01 липня 2025 року м.Суми
Справа №592/8615/24
Номер провадження 22-ц/816/910/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Паливкомуненерго»
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року в складі судді Литовченка О.В., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 05 листопада 2024 року,
27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, інфляційних збитків, 3% річних, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року по справі № 592/4480/22 визнано незаконним та скасовано наказ № 91-Л від 18 квітня 2022 року КПСОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору із ОСОБА_1 ». Зазначене судове рішення залишено у силі постановою Сумського апеляційного суду від 31 січня 2023 року. Крім того, постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року по справі № 592/9686/22 стягнуто на його користь середній заробіток за період з 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року у розмірі 139050 грн 00 коп. Цим же рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що в силу вимог ст. 236 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку, починаючи із 01 лютого 2023 року у зв'язку із не допуском до виконання посадових обов'язків, в силу того, що судом апеляційної інстанції по справі № 592/9686/22, сторонами якої були ті ж самі особи, а предметом спору було стягнення заробітної плати за період з 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року, позивач звільняється від обов'язку доказування розміру середнього заробітку, а враховуючи, що відповідно до довідок форми ОК-5 та ОК-7, заробітна плата йому не виплачувалась, зазначений розмір середнього заробітку за період з 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року є незмінним і становить 675,00 грн на день. Крім того, цим же рішенням суду встановлено обставину недопущення ОСОБА_1 до виконання посадових обов'язків та визначено період - 01 лютого 2023 року, починаючи з якого позивач має право на отримання середнього заробітку, оскільки роботодавцем нарахування заробітної плати не проводились. Враховуючи те, що даний позов в частині стягнення заробітної плати відрізняється від позову у справі № 592/9686/22 тільки періодом стягнення, усі належні, достатні та допустимі докази, необхідні для правильного вирішення спору, крім тих, які подаються додатково, містяться у матеріалах справи № 592/9686/22, рішення по якій набрало законної сили. Наказом від 30 квітня 2024 року № 21-Л ОСОБА_1 було звільнено з посади головного юрисконсульта KП СОР «Паливокомуненерго» у відповідності до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. Оскільки, як випливає із матеріалів справи № 592/9686/22, позивача не було допущено до виконання посадових обов'язків, на його користь повинно бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку щоденного заробітку у розмірі 675,00 грн. Таким чином, за період з 01 лютого 2023 року до моменту звільнення 30 квітня 2024 року, роботодавець зобов'язаний сплатити на його користь 219375,00 грн, що не було зроблено роботодавцем у день звільнення. Крім того у порушення норм ст. 47 КЗпП України роботодавцем при звільненні не видано письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.
Зазначає, що факт порушення роботодавцем законних прав працівника підтверджено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року по справі № 592/4480/22, залишеним у силі постановою Сумського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ № 91-Л від 18 квітня 2022 року КПСОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору із ОСОБА_1 ». Оскільки роботодавцем судове рішення не виконано, працівника до виконання службових обов'язків не допущено, зазначене порушення є триваючим з 19 квітня 2022 року моментом призупинення трудового договору, до 30 квітня 2024 року, моментом звільнення працівника. Допущення роботодавцем такого порушення також підтверджено постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року по справі № 592/9686/22, якою стягнуто на його користь середній заробіток за період з 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року у розмірі 139050 грн 00 коп.
За період з 19 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року роботодавцем не вживалось жодних дій щодо трудового або фінансово-матеріального забезпечення працівника. Станом на момент подання цього позову рішення суду по справі № 592/9686/22 щодо сплати середнього заробітку за період з 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року не виконано, розрахунки при звільненні не проведено, обов'язки щодо видачі письмових повідомлень про нараховані та виплачені суми не виконано.
Зазначені порушення трудового законодавства, допущені роботодавцем, змушують його вживати додаткових заходів щодо організації власного життя, забезпечення достатніх базових соціальних, життєвих та фізіологічних потреб. Вважає, що розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати за увесь час прострочення є грошове відшкодування у розмірі 250000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просив: стягнути із КПСОР «Паливокомуненерго» заборгованість із заробітної плати за період з 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 219375,00 грн, інфляційні збитки за весь час прострочення у розмірі 22761,94 грн, 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 11388,74 грн, моральну шкоду в розмірі 250000 грн, а всього 503525,68 грн; зобов'язати КПСОР «Паливокомуненерго» видати письмове повідомлення про щомісячні, за період з 19 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року, нараховані суми при звільненні з відображенням сум, нарахованих відповідно до судових рішень; зобов'язати КПСОР «Паливокомуненерго» провести утримання із заробітної плати зборів, податків та необхідних платежів, та подати до органів ПФУ відомості про їх утримання та перерахування.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 5000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Зобов'язано Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про щомісячні за період з 19 квітня 2022 року до 30 квітня 2024 року включно нараховані та виплачені суми при звільненні із відображенням сум, нарахованих відповідно до судових рішень.
Зобов'язано Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» подати до відповідного управління Пенсійного Фонду України відомості про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 зборів та необхідних платежів за період з 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року включно.
Іншу частину позовних вимог ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Стягнуто з Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 50 грн 00 коп. на відшкодування сплаченого судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнуто з Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В доводах апеляційної скарги вказує, що матеріали справи містять відомості, надані представником відповідача про встановлення на підприємстві скороченого режиму робочого часу (наказ № 4-О від 27 лютого 2023 року; наказ № 5-О від 28 лютого 2024 року). Поряд із цим відповідні накази не містять відомостей про те, що працівника належним чином повідомлено про відповідні зміни істотних умов праці, а тому висновок місцевого суду про те, що працівнику було доведено до відома відповідні зміни не ґрунтуються на нормах трудового законодавства.
Зазначає, що факт повідомлення працівника про скасування роботодавцем наказу про призупинення трудового договору встановлено у зв'язку із дослідженням недостовірних доказів та на підставі допиту свідка, який є упередженим. Судом не виявлено інших достовірних письмових доказів та не допитано інших свідків, які є неупередженими та свідченням яких можна вірити беззаперечно.
На думку позивача у зв'язку з тим, що між працівником та роботодавцем у період з 19 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року тривали трудові правовідносини і вони не переривались у зв'язку із видачею КПСОР «Паливкомуненерго» наказу № 91-Л від 18 квітня 2022 року «Про призупинення трудового договору із ОСОБА_1 », в силу норм трудового законодавства роботодавець зобов'язаний виплачувати саме заробітну плату, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнення якого можливе лише у разі незаконного звільнення.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до апеляційного суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Сивенка В.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року в цивільній справі № 592/4480/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про скасування наказу про призупинення трудового договору визнано незаконним та скасовано Наказ № 91-Л від 18 квітня 2022 року КП СОР «Паливкомуненерго» «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 », яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 - головним юрисконсультом. Рішення набрало законної сили 31 січня 2023 року.
Постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у цивільній справі № 592/9686/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» про стягнення заробітної плати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2023 року та ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2022 року до 31 січня 2023 року в сумі 139050 гривень 00 копійок, з послідуючим відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Згідно мотивувальної частини даної постанови, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем КП СОР «Паливокомуненерго», працював на посаді головного юрисконсульта.
Наказом № 91-Л від 18 квітня 2022 року КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 » призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 з 19 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року, яке постановою Сумського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишено без змін, визнано незаконним та скасовано наказ № 91-Л від 18 квітня 2022 року КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 », яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 - головним юрисконсультом.
Встановлено, що в період з 19 квітня 2022 року і до 31 січня 2023 року (дата набрання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року законної сили) позивач не працював та перебував у вимушеному прогулі, що, відповідно, є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за вказаний період, який обраховується відповідно до Порядку № 100. Визначаючи період стягнення з відповідача середнього заробітку, суд першої інстанції не врахував, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ комунального підприємства від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору, набрало законної сили 31 січня 2023 року, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивача допущено до виконання посадових обов'язків з 01 грудня 2022 року.
Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку, починаючи з 01 березня 2023 року, оскільки з огляду на положення ст. 236 КЗпП України не допуск позивача до виконання посадових обов'язків, є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак з таким вимогами до суду ОСОБА_1 не звертався.
Висновки суду першої інстанції про те, що у період з 19 квітня 2022 року до 31 листопада 2022 року підприємство працювало на умовах неповного робочого тижня і становило 44 робочих дні, ґрунтується виключно на доводах відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому суду не було надано доказів на підтвердження цих обставин.
Таким чином, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, що становить 675 грн 00 коп. та кількістю робочих днів у період з 19 квітня 2022 року до 31 січня 2023 року - 206 робочих дні, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача становить 139050 грн 00 коп., з послідуючим відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Як вбачається з Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 29 травня 2024 року старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мироненко С.О. на підставі заяви про примусове виконання виконавчого листа № 592/9686/22, який виданий Ковпаківським районним судом м. Суми 02 травня 2024 року, відкрито виконавче провадження про стягнення боргу 139050,00 грн з КП СОР «Паливкомуненерго» на користь ОСОБА_1 (а.с. 123).
Судовим розглядом також встановлено, що рішенням Сумської обласної ради восьмого скликання тринадцятої сесії від 29 вересня 2022 року «Про припинення користування та закріплення майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області» припинено користування майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області та закріплене п. 1.3 За Сумською обласною радою нежитловими приміщеннями, площею 33,8 кв. м (що відповідає кабінетам №№ 105, 106, 107) та приміщеннями загального (спільного) користування, площею 13,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будівлі. п. 2.4 Закріпити на праві господарського відання за Комунальним обласним підприємством Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» нежитлові приміщення площею 33,8 кв. м (що відповідає кабінетам №№ 105, 106, 107) та приміщення загального (спільного) користування площею 13,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будівлі (а.с. 103, 104).
В зв'язку з прийняттям даного рішення Сумською обласною радою фактичне розташування відповідача змінилось на: АДРЕСА_2 на першому поверсі будівлі та стало відмінним від юридичної адреси: АДРЕСА_3.
21 лютого 2022 року наказом № 4-О в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» Подоліна М.В. в зв'язку з виробничою необхідністю, зменшенням об'ємів робіт та скрутним фінансовим становищем підприємства було встановлено для працівників підприємства скорочений режим робочого часу з 01 травня 2022 року по 30 вересня 2022 року (одноденний робочий тиждень) не менше 40 годин на місяць.
27 лютого 2023 року наказом № 4-О «Про зміну робочого часу» в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» Забіцького Д.В. у зв'язку з виробничою необхідністю, зменшенням об'ємів робіт та скрутним фінансовим становищем підприємства було встановлено для працівників підприємства скорочений режим робочого часу з 01 травня 2023 року по 30 вересня 2023 року (одноденний робочий тиждень) не менше 40 годин на місяць (а.с. 85).
28 лютого 2023 року наказом № 05-О «Про зміну робочого часу» в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» Ткачука С.О. у зв'язку з виробничою необхідністю, зменшенням об'ємів робіт та скрутним фінансовим становищем підприємства було встановлено для працівників підприємства скорочений режим робочого часу з 01 травня 2024 року по 30 вересня 2024 року (одноденний робочий тиждень) не менше 40 годин на місяць (а.с. 98).
22 листопада 2022 року наказом в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» № 13/к/тр «Про скасування призупинення трудового договору з ОСОБА_1 » «Керуючись статтею 13 Закону України «Про організацію трудових правовідносин в Умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ 1. Скасувати призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 - головним юрисконсультом, що було запроваджено відповідно до наказу № 58/к/тр від 18 квітня 2022 року. 2. У зв'язку зі зміною фактичного місцезнаходження Підприємства визначити фактично місце роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, перший поверх, ліворуч. 3. Вказаний наказ довести до відома ОСОБА_1 шляхом його направлення за місцем проживання останнього через Укрпошту та засобами мобільного зв'язку через месенджери, зкрема вайбер за номером НОМЕР_1 . 4. Визначати для ОСОБА_1 перший робочий день після скасування призупинення трудового договору, наступний робочий день після ознайомлення (отримання) наказу».
Відповідно до Акту про відмову від ознайомлення з наказом № 132/к/тр від 22 листопада 2022 року про скасування наказу № 58/кт/ч від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору від 24 листопада 2022 року, який було складено в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» Забіцьким Д. в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про те, що 24 листопада 2022 року о 10:30 в офісному приміщенні підприємства (АДРЕСА_2, перший поверх, ліворуч) головний юрисконсульт підприємства ОСОБА_1., у свій перший робочий день після скасування призупинення трудового договору, відмовився від ознайомлення з наказом № 132/к/тр від 22 листопада 2022 року про скасування наказу № 58/кт/ч від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору та необхідності приступити до роботи (а.с. 65).
24 листопада 2022 року наказом в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» № 133/л «Про зміну істотних умов праці головного юрисконсульта ОСОБА_1 » у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці підприємства, що обумовлені вдосконаленням структури та управлінської діяльності підприємства, що обумовлені вдосконаленням структури та управлінської діяльності підприємства, зокрема його оптимізації, які направлені па поліпшення економічних (фінансових) показників, запобігання банкротству і масовому вивільненню працівників в період запровадженого воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, керуючись статтею 3 Закону України «Про організацію трудових правовідносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року за № 2136-1Х 1. Встановлено для головного юрисконсульта ОСОБА_1 з 25 листопада 2022 року неповний робочий час (неповний робочий день з неповним робочим тижнем) один день на тиждень тривалістю 1 час в день з наступним графіком роботи: початок - 9:00, закінчення - 10:00 у понеділок. 2. Бухгалтеру підприємства наказано довести наказ до відома ОСОБА_1 , одним із будь-яких способів: ознайомити ОСОБА_1 зі зміною істотних умов праці, а саме про встановлення неповного робочого часу із графіком, визначеним у п. 1 цього наказу (за можливості під підпис); шляхом надіслання наказу за місцем проживання останнього через Укрпошту, та засобами мобільного зв'язку через месенджери, зокрема вайбер за номером -3X0(97) 457 84 30; попередити ОСОБА_4 , що в разі відмови від продовження роботи в нових умовах у зв'язку зі зміною істотних умов праці отриманої письмово або в електронному вигляді трудовий договір за п. 6 ст. 36 КЗпП із ним буде припинено. 3.Оплату праці ОСОБА_1 проводити пропорційно відпрацьованому часу в режимі неповного робочого дня і тижня з 25 листопада 2022 р.
Відповідно до Акту про відмову від ознайомлення з наказом № 133/л від 24 листопада 2022 року про зміну істотних умов праці, який було складено в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» Забіцьким Д. в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про те, що 24 листопада 2022 року об 11:00 в офісному приміщенні підприємства (АДРЕСА_2, перший поверх, ліворуч) головний юрисконсульт підприємства ОСОБА_1., у свій перший робочий день після скасування призупинення трудового договору, відмовився від ознайомлення з наказом № 133/л від 24 листопада 2022 року про зміну істотних умов праці з 25 листопада 2022 року (а.с. 66).
Відповідачем направлялись на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення наказ № 133/л від 24 листопада 2022 року та лист від 29 листопада 2022 року № 209.1 про надання пояснень відсутності на робочому місці 24, 28 листопада 2022 року (а.с. 67, 68).
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що на даний час вона працює на посаді бухгалтера КП СОР «Паливкомуненерго», працювала на цьому підприємстві з 2016 року з деякими перервами. ОСОБА_1 знає тривалий час, як юрисконсульта підприємства. Підтвердила, що офіс підприємства приблизно з вересня 2022 року розташовується за адресою відмінною від юридичної, а саме АДРЕСА_2 на першому поверсі, це один великий кабінет. Питання про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 їй відомо. Знає, що керівництвом підприємства 22 листопада 2022 року видано наказ про скасування призупинення трудового договору з ОСОБА_1 та наказ про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 24 листопада 2022 року вона перебувала в офісному приміщенні КП СОР «Паливкомуненерго» за адресою: АДРЕСА_2, коли туди на запрошення прийшов ОСОБА_1 , крім неї також були на робочому місці Забіцький Д. , ОСОБА_3 . ОСОБА_1 було оголошено вищенаведені накази, його дуже обурило видання наказу про зміну істотних умов праці, зазначив він категорично з ним не згоден, розсердився, не підписався в отриманні копій наказів, пішов грюкнувши вхідними дверима. Більше на робочому місці на вул. Шишкарівській він не з'являвся, ніяких робіт та обов'язків не виконував. Йому достеменно з листопада 2022 року було відомо про нове фактичне розташування підприємства та його робочого місця. Вона займалась та займається табелюванням обліку робочого часу на КП СОР «Паливкомуненерго», ОСОБА_1 в табелях обліку робочого часу в період з листопада 2022 року по квітень 2024 року вона проставляла «І», тобто інші причини відсутності на робочому місці. В кінці квітня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про звільнення 30 квітня 2024 року, яка була задоволена та видано наказ про звільнення.
Показання свідка в частині обліку робочого часу позивача підтверджується дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції табелями обліку використання робочого часу КП СОР «Паливкомуненерго» в спірний період (а.с. 68-84).
30 квітня 2024 року Наказом № 21-Л КП СОР «Паливкомуненерго» «Про звільнення» звільнено ОСОБА_1 з посади головного юрисконсульта комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» з 30 квітня 2024 року, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. Підстава: особиста заява ОСОБА_1 від 25 квітня 2024 року (а.с. 15, 38, 50).
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 ОСОБА_1 станом на 17 червня 2024 року (код страхувальника 38522721) відсутні відомості за звітний період 2023 рік - 2024 рік, отримано дохід від страхувальника код 32563558 у лютому 2024 року 3650,00 грн, березень 2024 року 3650,00 грн (а.с. 39-42).
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 ОСОБА_1 станом на 17 червня 2024 року код страхувальника 38522721 відсутні відомості за звітний період 2023 рік - 2024 рік, отримано дохід від страхувальника код 32563558 у лютому 2024 року 3650,00 грн, березень 2024 року 3650,00 грн (а.с. 43, 44).
Ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» - 38522721.
01 лютого 2024 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Приватне підприємство «Аванта-Трейд» на посаду «юрист» за сумісництвом, згідно наказу № 02-КС від 31 січня 2024 року (а.с. 52).
01 травня 2024 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Приватне підприємство «Аванта-Трейд» на посаду «юрист», умови роботи «основна», згідно наказу № 15-КС від 30 квітня 2024 року (а.с. 51).
Згідно довідки від 08 липня 2024 року № HRM00000026 Приватного підприємства «Аванта-Трейд», ідентифікаційний код 2542004074, сукупний дохід ОСОБА_1 за травень, червень 2024 року - 16600,00 грн (а.с. 53).
Згідно довідки від 08 липня 2024 року № HRM00000025 Приватного підприємства «Аванта-Трейд», ідентифікаційний код 2542004074, сукупний дохід ОСОБА_1 за лютий-квітень 2024 року - 12880,02 грн (а.с. 54).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із КПСОР «Паливокомуненерго» заборгованості із заробітної плати за період з 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 219375,00 грн місцевий суд зазначив, що позивач не довів перед судом законності та обґрунтованості своїх позовних вимог за допомогою сукупності достовірних, достатніх та належних доказів. Відмовляючи в частині стягнення із КПСОР «Паливокомуненерго» інфляційних збитків за весь час прострочення (з 19 квітня 2022 року до 30 квітня 2024 року) в розмірі 22761,94 грн, 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 11388,74 грн суд першої інстанції дійшов висновку, що приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, місцевий суд, визначаючи розмір моральної шкоди, виходив з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення). Окрім того, судом першої інстанції були враховані пов'язані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також суд врахував тривалість періоду, за який утворилась заборгованість із заробітної плати, розмір цієї заборгованості, та виходячи з засад розумності та справедливості, прийшов до висновку, що сума грошового відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню у розмірі 5000 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд першої інстанції визнав недоведеними належними та допустимими доказами позовні вимоги про стягнення із КПСОР «Паливкомуненерго» на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період з 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року в сумі 219375,00 грн з огляду на слідуюче.
Як вбачається з матеріалів справи в судовому засіданні суду першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було встановлено, що станом на 22 листопада 2022 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про фактичне місцезнаходження відповідача КП СОР «Паливкомуненерго» за адресою: АДРЕСА_2 та винесення 22 листопада 2022 року наказу в.о. директора КП СОР «Паливкомуненерго» № 13/к/тр «Про скасування призупинення трудового договору з ОСОБА_1 », зокрема дана обставина підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_2 , наданими у судовому засіданні місцевого суду.
Як вірно зазначив суд першої інстанції у спірний період з 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 не здійснював трудової функції на посаді «головного юрисконсульта КП СОР «Паливкомуненерго» з незалежних від роботодавця (відповідача) причин, тому не допуск позивача до виконання посадових обов'язків позивачем не доведено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку, що відповідач допустив до роботи позивача, натомість останній порушуючи трудовий договір та норми КЗпП України без поважних причин не виходив на роботу та про причини своєї не явки не повідомляв відповідача, а тому підстави вважати, що за спірний період підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заробітна плата, відсутні, як такі, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Щодо позовних вимог про стягнення із КПСОР «Паливокомуненерго» інфляційних збитків за весь час прострочення (з 19 квітня 2022 року до 30 квітня 2024 року) в розмірі 22761,94 грн, 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 11388,74 грн, колегія суддів зазначає слідуюче.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних збитків за весь час прострочення з 19 квітня 2022 року до 30 квітня 2024 року в розмірі 22761,94 грн та 3 % річних за весь час прострочення у розмірі 11388,74 грн, суд першої інстанції із посиланням на норми ст. 625 ЦК України, правові позиції Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження №61-29305сво18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), дійшов обґрунтованого висновку про те, що приписи ст. 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовуються. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм.
Щодо позовних вимог про стягнення із КПСОР «Паливокомуненерго» моральної шкоди у розмірі 250000 грн, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем КПСОР «Паливкомуненерго» прав позивача, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Оцінюючи характер правопорушення та глибину душевних страждань позивача, суд дійшов до вірного висновку, що моральна шкода у розмірі 5000 грн відповідатиме вимогам розумності і справедливості.
Врахувавши обставини даної конкретної справи, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка виявилась у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з незаконним призупиненням трудового договору, невиплатою у період встановленим рішенням суду з 19 квітня 2022 року і до 31 січня 2023 року (дата набрання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року законної сили) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невидачею письмового повідомлення про щомісячні, за період з 19 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року, нараховані суми при звільненні з відображенням сум, нарахованих відповідно до судових рішень, що передбачено ст. 47 КЗпП; та не подачею до органів ПФУ відомості про їх утримання та перерахування. Відповідачем було порушено чинне трудове законодавство, що призвело до моральних страждань позивача, тому що погіршився його життєвий рівень і нормальні життєві зв'язки. Позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Тому, районний суд, визнаючи розмір відшкодування, виходячи із засад розумності та справедливості, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та врахувавши тривалість періоду, за який утворилась заборгованість із заробітної плати, розмір цієї заборгованості, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди частково, оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення 250000 гривень моральної шкоди, а судом першої інстанції частково задоволено вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що факт повідомлення працівника про скасування роботодавцем наказу про призупинення трудового договору встановлено у зв'язку із дослідженням недостовірних доказів та на підставі допиту свідка, який є упередженим. Судом не виявлено інших достовірних письмових доказів та не допитано інших свідків, які є неупередженими та свідченням яких можна вірити беззаперечно, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дані твердження є власними припущеннями позивача, які спростовуються матеріалами справи, оцінка яких надана судом першої інстанції повно і об'єктивно.
Інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення скаржником як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про часткове задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на те, що дана справа є малозначною, постанова колегії суддів відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 02 липня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина