12.2024, позивачу у відповідності до Порядку №460 нараховано до виплати одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 100% місячного грошового забезпечення в сумі 23421,30 грн (а.с.13).
Як встановлено судом вище Військова частина НОМЕР_4 на підставі рішення командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.07.2022 №760/15/5662 та від 16.08.2022 №760/15/8735 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 .
За таких обставин суд доходить висновку про те, що дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі меншому ніж, передбачено Порядком №460, не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, тому їх належить визнати протиправними.
З метою належного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з цим позовом до суду, належить зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022).
При вирішенні спору в частині позовних щодо визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, при обчисленні та виплаті розміру компенсації за всі невикористані ОСОБА_1 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Верховний Суд, аналізуючи аналогічні правовідносини під час розгляду справи №240/32125/23, у постанові від 23.09.2024 зазначив: «… що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.»
При цьому Верховний Суд у постановах від 07.11.2024 у справі №240/23909/23, від 06.12.2024 у справі №240/12225/23, від 19.12.2024 у справі №580/3483/24, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, від 10.04.2025 у справі № 420/35446/23 та від 10.04.2025 у справі №380/10576/23 та інших не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку.
У даній справі суд також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Як випливає з даних карток особового рахунку ОСОБА_1 , передбачена постановою №168 додаткова грошова винагорода нараховувалась та виплачувалась позивачу періодично, а тому, на думку суду, така винагорода не може вважатись одноразовою і повинна бути включена до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.
При звільненні, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.12.2024 №370, крім іншого, було вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій у розмір 14 діб за 2023 рік, у розмірі 14 діб за 2024 рік (а.с.12-13).
При цьому, суми таких компенсаційних виплат, що не заперечується Військовою частиною НОМЕР_4 та підтверджується зібраними документами, обчислювались із сум грошового забезпечення позивача без урахування в його складі сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є видом додаткового грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачується під час дії воєнного стану і має постійний характер виплати. Відтак вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпусток. З огляду на таке, при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпусток), відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
За таких обставин, суд при приходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій є протиправною.
Отже, доводи позивача щодо протиправних дій Військової частини НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, яка виразилась у невключенні до сум грошового забезпечення додаткової винагороди по постанові №168, яку він отримував, при обчисленні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Суд враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Доводи відповідачів, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовуються висновки суду, викладені вище.
Суд відхиляє твердження представника Військової частини НОМЕР_2 про пропуск позивачем строку на звернення до суду.
Як зазначив Верховний суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
В межах даної справи відповідачами не доведено факту вручення позивачу при його звільненні грошового атестату про здійсненні виплати.
Натомість, інформацію про склад грошового забезпечення, його складових, ОСОБА_1 дізнався після отримання у березні 2025 року відповіді Військової частини НОМЕР_4 на адвокатський запит.
Із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 01.04.2025. Таким чином, останнім дотримано тримісячний строк на звернення до адміністративного суду.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.
Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 26.02.2022 по 30.06.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 30.06.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.07.2022 по 17.08.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 17.08.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні з 18.08.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 з 18.08.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходження військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі меншому ніж це передбачено Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату молодшому сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби, передбаченої Порядком та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, затвердженого постановою КМУ від 17.09.2014 №460 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №58 від 26.01.2022).
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування у складі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022, при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані ОСОБА_1 дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 року у кількості 30 днів та додаткової відпустки, яка надається відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та 2023-2024 роки у кількості 28 днів, з урахуванням в складі його грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 02 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; Код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
Відповідач-3: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).
Суддя Н. В. Стецик