Номер провадження: 33/813/18/25
Номер справи місцевого суду: 509/1770/24
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Доповідач Лозко Ю. П.
09.06.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року
встановив:
Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 березня 2024 року о 10:30 год,
ОСОБА_1 керував транспортним засобом МАН, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі та на місці зупинки відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений правоохоронцями за відсутності будь-яких правових підстав, визначених законом, крім цього, поліцейські також провели незаконну поверхневу перевірку, огляд та інше, тому такі їх дії є недопустимими. Справа розглянута судом без його участі та допиту свідків у зв'язку з чим порушено його право на захист. Судом не розглянуто та не вирішено його клопотання про передачу справи для розгляду до суду, який територіально розташований у м. Кропивницький, тобто за місцем його проживання. Пояснення, які він надав правоохоронцям не є вірними, оскільки поліцейські спонукали його надати саме такі пояснення, погрожуючи тим, що вилучать посвідчення водія та заберуть транспортний засіб. За результатами складання протоколу про адміністративне правопорушення його не було відсторонено від керування транспортним засобом, та він продовжив рух автомобілем, не дивлячись на те, що за твердженням поліцейських мав ознаки алкогольного сп'яніння.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не оспорюється та обставина, що він керував транспортним засобом у часі та місці, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, як і те, що правоохоронцями йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у закладі охорони здоров'я.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що транспортний засіб під його керуванням зупинено без будь-яких на те, правових підстав. Пояснення, надані ним на місці події під тиском правоохоронців, справа розглянута судом без його участі, допиту свідків. Судом не вирішено питання щодо передачі справи для розгляду до суду за місцем проживання апелянта.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладення на нього стягнення у розмірі 17000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, поясненням ОСОБА_1 , та іншими доказами, долученим поліцейськими до матеріалів справи.
З такими висновками суду, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №477428 від 12 березня 2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , правоохоронцями зафіксовано, що: «12 березня 2024 року о 10:30 год в с. Молодіжне, а/д Т-1620 керував автомобілем «МАН» д.н. НОМЕР_1 з н/причіпом «VAN HOOL» д.н. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота) від проходження тесту на алкоголь приладом «Драгер» та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимог п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».
Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що засвідчено їх підписами. Пояснення свідків додано до протоколу.
Протокол про адміністративне правопорушення без зауважень підписано
ОСОБА_1 , як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив: «випив 200 грам горілки, керувати транспортним засобом змусили обставини. Від проходження медичного огляду відмовляється, вину визнає, у подальшому не повториться».
З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , убачається, що 12 березня 2024 року близько 10:40 год в Овідіопольському районі, с. Молодіжне, автодорога Т 16-20 вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків, де у їх присутності ОСОБА_1 , який знаходився з явними ознаками алкогольними сп'яніння, та від проходження медичного огляду в установленому порядку на стан сп'яніння відмовився. Після чого на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 5,6).
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку, встановленому законом, поліцейськими підставно складено відносно
ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аргументи апелянта про те, що приймаючи постанову у справі, суд ухвалив рішення на підставі письмових пояснень свідків, не викликавши їх в судове засідання, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на те, що письмові пояснення свідків є самостійним (окремим) джерелом доказів, а тому мають враховуватися не залежно від того, чи було допитано таку особу безпосередньо в судовому засіданні.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 порушував перед судом питання про виклик вказаних вище осіб в судове засідання та їх допит у якості свідків.
Доводи апелянта про те, що письмові пояснення, надані ним внаслідок спонукання зі сторони правоохоронців та побоюванням того, що правоохоронці могли вилучити посвідчення водія та забрати транспортний засіб, апеляційний суд оцінює критично, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у порядку, встановленому законом звертався зі скаргами на такі дії правоохоронців.
Також є безпідставними твердження апелянта щодо ризику відібрання поліцейськими у нього посвідчення водія, зважаючи на те, що ОСОБА_1 пред'явив поліцейським посвідчення водія у додатку «Дія», тобто в електронній формі, у зв'язку з чим воно не вилучалося, про що прямо зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що сама по собі незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або не надання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не звільняє водія від обов'язку, на вимогу правоохоронців, надати документи, перелік яких визначено законом та у разі необхідності пройти огляд на стан сп'яніння.
Крім того, правомірність інших дій правоохоронців, окрім як дотримання процедури щодо складення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не стосується предмету розгляду цієї справи, і не свідчить про неправомірні дії правоохоронців.
Щодо доводів апелянта про те, що суд за його заявою не вирішив питання про передачу справи на розгляд до суду, розташованому у м. Кропивницькому, тобто за місцем проживання ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке.
За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст. 276 КУпАП).
Однак, із вказаного правила є винятки, зокрема справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч.2 ст. 276 КУпАП).
Ураховуючи, що ця справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не входить до переліку статей, які законодавець вважає такими, що можуть розглядатися за місцем проживання правопорушників, тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для передачі цієї справи за місцем проживання ОСОБА_1 , тому аргументи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення у такому разі за місцем його вчинення, тобто відповідно до загальних засад, не свідчить про порушення вимог закону.
Щодо доводів апелянта про розгляд справи суддею першої інстанції без участі, апеляційний суд зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 підписав заяву про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення, вказаний номер засобу мобільного зв'язку, який є ідентичним тому, що вказаний ним в апеляційній скарзі (а.с. 10).
Про дату, час та місце розгляду справи (23 квітня 2024 року о 10:00 год),
ОСОБА_1 повідомлено, шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber» о 28 березня 2024 року о 14:37:53 год (а.с. 16).
За таких обставин, ОСОБА_1 вважався таким, що повідомлений про розгляд справи, водночас, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи, тому підстав для відкладення судового засідання не було.
Апеляційний суд враховує, що цю справу про адміністративне правопорушення суддею першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання.
Апеляційним судом створено ОСОБА_1 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явився, тим самим нівелював можливість надати пояснення особисто.
Отже, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Іншими доводами апеляційну скаргу апелянт не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження у справі, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко