Номер провадження: 33/813/1257/25
Номер справи місцевого суду: 946/10469/24
Головуючий у 1-й інстанції Присакар О. Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
09.06.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року
встановив:
Постановою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2024 року о 00 год. 00 хв. в
м. Ізмаїл, Одеської області по вул. Ріпина, 127 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія, у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу Драгер, тест № 778 від 29 грудня 2024 року, за результатами якого в ОСОБА_1 виявлено 1,45 ‰ проміле. Від проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року та закрити провадження справі у зв'язку з відсутністю його в діях складу адміністративного правопорушення,/ посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про відкладення розгляду справи, призначеної на 07 травня 2025 року та виклик в судове засідання інспектора поліції, який складав адміністративні матеріали, зважаючи на те, що обставини, якими обґрунтовувалося це клопотання, а саме наявністю у справі підроблених документів. Справу розглянуто судом у порушення вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що він нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Приймаючи рішення у справі, суд залишив поза увагою той факт, що за допомогою відеозаписів не зафіксовано виконання правоохоронцями вимог ст. 256 КУпАП, зважаючи на те, що йому не роз'яснювалися його права та обов'язки. Крім того, на місці події поліцейськими не було складено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, інший документ, що є у справі містить підроблений його підпис та з'явився лише в суді. Також у матеріалах справи міститься підроблене направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський не направляв його на огляд у порядку, встановленому законодавством. На місці зупинки транспортного засобу поліцейські здійснювали відеофіксацію з певними перериваннями та приховуванням камери в службовому автомобілі. За допомогою відеозаписів не зафіксовано факт пропонування йому пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, зважаючи на те, що він не погоджувався з тими результатами огляду, що отримані на місці зупинки.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився. 09 червня 2025 року засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду клопотання у якому просив задовольнити апеляційну скаргу, справу розглянути без його участі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що апелянтом не оспорюється та обставина, що він керував транспортним засобом у часі та місці, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, як і те, що на вимогу поліцейських він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру).
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що справу розглянуто без його участі, суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик поліцейського в судове засідання з метою його допиту, зважаючи на те, що матеріали справи містять сфальсифіковані докази. Поліцейськими не виконано вимоги ст. 256 КУпАП щодо роз'яснення йому прав та обов'язків. Правоохоронці здійснювали відеофіксацію з певними перериваннями та приховуванням камери в службовому автомобілі, за допомогою засобів відеозапису не зафіксували момент, коли йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, зважаючи на те, що він не погоджувався з тими результатами огляду, що отримані на місці зупинки транспортного засобу.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобіля мита їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі" (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства" ("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2ст. 266КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
Так розділом II указаної Інструкції визначено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 Розділу II Інструкції).
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 3 Розділу II Інструкції).
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 Розділу II Інструкції).
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (пункт 7 Розділу II Інструкції).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення ( пункт 9 Розділу II Інструкції).
Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 Розділу II Інструкції).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі- Порядок).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 4 Порядку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності (пункт 5 Порядку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам (пункт 6 Порядку).
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Наведені вище вимоги національного законодавства правоохоронцями дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, акт огляду, а також інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд в основу оскаржуваної постанови поклав відомості, зафіксовані у: протоколі про адміністративне правопорушення, результатах тесту за допомогою технічного приладу «Драгер», акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, направлення на огляд, відеозаписах, долучених до справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №851093 від 29 грудня2024 року поліцейськими зафіксовано, що: «29 грудня 2024 року о 00:00 в м. Ізмаїл, по вул. Ріпина, 127, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Peuguot» НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager» Alcotest 7510, результат огляду позитивний - 1,95%. Від проходження огляду у медичному закладі відмовився. Від керування авто відсторонений, шляхом передачі авто тверезому водієві, чим порушим вимоги п.2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений вище протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без зауважень, вказавши «Згоден».
У графі до протоколу додаються зазначено: «відео з архіву ПВР 473471, 474908, відео зі службового відеореєстратору борт 3639, чек драгер, акт огляд з направленням».
З відеозапису, долученого поліцейськими до зазначеного вище протоколу убачається, що під час комендантської правоохоронцями зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у останнього поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру) на що водій погодився. За результатами проходження ОСОБА_1 огляду цифровий показник приладу зафіксував 1,45 проміле алкоголю в крові, при максимально допустимій нормі 0,2 проміле. З такими результатами огляду ОСОБА_1 погодився (00:15:08 - час вказаний на відеозаписі), у зв'язку з чим поліцейськими повідомлено, що відносно водія буде складено протокол про адміністративне правопорушення та роз'яснено йому права, передбачені ст.63, 268 КУпАП (00:15:19 - 00:15:35 - час вказаний на відеозаписі). За результатами складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (результати спеціального технічного засобу, акт огляду) ці документи підписані особисто ОСОБА_1 (00:37:55- 00:39:42 - час вказаний на відеозаписі).
З роздрукованих результатів спеціального технічного засобу від 29 грудня 2024 року, отриманих за результатами проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, убачається, що у крові ОСОБА_1 зафіксовано 1,45 проміле алкоголю (а.с. 26).
Ці ж відомості щодо результатів проведення огляду, зафіксовані поліцейськими у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Зі змісту вказаних вище документів, що підтверджується за допомогою відеозаписів, убачається, що ці документи підписані особисто ОСОБА_1 .
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що на місці події правоохоронцями не було складено акт огляду на стан сп'яніння, направлення на огляд, водієві не роз'яснено права та обов'язки, а підписи, що містять на документах є підробленими, апеляційний суд оцінює критично та відхиляє, як такі, що спростовуються відеозаписами, доданими до справи, з яких чітко убачається, що перелічені документи були складені поліцейськими на місці події та підписані саме ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що обставини якими ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність виклику в судове засідання поліцейського (підроблений від його імені підпис на документах) цілком спростовуються за допомогою іншого джерела доказів (відеозаписів), тому доцільність для виклику в судове засідання правоохоронців з цих підстав, апеляційний суд не вбачає, тому рішення суду про відмову у задоволенні цього клопотання ОСОБА_1 є вірним.
Твердження апелянта про те, що усупереч вимог порядку, поліцейський не запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, зважаючи на те, що він не погоджувався з тими результатами, що отримані на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на те, що після проходження огляду на місці зупинки,
ОСОБА_1 погодився з результатами такого огляду (1,45% проміле), тому у поліцейського не виникало обов'язку пропонувати водієві пройти огляд у медичному закладі.
З урахуванням наведеного, апелювання ОСОБА_1 щодо порушення правоохоронцями процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Стосовно посилань апелянта про недопустимість та неналежність відеозапису, що міститься в матеріалах справи як доказу у справі, з підстав зазначених в апеляційній скарзі, апеляційний суд зауважує про таке.
Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Посилання апелянта про те, що відеозапис містить певні переривання та здійснений з приховуванням камери в службовому автомобілі правоохоронців, апеляційний суд оцінює критично, оскільки долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису правоохоронцями зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп'яніння, висловлення на його адресу вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проходження водієм такого огляду на місці зупинки автомобіля, фіксування його результатів, роз'яснення водію його права та обов'язки, передбачених законодавством, складання адміністративних матеріалів, ознайомлення ОСОБА_1 з їх змістом, підписання водієм цих документів, що спростовує твердження апелянта про недопустимість відеозапису, як джерела доказу.
Фактичні дані, що містяться на DVD-дисках, апелянтом не спростовані, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи судом без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд зауважує про таке.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Як убачається з матеріалів справи судові засідання призначалися неодноразово, а саме 4 рази, в жодне з яких, ОСОБА_1 не з'явився, при цьому 3 судові засідання, судом було відкладено саме за заявами (клопотаннями) ОСОБА_1 .
Так, до початку судового засідання, призначеного на 17 лютого 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи, посилаючись на хворобу дружини (а.с. 10).
Звертаючись із заявою про відкладення наступного судового засідання, призначеного на 18 березня 2025 року, ОСОБА_1 посилався на необхідність скористатися юридичною допомогою (а.с. 20).
Судове засідання, призначене на 17 квітня 2025 року, ОСОБА_1 просив відкласти посилаючись на те, що йому потрібен час для розірвання договору із попереднім захисником та укладення договору з іншим адвокатом (а.с.28).
07 травня 2025, тобто в день прийняття оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 подав клопотання у якому просив суд: викликати в судове засідання поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення для надання пояснень; відкласти розгляд справи на іншу дату.
Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, надав належну правову оцінку процесуальній поведінці ОСОБА_1 та підставно розглянув справу без його участі, виходячи із доказів, що містяться у матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що цю справу про адміністративне правопорушення суддею першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання.
Апеляційним судом створено ОСОБА_1 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання не з'явився, тим самим нівелював можливість надати пояснення особисто.
Отже, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_1 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Іншими доводами апеляційну скаргу апелянт не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження у справі, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко