02 липня 2025 р. Справа № 120/5737/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Ліліана Олександрівна, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
29.04.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка підлягає у ненаданні приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Л.О. інформації щодо розміру нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя;
- зобов'язання відповідача надати приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Л.О. інформацію щодо розміру, нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22, які належали помрелому 07.02.2024 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що позивачкою не дотримано встановленого порядку звернення до пенсійного органу з заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, не подано відповідних підтверджуючих документів, а також не оскаржено жодного рішення, дії чи бездіяльності, що мають правові наслідки, натомість до суду подано позов на підставі листів інформаційного характеру, які не є індивідуальними актами суб'єкта владних повноважень.
23.05.2025 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Третя особа пояснень щодо адміністративного позову не подала.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09.02.2024.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дібровою Л.О. заведено спадкову справу № 22/2024.
За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію на умовах, визначених Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У межах вказаної спадкової справи приватним нотаріусом, з метою вчинення нотаріальних дій, до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області направлено запити від 26.11.2024 № 172/02-14 та від 08.01.2025 № 12/02-14 щодо надання інформації про наявність та суму недоотриманої пенсії, інших соціальних виплат, невиплачених доплат, належних ОСОБА_2 , які залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Листами від 20.12.2024 та від 21.01.2025 відповідачем повідомлено про те, що за пенсійною справою ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримана пенсія відсутня, а члени його сім'ї у шестимісячний строк після смерті пенсіонера з відповідною заявою про її виплату не зверталися.
Позивачка вважає бездіяльність відповідача щодо неповідомлення приватного нотаріуса про наявність недоотриманих сум пенсії протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі ? Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується ? по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (частина третя статті 52 Закону № 1058-IV).
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Так, відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Водночас положення статті 61 Закону № 2262-ХІІ необхідно тлумачити в системному взаємозв'язку з положеннями Цивільного кодексу України (далі ? ЦК України).
Так, за змістом статтей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності ? входять до складу спадщини.
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначеному законом порядку. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2024 у справі № 160/18875/23 та від 26.03.2025 у справі № 183/5694/22.
Як видно з матеріалів справи, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Л.О. зверталась до органу пенсійного органу із запитами від 26.11.2024 № 172/02-14 та від 08.01.2025 № 12/02-14 щодо надання інформації про наявність та суму недоотриманої пенсії, інших соціальних виплат, невиплачених доплат, належних ОСОБА_2 , які залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю.
На вказані звернення нотаріуса відповідач листами надав відповіді, в яких повідомив, що за пенсійною справою ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримана пенсія відсутня, а члени його сім'ї у шестимісячний строк після смерті пенсіонера із відповідною заявою про її виплату не зверталися.
Тобто у відповідних листа пенсійним органом зазначено про те, що недоотримана пенсія відсутня, але при цьому не наведено жодної конкретної інформації щодо розміру фактично здійснених виплат, періодів, за які вони проводились та способу виконання рішень суду.
Вказане унеможливлює перевірку достовірності таких тверджень та не спростовує наявність заборгованості, яка була підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Наведене свідчить про те, що такі листи відповідача та їх зміст є перешкодою для реалізації позивачкою її законного права на отримання спадщини. Відтак оскаржуваними діями Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області порушуються права та інтереси позивачки.
Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для надання відповіді на запит нотаріуса з огляду на те, що позивачка особисто не зверталась до ГУ ПФУ за здійсненням виплати недоотриманих її батьком сум пенсії та не виявляла бажання отримати зазначені суми пенсії в порядку спеціально визначеної статтею 61 Закону № 2262-ХІІ процедури (яка стосується лише певного кола осіб: що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті), адже позивачка реалізовує своє право на отримання зазначених сум в поряду спадкування і інформація відповідача у відповідь на запит приватного нотаріуса є визначальною в цілях визначення спадкової маси після смерті ОСОБА_2 .
Крім того, спірні правовідносини виникли з приводу надання інформації на запит, а тому суд враховує, що згідно зі ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб ? на свій вибір.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані законами України від 02.10.1992 № 2657-XІІ "Про інформацію" (далі ? Закон № 2657-XІІ), "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ (далі ? Закон № 2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, частиною першою статті 3 Закону № 2657-XІІ передбачено право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону є:
1) запитувачі інформації ? фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації ? суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень ? органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, ? стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, ? стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, ? стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
За змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Одним із способів доступу до інформації відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 2939-VI є надання її за відповідними запитами.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Також відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частиною першою статті 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Закон № 2939-VI передбачає, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом. Водночас вказаним Законом передбачено випадки обмеження доступу до інформації.
Так, за приписами статті 6 Закону № 2939-VІ інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Статтями 7, 8, 9 Закону № 2939-VІ визначено, що конфіденційна інформація ? інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таємна інформація ? інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Частиною першою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою.
З аналізу наведених норм висновується, що у наданій відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження в доступі до інформації.
Як вже зазначлося вище, за приписами ч. 1 ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Матеріали справи свідчать, що запит здійснено приватним нотаріусом в межах спадкової справи № 22/2024, відкритої за заявою позивачки після смерті ОСОБА_2 , тобто з дотриманням вимог чинного законодавства.
Відтак, не надавши повної інформації на відповідні запити приватного нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 на виконання судових рішень, відповідач допустив неправомірну бездіяльність, яка порушує права та законні інтереси позивачки, оскільки перешкоджає їй претендувати на спадкування майна після смерті свого батька.
При цьому суд зазначає, що вищевказана бездіяльність відповідача є порушенням права на отримання повної інформації на запит нотаріуса під час вчинення нотаріальних дій в інтересах позивачки, а тому дає суду підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Л.О. інформації щодо розміру пенсійних виплат, які були нараховані, але не виплачені на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22 та належали померлому пенсіонеру ОСОБА_2 , однак не були ним одержані за життя.
Доводи відповідача про те, що згідно з вимогами ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" сума пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, не включається до складу спадщини та не підлягає виплаті позиваці, суд до уваги не бере, оскільки питання виплати позиваці недоотриманих сум пенсії не є предметом спору у цій справі, тоді як спір про право, у разі його виникнення, підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка підлягає у ненаданні приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Ліліані Олександрівні інформації щодо розміру нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Діброві Ліліані Олександрівні інформацію щодо розміру нарахованих, але не виплачених пенсійних виплат на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 120/5530/20-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.03.2022 у справі № 120/1076/22-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі № 120/3728/22 та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2023 у справі № 120/9622/22, які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), але не були ним одержані за життя.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
3) третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Діброва Ліліана Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення суду складено 02.07.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович