печерський районний суд міста києва
Справа № 205/15031/24-ц
пр. № 2-143/25
"19" травня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань Бурячок А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача Савіхіної А.М. про закриття провадження у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
20.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача, в якій просив закрити провадження у справі, так як заборгованість була погашена відповідачем після подачі позову, одночасно просив повернути позивачеві сплачений судовий збір.
У судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомленими належним чином про нього.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Позивачем у заяві, яка надійшла 20.02.2025, зазначено, що останній просить закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, так як відповідачем погашена після подачі позову, що полягає у фактичній відмові від позову, що передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 206 ЦПК України.
Відповідно до частини першої ст. 12 частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).
Так само, як заявник має право на суд, він має право і відмовитися від наміру надалі підтримувати свою заяву, що відповідає пункту першому частини першої ст. 37 Конвенції, оскільки Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України, учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦПК України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Частиною 5 ст. 206 ЦПК України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки відмова від позову не суперечить інтересам позивача, наслідки закриття провадження у справі позивачу зрозумілі, підстав для неприйняття відмови від позову не встановлено, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови та у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення.
В абзаці 1 пункту 38 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Визнання відповідачем позову не є підставою для звільнення його від сплати судових витрат.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 24 вересня 2018 року по справі № 661/3865/16-ц, які суд, в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За вказаних підстав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 14, 33, 142, 255, ЦПК України, суд
Заяву представника позивача Савіхіної А.М. про закриття провадження - задовольнити.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Новак