Справа № 545/5311/24
Провадження № 1-кп/545/325/25
02.07.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023170000000716 від 03.10.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Петропавловськ, Північно-Казахстанської області, Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, маючого на утриманні одну дитину, раніше в силу ст.. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 2 ст. 263КК України, -
В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 2 ст. 263КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Також наголосив на тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, з огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх характер та фактичні обставини не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого й не будуть достатніми для запобігання вище зазначеним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечив щодо клопотання прокурора вказавши, що на даний час суд допитав потерпілу яка претензій до обвинуваченого не має також суд перейшов до дослідження доказів, підзахисний є не судимий, має родину а тому прохав змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Потерпіла у судове засідання не з'явилась, попередньо надавши заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 діб.
Відповідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину (ч. 3 ст. 286-1 КК України), що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
При цьому інших об'єктивних даних щодо спростування характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_4 суду не представлено.
Також приймаючи рішення щодо продовження запобіжного заходу суд враховує обставини встановлені судом при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою викладені в ухвалі слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15.10.2024 року, які на даний час не перестали існувати.
Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, та об'єктивну неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м'яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, судом розмір застави не визначається.
З огляду на викладене підлягає задоволенню клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою тривалістю 60 діб, а клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою тривалістю 60 діб, а саме: з 02.07.2025 року до 30.08.2025 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1