Справа № 502/1024/25
02 липня 2025 року м. Кілія
Суддя Кілійського районного суду Одеської області Балан М.В.
розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого військовослужбовцем ДПСУ НОМЕР_1 прикордонного загону ІПС 3 категорії - дизелістом групи логістики прикордонної застави « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Кілійського районного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 374770 від 21.05.2025 року з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
З протоколу серії ПдРУ № 374770, складеного в.о. начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майором ОСОБА_2 21.05.2025 року встановлено, що 25.04.2025 року офіцерами відділу внутрішньої та власної безпеки під час здійснення раптової перевірки порядку несння прикордонної служби з позиції МТНС №5, було встановлено факт того, що штаб-сержант ОСОБА_1 під час несення служби в ПН порушив правила несення прикордонної служби, а саме 05.04.2025 року, перебуваючи в ПН «ПСЗПН» відволікся від несення служби шляхом перегляду заборонених мобільних додатків на мобільному пристрої, чим порушив вимоги абзацу 16 п. 11 глави 2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПСУ затвердженої наказом МВС від 19.10.2015 р. № 1261 та абзацу 6 розпорядження НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.07.2024 року №02.8.5/29598/24-Вн «Про проведення заходів», чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 роз'яснені в момент складання протоколу, про що свідчить його підпис у відповідній графі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що їм дійсно видавалися робочі мобільні телефони, однак він його не використовував, так як постійно користувався своїм особистим мобільним телефоном. Робочий мобільний телефон повинен завжди бути на зв'язку, а також зарядженим, а тому на період свого відпочинку, робочий мобільний телефон передавав старшому наряду, про що робив наказ про передачу. Разом з тим, зважаючи що наряд передбачає не стаціонарне ведення служби, а постійне пересування по території, яка за ним закріплена, цим мобільним пристроєм в особистих цілях не користувався, відповідно вищевказаним телефоном міг користуватися весь склад військовослужбовців, котрі знаходяться в наряді. Зауважив, що в своєму наряді не спостерігав випадків, щодо перегляду заборонених контентів на робочому мобільному пристрої.
17.06.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено запит про надання доказів, щодо перебування штаб-сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у складі наряду з охорони ДКУ на час зазначених у протоколі ПдРУ №374770 від 21.05.2025 року подій, а також доказів закріплення мобільного терміналу «РОСО М5» (ІМЕІ 869440068209368, № НОМЕР_2 ) за штаб-сержантом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
19.06.2025 року за вих№02.1/8073-25-Вих на адресу суду надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 з якої вбачається наступне:
Згідно Журналу видачі засобів зв'язку в тимчасове користування відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » встановлено, що 05.04.2025 року штаб-сержанту ОСОБА_1 не було видано під особистий підпис жодного мобільного телефону (терміналу).
Згідно Витягу з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вбачається, що штаб-сержант ОСОБА_1 , особистий номер НОМЕР_3 , перебував в наряді та здійснював прикордонний контроль в період з 20.00 19.03.2025 року по 20.00 20.03.2025 року. Відомості щодо здійснення прикордонного контролю у період часу події, яка зазначена в адміністративному протоколі, а саме 05.04.2025 року - суду не надані.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали по справі на відповідність вимогам чинного законодавства, суддя встановив наступне.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.
З досліджених в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, а також витребуваної судом інформації, встановлена відсутність підтвердження скоєння ОСОБА_1 правопорушення за складом ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, оскільки відсутні докази, щодо отримання та користування мобільним терміналом «РОСО М5» (ІМЕІ 869440068209368, № НОМЕР_2 ) останнім, як те зазначено у висновку службового розслідування за фактом наявності передумов до витоку службової інформації та можливого недбалого ставлення до військової служби окремими посадовими особами відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б) від 18.05.2025.
Жодних інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, матеріали справи не містять, відповідно й факту порушення ОСОБА_1 правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду, суддею не встановлено.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Враховуючи зазначене вище, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять обсягу переконливих доказів на підставі яких суд мав би можливість прийти до неспростовного висновку про наявність в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу пред'явленого правопорушення.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи докази по справі, суддя прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Кілійській районний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан