м. Вінниця
02 липня 2025 р. Справа № 120/4/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050)
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення своєчасного остаточного розрахунку при звільненні зі служби;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2023 по 09.08.2024 в сумі 95 206 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що наказом Національної поліції України №162 о/с від 10.02.2023 його призначено на посаду інспектора взводу №4 роти №3 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної поліції України, у порядку переведення, звільнивши з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Однак, на час виключення зі списків Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з позивачем повний розрахунок проведено не було. У зв'язку з цим, з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду. Так, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №120/5924/23, відповідачем зараховано позивачеві до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015, та 30.11.2024 здійснено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в сумі 20 599,06 грн. Таким чином, фактичний розрахунок по грошовому забезпеченню з позивачем проведено лише 30.11.2024, з огляду на що позивач зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.01.2025 за вх.№990/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою суду від 13.01.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою у відповідача 1 витребувано довідку про розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням та середньоденний розмір його грошового забезпечення на дату звільнення зі служби.
24.01.2025 за вх.№5031/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що так, як між позивачем та ГУНП у Вінницькій області був наявний спір з приводу не нарахування та виплати суми компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не правильно рахувати затримку розрахунку з 10.02.2023, оскільки позивач не був звільнений, а був переведений наказом Національної поліції № 162 /с від 10.02.2023. Відповідач також вказує, що рішення щодо перерахуноку і виплати грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в поліції починаючи з 01.10.2020 по 09.02.2023, набуло законної сили 18.06.2024. Того ж місяця ГУНП направлено інформаційну довідку до Національної поліції України про потребу грошових коштів для виконання рішення суду. Після надходження вказаної грошової суми, ГУНП виконано рішення суду шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок позивача. На переконання відповідача, всі дії ГУНП у Вінницькій області здійснені в межах визначених законодавством, що регулює діяльність Національної поліції України. Здійснення розрахунку з позивачем не в день переведення не є затримкою розрахунку в понятті ст. 116, 117 КЗпП.
27.01.2025 за вх.№5068/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Згідно наказу ГУНП у Вінницькій області від 01.10.2020 №176о/с позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Лівобережного відділення поліції №1 Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
Внаслідок проведення реорганізаційних заходів в ГУНП у Вінницькій області назва Лівобережного відділення поліції №1 Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області була змінена та з 04.01.2021 по 09.02.2023 позивач проходив службу у відділі поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, який є структурним підрозділом Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, а останній, у свою чергу, входить у склад та структуру ГУНП у Вінницькій області.
Наказом №162 о/с від 10.02.2023 позивача в порядку переведення призначено до управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інспектором взводу №4 роти №3 батальйону №1 полку, звільнивши з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №120/5924/23, відповідачем зараховано позивачеві до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015, та 30.11.2024 здійснено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в сумі 20 599,06 грн.
04.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2023 по 30.11.2024.
Листом від 11.12.2024 відповідач відмовив позивачеві у здійсненні вищевказаної виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення своєчасного остаточного розрахунку при звільненні зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.
Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
В контексті наведеного суд вказує, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак, не має значення чи роботодавець добровільно виплатив заборгованість із заробітної плати чи на виконання рішення суду, у випадку затримки розрахунку при звільненні працівника до роботодавця застосовуються санкції, передбачені с. 117 КЗпП України.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Варто зауважити, що ст. 117 КЗпП України діяла і до цього часу (до змін введених Законом №2352-ІХ) і Верховний Суд сформував усталену практику у правозастосуванні указаних норм при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, Верховний Суд неодноразово зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З аналізу наведених положень слідує, що відповідно до ст. 116 та ст. 117 КЗпП України, роботодавець несе спеціальну відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, якщо таке порушення відбулося в момент звільнення працівника. Ключовою умовою для застосування ст. 117 КЗпП України є саме звільнення працівника та невиплата йому належних сум у строки, визначені законом, тобто у день звільнення - якщо працівник працював; не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги - якщо працівник не був на роботі в день звільнення. В іншому випадку - якщо працівника не було звільнено або розрахунок не стосується моменту припинення трудових відносин - відповідальність за ст. 117 КЗпП не застосовується. У разі порушення цих строків, при наявності звільнення, роботодавець зобов'язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки до моменту фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців. Така компенсація є спеціальним видом матеріальної відповідальності, що виникає незалежно від того, чи виплата здійснена добровільно чи за рішенням суду.
В ході розгляду справи судом встановлено, що наказом №162 о/с від 10.02.2023 позивача в порядку переведення призначено до управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » інспектором взводу №4 роти №3 батальйону №1 полку, звільнивши з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №120/5924/23, відповідачем зараховано позивачеві до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015, та 30.11.2024 здійснено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за стаж роботи в сумі 20 599,06 грн.
04.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2023 по 30.11.2024.
Листом від 11.12.2024 відповідач відмовив позивачеві у здійсненні вищевказаної виплати.
В контексті наведеного суд зауважує, що згідно з приписами ч. 7-9 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Водночас ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби.
Зокрема, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв'язку із закінченням строку контракту;
2) за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
9-1) у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;
12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не був звільнений, а лише переведений до іншого підрозділу в межах структури Національної поліції України. Така зміна місця служби здійснена на підставі наказу №162 о/с від 10.02.2023, яким позивача звільнено з попередньої посади дільничного офіцера поліції та призначено на нову посаду інспектора взводу в управлінні поліції особливого призначення №2. Таке переведення є формою переміщення поліцейського, що передбачає зміну посади або підрозділу без припинення службових правовідносин.
Таким чином, відсутній факт звільнення позивача зі служби, а відтак не виникає підстав для застосування положень ст. 116 та 117 КЗпП України, що регулюють порядок остаточного розрахунку саме у випадку звільнення працівника.
Отже, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є безпідставною, оскільки факту звільнення у правовому полі не відбулося.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 02.07.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна