01 липня 2025 року м.Суми
Справа №950/1521/24
Номер провадження 22-ц/816/953/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 31 жовтня 2024 року, в складі судді Косолап В.М., ухвалене у м. Лебедин, повний текст якого складено 08 листопада 2024 року,
17 травня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Якименко О.І., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль HYNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивувала тим, що з 27 квітня 2022 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , але на момент звернення до суду сторони припинили шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, проживають окремо, подано позов про розірвання шлюбу.
У період шлюбу, 10 лютого 2023 року позивач за власні кошти, які були подаровані їй батьком, придбала у особисту приватну власність автомобіль HYNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Орієнтовна ринкова вартість автомобіля на момент звернення до суду складає 9980 доларів США, що станом на 09 травня 2024 року складає 393040,34 грн. Цей автомобіль було зареєстровано на ім'я дружини, відповідач не міг ним користуватися, оскільки був позбавлений права керування транспортними засобами судом.
До 17 березня 2024 року сторони проживали разом однією сім'єю, вели спільний побут, однак у вказану дату ОСОБА_3 виїхала з країни після чого ОСОБА_2 таємно узяв ключі від автомобіля та 21 березня 2024 року вчинив ДТП у стані алкогольного сп'яніння, покинувши місце пригоди. Автомобіль перебуває на штрафмайданчику.
Позивач доводить, що спірний автомобіль хоча і був придбаний у період шлюбу з відповідачем, однак належить їй на праві особистої приватної власності з урахуванням положень ч. 3 ст. 57 Сімейного кодексу України. Зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко О.І., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а також стягнути на користь позивачки судові витрати.
Доводить, що позивачкою надано переконливі докази на підтвердження придбання спірного автомобіля за її особисті кошти, а саме, за кошти подаровані батьком. Так, на підтвердження факту придбання спірного автомобіля виключно за грошові кошти надані батьками позивачки в суді допитувалися свідки, які безпосередньо були присутні при передачі грошових коштів та при придбанні цього автомобіля, витребувано з податкової інформацію про відсутність доходів сторін (у позивачки мінімальна заробітна плата, у відповідача взагалі відсутні доходи), надані докази на підтвердження офіційного працевлаштування батька позивачки ОСОБА_4 за кордоном та наявності у нього постійного офіційного доходу.
Вважає, що позивачкою надано достатньо доказів для встановлення поза розумним сумнівом факту того, що спірний автомобіль є її особистою приватною власністю, що джерело походження коштів для його придбання - це кошти подаровані батьками саме позивачці, в особисту власність, а не на користь її, на той час, сім'ї з відповідачем.
Зазначає, що за її відсутності в Україні, відповідач протиправно та без її дозволу заволодів спірним транспортним засобом та вчинив на ньому тяжкий злочин, через що вона позбавлена можливості користуватися своїм автомобілем.
Вважає, що справа розглянута однобічно, рішення прийняте судом без надання належної оцінки поданим доказам, які взяті до уваги судом вибірково, як і покази свідків.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
ОСОБА_2 повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , адвоката Якименко О.І., які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 27.04.2022 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 12).
На момент ухвалення рішення шлюб між сторонами розірвано, позивач змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_5 , що підтвердила копією паспорта громадянина України у формі ID-картки (а.с. 138).
10.02.2023 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу транспортного засобу №5946/2023/3650542, укладеному в ТСЦ МВС № 5946 РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області, придбала автомобіль HYNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно з п. 3.1 договору, ціна транспортного засобу складає 150000,00 грн (а.с. 13-14).
Транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_3 , номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 105зв.)
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2023 року у справі № 591/4398/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки (а.с. 25-27).
Також, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.09.2023 року у справі № 592/13496/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 28).
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Єдиний державний реєстр судових рішень містить вищевказані постанови судів, особа, яка притягується до відповідальності у справі дійсно ОСОБА_2 , тобто відповідач в межах даної справи.
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2024 року накладено арешт на автомобіль HYNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , вилучений в ході огляду місця події 21.03.2024 року у зв'язку із досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12024200000000177 (а.с. 33).
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 21.06.2024 року у справі № 950/1561/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, призначено покарання: по ч. 3 ст. 286 КК України у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років; по ч. 1 ст. 135 КК України у виді двох років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років. Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 300000,00 грн, у задоволенні позовних вимог про стягнення 50000,00 грн матеріальної шкоди відмовлено.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 500000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2024 року на автомобіль HYNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , залишено до виконання цивільних позовів потерпілих у кримінальному провадженні.
Речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль HYNDAI SANTA FE, д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУ НП в Сумській області, 2 ключі від автомобіля, які зберігаються в камері речових доказів ГУ НП в Сумській області, вирішено зберігати до виконання цивільних позовів потерпілих (а.с. 102-105).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , пояснила суду, що 27.04.2022 року вони з відповідачем уклали шлюб. Планували придбати автомобіль для батьків, оскільки її матір часто хворіє, а також доглядала свою хвору матір. Перед ДТП вона приїхала в м. Лебедин, залишила автомобіль у батьків, вони з матір'ю поїхали за кордон до батька. 21.03.2024 сталася ДТП за участю її колишнього чоловіка. Ключі від автомобіля були у неї, інший комплект був удома в м. Суми. В їх з відповідачем сім'ї дохід був виключно у неї, однак його не вистачило б для придбання автомобіля. Відповідач не працював. Забезпечує сім'ю батько, який працює за кордоном далекобійником, саме він передав матір'ю частину коштів для придбання автомобіля. Мати та ОСОБА_8 привезли їй грошові кошти на придбання автомобіля, це було 10000 доларів США. Автомобіль вибирали її подруга ОСОБА_9 та відповідач. Сам автомобіль оглянули 05.02.2023 року та вирішили придбати. Відповідач ніколи не претендував на цей автомобіль, погоджувався з його реєстрацією на її ім'я. На автомобілі їздила виключно вона.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є матір'ю позивачки. Коли почалася війна, склалися важкі обставини, її мати хворіла, хворіли батьки чоловіка. Чоловік запропонував придбати автомобіль для дочки. Усіх грошей удома не було, вона їздила у Латвію, привезла звідти 5000 доларів. Вони з ОСОБА_8 відвезли кошти в м. Суми дочці, коли вона знайшла підходяще авто. Дочка часто приїздила до неї, коли придбали автомобіль. У березні 2024 вони з дочкою поїхали до чоловіка на ювілей, 50 років. Там дочці повідомили, що сталася ДТП.
Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що вона є подругою позивачки, вони підбирали і купували собі автомобілі майже одночасно. Свій автомобіль вона зареєструвала через тиждень після Лілії. Вона були присутня при оформленні автомобіля і при передачі коштів позивачем. На дні народження Лілії у 2022 році вона була присутня, однак не бачила, щоб їй дарували гроші для придбання автомобіля.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він товаришує з батьком Лілії, останній тривалий час проживає за кордоном. Взимку 2023 року мати ОСОБА_12 попросила його відвести гроші дочці у м. Суми, щоб та придбала автомобіль. ОСОБА_13 сказала що це 10000 доларів.
Свідок ОСОБА_11 , яка була викликана представником позивача для підтвердження отримання грошей як подарунку батька, оскільки була присутньою на святкуванні дня народження ОСОБА_3 не змогла підтвердити таких обставин (а.с. 60).
Вказані факти правильно встановлено судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на автомобіль HYNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який був придбаний у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що в супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України нею не було доведено належними та допустимими доказами факту придбання цього автомобіля за її особисті кошті та, відповідно, набуття транспортного засобу в особисту приватну власність у порядку п. 6 ч. 1 ст. 57 СК України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ч.ч. 1, 2 ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 3 ст. 61 СК України).
Згідно із ст. 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зі змісту роз'яснень п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 711/2302/18, вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім'я одного з подружжя (постанова Верховного Суду від 29.07.2022 року у справі № 495/6578/17).
Сутність презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, полягає в тому, що на певний об'єкт поширюється правовий режим спільного сумісного майна, що не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу. Проте за наявності спору така презумпція може бути спростована, тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на заінтересовану особу, яка її оспорює (постанова Верховного Суду від 18.03.2024 року у справі № 742/3129/21).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з 27.04.2022 року, ОСОБА_3 10.02.2023 року придбала та зареєструвала автомобіль HYNDAI SANTA FE, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 13-14).
У подальшому, у період шлюбу сторін, цим автомобілем, безперешкодно користувався ОСОБА_2 .
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про придбання позивачкою спірного автомобіля за її особисті кошти, подаровані їй її батьками, оскільки зібраними у справі доказами у сукупності не доведено факту передачі ОСОБА_3 в якості подарунку певної грошової суми на день народження.
При цьому судом правильно вказано про розбіжності у вартості автомобіля, зазначеній у договорі купівлі-продажу та нібито подарованою позивачці батьками сумою грошових коштів, а також те, що її день народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , а спірний автомобіль придбано раніше - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відсутність у сторін офіційного доходу за певний період не свідчить про відсутність у подружжя коштів на придбання автомобіля.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Якименко Ольги Ігорівни залишити без задоволення.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 02 липня 2025 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина