Справа № 463/1779/24 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.
Провадження № 22-ц/811/906/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
02 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Цьони С.Ю..
з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника - адвоката Думич І.І., представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Фис У.М., представника Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - Башта Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Думич І.І. на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 31 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,-
В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Личаківського районного суду м.Львова з заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна, в якій заявник просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 недієздатним. Призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 .
Свою заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , є інвалідом з дитинства першої групи підгрупи «Б» безтерміново, що підтверджується довідкою № 382617, виданою психіатричною МСЕК № 2. Вказана довідка видана 25.06.2002 року, де у рекомендаціях лікаря зазначено, що у хворого висока ступінь залежності від стороннього догляду, нагляду, допомоги. Станом на цей час стан ОСОБА_2 ще погіршився. Захворювання ОСОБА_2 є стійким хронічним психічним захворюванням, у зв'язку з яким він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, потребує постійного медичного нагляду та лікування, сторонньої допомоги та контролю. Раніше ОСОБА_2 доглядала його мати ОСОБА_3 . Однак, відповідно до свідоцтва про смерть від 16.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З цього часу ОСОБА_2 опікується його двоюрідний брат ОСОБА_1 . Заявник завжди допомагав своїй тітці ОСОБА_3 у догляді за братом, а зараз доглядає його повністю, надає йому необхідне матеріальне утримання та забезпечує всі необхідні медичні та реабілітаційні процедури. Між ними встановлено довірливі та теплі стосунки. Мати заявника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за станом здоров'я та поважним віком вже не може здійснювати догляд за племінником. Заявник має умови для надання допомоги своєму братові: в нього міцне здоров'я, має добрий заробіток, на його утриманні немає інших осіб. Заявник зареєстрував місце проживання свого брата у належну йому на праві власності квартиру. Дружина заявника - ОСОБА_5 не заперечує, щоб її чоловік був опікуном ОСОБА_2 .
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 31 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Думич І.І.
Вважає рішення незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу суду на те, що апелянтом заявлено дві вимоги: визнання особи недієздатною та призначення такій особі опікуна.
Відтак, суд неправомірно у своєму рішення не наводить мотивів відмови у задоволенні вимоги про визнання особи недієздатною, тому вважає, що суд в цій частині суд взагалі не розглянув заяву апелянта.
З висновку експерта № 1622 вбачається, що на даний час ОСОБА_2 страждає хронічним стійким психічним розладом - параноїчною шизофренією, безперервного типу перебігу з вираженим дефектом особистості в емоційно-вольовій сфері, відтак за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Висновок судово - психіатричної експертизи вказує, що ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а суд в порушення ст.39 ЦК України не визнає його недієздатним, відтак позбавляє його права на належний догляд.
Апелянт, подаючи до суду першої інстанції документи, переконливо довів про існування родинних стосунків з ОСОБА_2 , однак через різне написання імені та по батькові матері заявника та матері ОСОБА_2 суд неправомірно відмовив у задоволені заяви.
У своєму рішенні, суд першої інстанції не бере до уваги доводи апелянта, не керується нормами закону що опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах, не з'ясовує особистих стосунків між ОСОБА_2 та апелянтом, а обґрунтовує свої мотиви лише доводами заінтересованої особи, викладеними у висновку від 14.01.2025 року.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву ОСОБА_1 повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника - адвоката Думич І.І., представника заінтересованої особи ОСОБА_2 - адвоката Фис У.М., представника Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - Башта Г.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з поданої заяви неможливо встановити ступінь родинного зв'язку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім цього, доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, ведуть спільне господарство, матеріали заяви не містять.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с 8).
Згідно довідки МСЕК серії ЛВА-1 № 382617, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства першої групи підгрупи «Б» безтерміново. (а.с. 4)
З висновку експерта № 1622 вбачається, що на даний час ОСОБА_2 страждає хроннічним стійким психічним розладом - параноїдною шизофренією, безперевного типу перебігу з вираженим дефектом особисності в емоційно-вольовій сфері. ОСОБА_2 за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (а.с. 54-56)
До матеріалів заяви долучений висновок Личаківської районної адміністрації від 14.01.2025 року щодо можливості видачі подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , в якому зазначено про подання неповного пакету документів, а саме: відсутність акту обстеження житлових умов заявника, якщо заявник проживає за різними адресами (в даному випадку заявник та недієздатна особа, зареєстровані за різними адресами) з недієздатною особою, також відсутній акт обстеження житлових умов недієздатної (обмеженою в цивільній дієздатності) особи, окрім цього з висновку вбачається неможливість встановлення ступеня родинного зв'язку, між матір'ю заявника, її сестрою ОСОБА_3 , заявником та двоюрідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявника, оскільки з долучено висновку експерта від 05.11.1971 року а/з №7632 вбачається, що мати заявника зазначена як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що суперечить свідоцтву про народження заявника від 04.03.1972 року народження, де матір'ю останнього вказана ОСОБА_6 . Також зі свідоцтва про народження від 03.10.1944 року а/з №706 вбачається, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що суперечить свідоцтву про народження від 07.04.1947 року а/з №895, нібито її сестри ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з якого вбачається, що батьками останньої є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а це різні особи.
Відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
За частиною першою статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізични хосіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров'я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих праві свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
Колегія суддів зазначає, що висновок судово-психіатричного експерта №1622, підтверджує наведені обставини щодо психічного здоров'я ОСОБА_2 , є повним та категоричним, не допускає іншого розуміння змісту, ніж зазначений.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та на думку колегії суддів безпідставно відмовив в задоволенні заяви саме в частині визнання особи недієздатною.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання про наявність обґрунтованих підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичною особою, яка визнана недієздатною.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Частиною першою статті 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Матеріали справи не містять подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном.
14 січня 2025 року Личаківська районна адміністрація надала відповідь ОСОБА_1 , що в них відсутні правові підстави для задоволення заяви щодо видачі подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні його опікуном ОСОБА_2 .
Враховуючи вимоги законодавства, що при визнанні особи недієздатною, суд зобов'язаний встановити опіку над недієздатним, те, що в задоволенні заяви в частині призначення опікуна відмовлено, обов'язки опікуна над недієздатним слід тимчасово покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатного, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом.
Тому, колегія суд вважає за необхідне встановити опіку над недієздатним, та тимчасово, до вирішення питання про призначення опікуна над недієздатним, покласти обов'язки опікуна на Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Думич І.І. - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 31 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 недієздатним.
Тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 на Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.
Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною два роки.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 02 липня 2025 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.