Справа № 450/4714/24 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/3867/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
02 липня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Цьони С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богуш Ігоря Михайловича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 20224 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою, у якій просила суд встановити факт належності ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067760 від 07.06.2004 року виданого на земельну ділянку площею 2.1062 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:11:000:0285 на ім'я ОСОБА_2 ; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067762 від 07.06.2004 року виданого на земельну ділянку площею 0.2232га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:15:000:0049 на ім'я ОСОБА_2 ; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067761 від 07.06.2004 року виданого на земельну ділянку площею 0.0963 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:11:000:0236 на ім'я ОСОБА_2 ; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4607866902018 від 09.10.2018 року виданого на земельну ділянку площею 2, 1062 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:11:000:0285 на ім'я ОСОБА_2 ; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4607866952018 від 09.10.2018 року виданого на земельну ділянку площею 0, 2232 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:15:000:0049 на ім'я ОСОБА_2 ; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4607866922018 від 09.10.2018 року виданого на земельну ділянку площею 0.0963 га., призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вовківської сільської ради, кадастровий номер 4623681800:11:000:0236 на ім'я ОСОБА_2 ; заповіту ОСОБА_2 від 13.09.2002 року, посвідченого сільським головою Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області З. Панчишиним Мотивувала свої вимоги тим, що заявник після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала згідно заповіту від 13.09.2002, посвідченим сільським головою Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 3.Панчишиним, в рівній частці із своєю сестрою ОСОБА_3 майно, що належало їхній матері на день смерті, в тому числі три земельні ділянки, право власності на котрі підтверджується державними актами серії ЛВ № 067760 від 07.06.2004 року, серії ЛВ № 067762 від 07.06.2004 року, серії ЛВ № 067764 від 07.06.2004 року. Однак при оформленні та видачі цих правовстановлюючих документів (актів) допущено орфографічну помилку у прізвищі громадянки, якій видавався державний акт на право приватної власності на її земельну ділянку, а саме: зазначено прізвище ОСОБА_4 (з апострофом), в той час коли прізвище матері заявника є ОСОБА_4 (без апострофа), що у свою чергу унеможливлює оформити належну заявнику спадщину на її ім'я. На даний час виправити цю помилку орган, що видавав державні акти не має можливості, оскільки з початку 2013 року видача державних актів на право власності на землю не здійснюється, а право власності на земельні ділянки реєструється у Реєстрі прав на нерухоме майно. На заміну державним актам видаються свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витяги з Державного реєстру прав. Зазначає, що встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів не пов'язується з наступним вирішенням спору. Таким чином, враховуючи те, що вказані помилки не можуть бути виправлені шляхом внесення змін, унеможливлюють оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, заявницею, беручи до уваги відсутність спору щодо встановлення даного факту, просить заяву задоволити.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 20224 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Богуш Ігор Михайлович, подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду частково невмотивованим та необґрунтованим, прийнятим передчасно.
Вказує, що суд не запропонував заявникові подати додаткові докази.
Долучені до заяви докази підтверджують обставину, яку просить встановити заявник, адже в них зазначено прізвище ОСОБА_4 а не ОСОБА_4 .
Погоджується з висновком суду про те, що зміни у витягах з Державного земельного кадастру про земельні ділянки можна внести в позасудовому порядку.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_5 задовольнити частково, а саме встановити факт належності ОСОБА_2 заповіту на ім'я ОСОБА_2 від 13.09.2002 року, посвідченого сільським головою Вовкінської сільської ради Пустомитівського району Львівської області З.Панчишиним.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що письмові докази у справі не дають підстав для однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 . Також на думку суду, заявником не надана суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у правовстановлюючих документах була допущена помилка у прізвищі особи, якій такі видавалися « ОСОБА_4 », а має бути « ОСОБА_4 », оскільки долучені письмові докази вказану обставину не підтверджують.
Щодо встановлення факту належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, суд першої інстанції вказав, що такий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є правовстановлюючим документом та був виданий після смерті спадкодавця, зміни у вказаних витягах можна внести в позасудовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що з долученої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.1969 року,вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , батьками якої записано ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.06.2009 року, стверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067760 виданого 07.06.2004 року на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що останній на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 15.09.2003 року № 410, передано у приватну власність земельну ділянку площею 2, 1062 га, кадастровий № 4623681800:11:000:0285, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Кугаїв Пустомитівського району.
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067762 виданого 07.06.2004 року на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що останній на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 15.09.2003 року № 410, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 2232 га, кадастровий № 4623681800:15:000:0049, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Кугаїв Пустомитівського району.
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 067761 виданого 07.06.2004 року на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що останній на підставі розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації від 15.09.2003 року № 410, передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 0963 га, кадастровий № 4623681800:11:000:0236, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території с. Кугаїв Пустомитівського району.
Відповідно до копії заповіту посвідченого 13.09.2002 року сільським головою Вовківської сільської ради Панчишин З.Д., ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження : все своє майно, де б воно і з чого б воно не складалося, і все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право, заповідає своїм дітям в рівних частинах : дочці ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_3 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 56.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» міститься роз'яснення про те, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документів, відповідно до чинного законодавства. Поряд з цим, суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, трудової книжки, іншого документу, що посвідчує трудовий стаж.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення:
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі №554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі №636/4087/19 (провадження№ 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Однією з підстав відмови в задоволенні заяви було незалучення ОСОБА_1 заінтересованих осіб.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи. (Постанова Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, провадження № 61-14909св24)
Суд не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Суд першої інстанції не з'ясував які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, не запропонував заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Окрім цього, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку вказавши, що матеріали справи не містять письмових доказів зміни прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_8 .
Як вбачається копії паспорту ОСОБА_1 (а.с. 7 зворот), 18 грудня 1993 року така уклала шлюб з ОСОБА_9 .
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд поверхнево розглянув вказану заяву, не встановивши належні обставини справи, не залучивши заінтересованих осіб.
Заявник просила встановити факт належності ОСОБА_2 заповіту ОСОБА_2 від 13 вересня 2002 року, посвідченого сільським головою Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області З.Панчишиним.
З копії вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_2 заповіла все своє майно своїм дітям в рівних частинах: ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки факт належності ОСОБА_2 заповіту ОСОБА_2 від 13 вересня 2002 року, посвідченого сільським головою Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області З.Панчишиним знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, іншим шляхом встановлення цього факту неможливо, а його встановлення необхідно заявниці для реалізації права на спадщину.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалось ОСОБА_1 лише в частині відмови в встановленні факту належності заповіту ОСОБА_2 , в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення заяви.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богуш Ігоря Михайловича - задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 листопада 20224 року- скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити частково.
Встановити факт належності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заповіту ОСОБА_2 від 13 вересня 2002 року, посвідченого сільським головою Вовківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області З.Панчишиним.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 02 липня 2025 року.
Головуючий Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.