м. Вінниця
02 липня 2025 р. Справа № 120/626/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_2 )
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, ОСОБА_2 на користь законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_3 - матері ОСОБА_1 ;
- зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх ОСОБА_2 на користь законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_3 - матері ОСОБА_1 починаючи з 11.10.2023.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої, в свою чергу, є ОСОБА_2 , який проходить військову службу у відповідача. Позивач зауважує, що ОСОБА_2 11.10.2023, захищаючи Батьківщину, зник безвісти поблизу н.п. Макіївка Сватівського району, Луганської області. За наведених обставин позивач вважає, що, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, має право як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 на отримання виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 . У зв'язку із зазначеним, позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою. За результатами розгляду заяви відповідачем надано відмову у виплаті позивачеві на доньку грошового забезпечення ОСОБА_2 . Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21.01.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
10.02.2025 за вх.№8251/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач вказує, що необхідною умовою для виплати грошового забезпечення є наявність витягів з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної. Відповідач зауважує, що наразі такий доступ надано ТЦК та СП, про що неодноразово повідомлялось позивачеві. Також позивачеві було роз'яснено, що подання не в повному обсязі документів не позбавляє її права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
12.02.2025 за вх.№8953/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наголошує, що вимога надати при зверненні із заявою про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця певні витяги не передбачена жодним нормативно правовим актом, жодною нормою законодавства.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої, в свою чергу, є ОСОБА_2 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_2 проходив військову службу у відповідача та 11.10.2023, захищаючи Батьківщину, зник безвісти поблизу н.п. Макіївка Сватівського району, Луганської області.
04.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй як законному представнику на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 починаючи з 11.10.2023. До заяви позивачем було додано копію паспорту ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію сповіщення про зникнення безвісти №22 від 20.10.2023, копію рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.10.2015 у справ №147/1169/15-n, копію адвокатського запиту до Біляївського відлілу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області, копію відповіді на адвокатський запит Біляївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області №2137/24.13-18 від 25.09.2024, копію відповіді Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсииському районі Вінницької області від 09,09.2024 №898-28.11-101, довідку з реквізитами банківського рахунку, копії відповідей військової частини НОМЕР_1 №/997 від 14.06.2024 та №58/3 від 04,07.2024.
За результатами розгляду заяви відповідачем листом від 16.12.2024 відмову у виплаті позивачеві на доньку грошового забезпечення ОСОБА_2 . Відмова мотивована відсутністю повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які засвідчують відсутність законної дружини та інших дітей у ОСОБА_2 . Позивачеві рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату грошового забезпечення.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Ч. 2-4 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, 07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (далі - Порядок № 884).
Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
П. 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Відповідно до п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
За змістом п. 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
У відповідності до п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця є заява членів сім'ї, на підставі якої приймається рішення про виплату чи відмову у виплаті грошового забезпечення. Першочергове право на виплату грошового забезпечення мають, зокрема, дружина (чоловік) військовослужбовця. У разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 04.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату їй як законному представнику на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 починаючи з 11.10.2023. До заяви позивачем було додано копію паспорту ОСОБА_1 , копію РНОКПП ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію сповіщення про зникнення безвісти №22 від 20.10.2023, копію рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.10.2015 у справ №147/1169/15-n, копію адвокатського запиту до Біляївського відлілу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області, копію відповіді на адвокатський запит Біляївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області №2137/24.13-18 від 25.09.2024, копію відповіді Тростянецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсииському районі Вінницької області від 09,09.2024 №898-28.11-101, довідку з реквізитами банківського рахунку, копії відповідей військової частини НОМЕР_1 №/997 від 14.06.2024 та №58/3 від 04,07.2024.
За результатами розгляду заяви відповідачем листом від 16.12.2024 відмову у виплаті позивачеві на доньку грошового забезпечення ОСОБА_2 . Відмова мотивована відсутністю повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які засвідчують відсутність законної дружини та інших дітей у ОСОБА_2 . Позивачеві рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд наголошує, що Порядок № 884, який регулює виплату грошового забезпечення сім'ям зниклих безвісти військовослужбовців, чітко визначає перелік документів, які мають бути подані разом із заявою. У ньому немає жодної згадки про обов'язок заявника надавати витяги з державних реєстрів щодо інших членів сім'ї військовослужбовця або їх відсутності.
Навпаки, саме державні органи, відповідно до Порядку № 884, мають право доступу до таких реєстрів, це прямо передбачено положеннями про можливість електронної інформаційної взаємодії.
Отже, збір та перевірка інформації про інших потенційних отримувачів грошового забезпечення - це обов'язок відповідного органу, а не позивача. Таким чином, відповідач мав усі законні інструменти для перевірки необхідних відомостей без перекладення цього обов'язку на позивача.
Відтак, відмова відповідача, надана з вищевказаних підстав, є необґрунтованою та визнається судом протиправною.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суд вказує, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд наголошує, що він не може підміняти державний орган, відмова якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскільки, відповідачем не було здійснено перевірки інформації щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, через державні реєстри, що, в свою чергу, свідчить про неповноту розгляду заяви позивача та ухвалення рішення без вичерпного з'ясування обставин, то суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
В межах даної справи судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 на користь законного представника його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2024 про виплату їй на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.07.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна