Справа №522/9964/24
Провадження №1-кп/522/1117/25
02.07.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510000649 від 10.05.2024 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь, громадянина Республіки Молдова, який має неповну середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса проживання матері: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
16.09.2020 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 18.05.2023 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
суд-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2024 року № 3564-ІХ, продовжено з 14.02.2024 року строком на 90 діб, а також що було посилено кримінальну відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» № 2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 10.05.2024 року, о 00:20 годині, ОСОБА_3 , проходячи повз заклад «Соmo itali bistro», що за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 14, та помітивши на літній терасі вказаного закладу парасолі Паладіум із каркасом діаметром 2,5 метри із куполом до парасолі з воланом діаметром 2,5 метра та реалізуючи раптово виниклий корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, переконавшись, що його дії непомітні для оточуючих, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, таємно викрав з літньої тераси закладу дві парасолі «Паладіум 13», каркасом діаметром 2,5 метра, з куполом до парасолі з воланом діаметром 2,5 метра, загальною вартістю за один 11295 гривень, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 22590 гривень.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у повному обсязі, та підтвердив, що 10.05.2023 року, приблизно о 00 год., 20 хв., він знаходячись біля літньої тераси закладу «Como itali bistro», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 14, таємно викрав дві парасолі «Паладіум» із каркасом, діаметром 2,5 метра. Вартість викраденого майна він не оспорює, у вчиненому щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, цивільний позов заявляти не бажає у зв'язку з поверненням викраденого майна, покарання просить призначити на розсуд суду.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням заяви потерпілого про розгляд справи за його відсутності, думки прокурора, обвинуваченого, захисника суд відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються .
Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .
Беручи до уваги вище вказане, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, та вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
обвинуваченому ОСОБА_3 .
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України суд враховує щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості злочину, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, що свідчить про її осудність. Матеріальних збитків в результаті вчинення кримінального правопорушення потерпілому не спричинено в зв'язку із поверненням викраденого майна, про що є відповідна розписка потерпілого. Крім того, зважив суд і на те, що обвинувачений ОСОБА_3 був раніше засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 16.09.2020 року та призначене судом покарання відбув повністю.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України суд враховує щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, а також характер і спосіб вчинення злочину в сукупності зі ставленням обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, зваживши на дані про особу останнього, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність таких, що його обтяжує, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у справі не пред'являвся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
З огляду на те, що ОСОБА_3 , засуджується до покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тому з метою уникнення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та виконання вироку по цьому кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання.
На підставі ст. ст. 75-76 КК України, керуючись ст.ст. 349, 367-368, 370-371,373-376,395,615 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 і пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за особами звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Виконання покарання в частині виконання обов'язків, покладених на ОСОБА_3 , на підставі ст.76 КК України покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_3 .
Початок строку виконання обов'язків, покладених на ОСОБА_3 , відповідно до ст.76 КК України, обчислювати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням на засудженого таких обов'язків:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- з'являтися в судові засідання за викликом суду.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти у залі суду негайно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього утримання ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню у період з 13.06.2025 року по 02.07.2025 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази: парасольку з чохлом жовтого кольору - вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_7 ; оптичний диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокуророві.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: