Справа №949/1496/25
Провадження №1-кс/949/307/25
02 липня 2025 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження,
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді зі скаргою та просить постанову слідчого від 28 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження - скасувати.
В обґрунтування скарги представник скаржника посилається на те, що 28 лютого 2025 року слідчим СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке було внесено до ЄРДР за №12024181110000386 від 05 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Вказує, що з наданої постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування було проведено не в повному обсязі, поверхнево та є таким, що не відповідає вимогам меті досудового розслідування.
При цьому вказує, що вказана постанова, отримана представником ОСОБА_2 20 червня 2025 року.
На підставі наведеного, просить визнати причини пропуску строку для подання скарги, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, поважними та поновити строк для подання скарги.
Ознайомившись із матеріалами скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування, а також осіб, які в праві їх оскаржувати.
Згідно вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до положення ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями не береться до уваги й той день, від якого починається строк, десятиденний строк для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності починається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг о 24-години.
За приписами ч. 7 ст. 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами-і неробочий час.
Представник скаржника у скарзі зазначає, що копія постанови про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2025 року отримана представником матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, жодного пояснення того, чи отримувалася така постанова потерпілою особою - матір'ю померлого, після її винесення, скарга не містить. Також, скарга не містить будь-яких пояснень чому оскаржувана постанова слідчого отримана представником через майже чотири місяці після її винесення та які причини цьому послугували.
Водночас, скарга на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2025 року подана 01 липня 2025 року, тобто після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, і особа, яка її подала, хоча і порушує питання про поновлення цього строку, втім слідчий суддя не знаходить поважності підстав для його поновлення.
Зі змісту ч. 1 ст.117 КПК України вбачається, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Статтею 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до положень КПК України, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд слідчого судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом, прокурором, слідчим суддею, судом проміжку часу. До їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії постанови слідчого); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Згідно пункту 5 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі №1640/0/4-12 від 09 листопада 2012 року "Про деякі питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування", при оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що настає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Слід звернути увагу на те, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає таким умовам: це обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; причина виникла протягом строку, який пропущено; обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність вказаних посадових осіб після спливу 10 днів з моменту бездіяльності слідчого та заявив клопотання про поновлення строку оскарження.
При цьому, не вказує на поважність причин пропуску строку на оскарження, у зв'язку із чим відсутні підстави для поновлення строку.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Підставами для повернення скарги є те, що не порушено питання про поновлення десятиденного строку подання скарги, який сплинув, не вказано поважності причин його порушення, та з матеріалів скарги слідчий суддя не знаходить підстав для його поновлення.
У своєму рішенні "Мушта проти України" від 18 листопада 2010 року Європейський суд з прав людини розглядав питання правомірності встановлення строків оскарження та їх пропуску, зокрема у п. 37 даного рішення зазначено: "Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення".
За таких обставин та у відповідності до положень п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення скарги особі, яка її подала, роз'яснивши, що повернення скарги, згідно із ч. 7 ст. 304 КПК України, не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 113-117, 303, 304, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат ОСОБА_3 , на постанову про закриття кримінального провадження повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити ОСОБА_2 та її представнику адвокату ОСОБА_3 , що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1