м. Вінниця
02 липня 2025 р. Справа № 120/11636/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 24 липня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 липня 2024 року № 025350010648 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому таким рішенням до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року, оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Позивач не погоджується з таким рішенням, у зв'язку із чим звернувся до суду цим позовом з вимогами його скасувати та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу незараховані періоди роботи.
Ухвалою від 09 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
17 вересня 2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 24 липня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. На момент звернення із заявою позивачу виповнилося 59 років 11 місяців. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення від 31 липня 2024 року № 025350010648, яким відмовлено в призначенні пенсії.
Так, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік. Водночас страховий стаж позивача станом на день звернення із заявою про призначення пенсії становив 29 років 07 місяців 01 день.
Як зазначив представник цього відповідача далі, при зверненні із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 не надав довідку із зазначенням інформації про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, в зв'язку із чим до страхового стажу не зараховано періоди роботи в риболовецькому колгоспі ім. Леніна з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року.
Таким чином, на думку представника цього відповідача, на момент звернення за призначенням пенсії стаж для визначення права на пенсію позивача обчислений згідно з даними трудової книжки, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та додатково наданих документів складає 29 років 10 місяців 07 днів, якого недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За наведених обставин представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
20 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив і від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому також йдеться про відсутність підстав для задоволення позову.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
24 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності подану позивачем заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
31 липня 2024 року цим територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято рішення № 025350010648, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік, а наявний у ОСОБА_1 страховий стаж складає 29 років 07 місяців 01 день.
При цьому таким рішенням до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року, оскільки відсутня довідка про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Листом від 05 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення.
Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом норми містить і Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
На момент заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення - 20 липня 1982 року) чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Така Інструкція втратила чинність 29 липня 1993 року у зв'язку з набранням чинності Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 передбачалося, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Подібні за змістом приписи містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі - Інструкція № 58).
Так, відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналіз наведених положень як Інструкції № 162, так і Інструкції № 58 дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Дослідивши трудову книжку серії НОМЕР_2 , суд установив, що ОСОБА_1 в періоди з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року працював в риболовецькому колгоспі імені Леніна.
Однак пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача вказані періоди трудової діяльності з підстав відсутності довідки про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Водночас статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому основними умовами для призначення пенсії за віком є наявність необхідного страхового стажу та досягнення пенсійного віку.
Підтвердженням того, що позивач працював з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року повний робочий день в риболовецькому колгоспі імені Леніна є записи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , що, як вже встановлено вище, відповідало вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
Водночас незазначення кількості відпрацьованих вихододнів та встановленого мінімуму не може свідчити про невиконання позивачем таких норм, а тому відсутність таких доказів не може позбавити позивача права на соціальний захист.
Більше того, на підтвердження факту роботи у згадувані вище періоди позивачем до матеріалів позовної заяви долучено комсомольський квиток № 54051919 від 14 червня 1979 року, відповідно до якого позивач в періоди з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року отримував заробітну плату та сплачував відповідні внески.
Отже, наведені пенсійним органом мотиви незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року слід визнати безпідставними.
За таких обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025350010648 від 31 липня 2024 року.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, то суд зауважує наступне.
Так, вище уже цитувалися приписи статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якими особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 є досягнення ним необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу не менше 31 року.
При цьому в оскаржуваному рішенні зазначено, що вік заявника становить 59 роки 11 місяців, а страховий стаж - 29 років 07 місяців 01 день.
При цьому в силу приписів пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Саме на реалізацію згадуваних вище приписів Порядку № 22-1 позивач подав заяву про призначення пенсії за місяць до досягнення пенсійного віку, а тому умову щодо досягнення необхідного пенсійного віку позивачем дотримано.
При цьому в ході судового розгляду встановлено, що періоди роботи позивача з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року безпідставно не зараховані до страхового стажу позивача.
Таким чином, зарахувавши до страхового стажу позивача згадувані вище періоди роботи, його страховий стаж буде становити більше 31 року, а оскільки такого стажу достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належить зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити позивачу пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 24 серпня 2024 року.
Водночас відсутні підстави для зобов'язання призначити пенсію позивачу Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, адже права ОСОБА_1 порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а тому саме цей пенсійний орган має їх поновити.
В силу приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 29 серпня 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, а тому на його користь слід стягнути 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1211,20 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 025350010648 від 31 липня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 24 серпня 2024 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 06 жовтня 1982 року по 28 квітня 1983 року та з 11 червня 1985 року по 04 липня 1987 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14035769)
Рішення суду в повному обсязі складено 02.07.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович