Справа № 149/1362/25
Провадження № 33/801/650/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.
Доповідач: Голота Л. О.
02 липня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.05.2025 по справі № 149/1362/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із вищою освітою, працюючого мотористом, одруженого, на утриманні якого перебуває одна неповнолітня дитина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною четвертою статті 130 КУпАП, -
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.05.2025 по справі № 149/1362/25 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП та, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Як зазначено в постанові суду, 29.04.2025 о 00:45 год в с. Качанівка Хмільницького району по вул. Миру, 4, водій автомобіля Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вживав алкоголь "коньяк", після зупинки на вимогу працівника поліції, до проведення уповноваженою особою медичного огляду, з метою встановлення стану сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив пункт 2.10 є ПДР України.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх № 6961 від 6.06.2025), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, просить : скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що у справі відсутні докази керування автомобілем ОСОБА_1 , адже автомобілем керувала інша особа; в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вживав алкоголь 29.04.2025 о 00:40 год, однак це не відповідає фактичним обставинам та не зафіксовано на нагрудні камери поліцейських, оскільки відеофіксацію розпочато 29.04.2025 о 00:50 год, тобто через 10 хв після інкримінованої події; до протоколу не додано доказів, які б свідчили про вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння; суд першої інстанції не дотримався вимог статей 245, 268, 280 КУпАП, оскільки обґрунтував свої висновки на припущеннях, що заборонено.
1.07.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 2210) ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутності. Апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце її розгляду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610261827835.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (частина шоста статті 294 КУпАП).
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП зроблено судом першої інстанції на підставі наступних доказів : протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 314741 /а. с. 1/; направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КП Хмільницька ЦЛ від 29.04.2025 /а. с. 3/; рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Рафальського Д. від 29.04.2025 /а. с. 4/; відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції /а. с. 7/ (час 00:53 по 3:17).
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази підтверджують факт :
керування ОСОБА_1 автомобілем про що свідчить, зокрема : постанова ЕНА/4607191 від 29.04.2025, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, за те, що 29.04.2025 о 00.40 год. в с. Качанівка по вул. Миру, 4, керуючи автомобілем Опель Мовано, н. з. НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а ПДР України. На водія накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн /а. с. 5/; відеозаписи з нагрудних відеокамер поліцейських /а. с. 7/, з яких вбачається, що працівники поліції протягом десяти хвилин просили водія автомобіля Opel Movano, д. н. з. НОМЕР_1 , відчинити двері та пред'явити документи. На водійському сидінні при цьому перебував ОСОБА_1 , поряд із ним - інша особа. Водій спершу двері не відчиняв, після того опустив скло та йому було повідомлено про відеофіксацію та причину зупинки - рух автомобіля в комендантську годину. Водій не заперечував керування автомобілем, але знов закрився в автомобілі, та спілкувався з пасажиром і по телефону, через деякий час ОСОБА_1 опустив скло, та повідомив, що він автомобілем не керував, хто керував, відмовився назвати, також відмовився надавати документи, представлятись; суперечливі пояснення ОСОБА_1 та супроводжуючих його осіб під час зупинки щодо того, хто перебував за кермом автомобіля, суд розцінив як спробу уникнути притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки керування авто жодною іншою конкретною особою, працівникам поліції не названо, даний факт не доведений під час судового розгляду.
вживання ОСОБА_1 після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, алкогольних напоїв про що свідчить, зокрема рапорт поліцейського; відеозаписи з нагрудних відеокамер поліцейських, згідно яких працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння та неодноразово пропонували йому пройти медичний огляд на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовлявся, посилаючись на різні причини. Спільно з пасажиром, а потім і третьою особою, яка до них приєдналася, вони давали суперечливі покази щодо руху автомобіля, того, хто ним керував, мінялись місцями в автомобілі, висловлювали незгоду з діями працівників поліції, питали причину зупинки, доводили, що воєнного стану не існує, погрожували. В ході тривалого спілкування, вони повідомили, що повертались зі святкування дня народження особи, яка була на пасажирському місці. Особу ОСОБА_1 працівники поліції встановлювали близько 1,5 години, після чого знову запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння. Тоді ОСОБА_1 вільно, без застосування будь-якого тиску працівників поліції, повідомив, що не має сенсу проводити його огляд на стан сп'яніння, оскільки він після зупинки авто працівниками поліції спільно з пасажиром пив коньяк (2 год 2 хв відеозапису з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_2 ); факт вживання ОСОБА_1 алкогольного напою після його зупинки поліцейськими вільно повідомлено ним особисто під відеозапис працівникам поліції із зазначенням деталей (зокрема виду алкоголю, з ким та за яких обставин вживав), при цьому ОСОБА_1 про здійснення відеозапису був повідомлений, тиску, примусу, натяків чи будь-якого неправомірного впливу на нього не чинилось, вказана інформація була надана ним з його волі та за його ініціативою.
Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція частини четвертої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Таким чином, працівникам поліції необхідно було довести факт вживання ОСОБА_1 після зупинки його транспортного засобу на вимогу поліцейського, алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі.
Поза увагою суду залишився той факт, що такі докази у справі відсутні.
Наявна на відеозаписі інформація де ОСОБА_1 повідомляє, що (час 03:12:42) «а можливо, я тільки що пив коньяк» та час 03:12:50 «я тільки що пив коньяк» не є належним доказом на підтвердження факту вживання ним алкоголю. На відео відсутня інформація про наявність у особи такої можливості, зважаючи, що транспортний засіб працівниками поліції було зупинено о 00:54 год, і весь цей проміжок часу працівники поліції були поряд з особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; не зафіксовано наявності тари, а також не встановлено перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.
Даний вислів ОСОБА_1 не може сприйматися судом і як визнання особою його вини, оскільки працівниками поліції не було зазначено ОСОБА_1 суті адміністративного правопорушення, а саме вживання ним алкоголю після зупинки працівниками поліції транспортного засобу. Дана інформація була повідомлена ОСОБА_1 на запитання працівника поліції про його намір пройти огляд на стан сп'яніння.
У рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Жодна особа не може бути примушена визнавати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, а відповідно до вимог частини другої цієї статті - кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права (стаття 18 КПК України).
Тобто законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Отже, та обставина, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він тільки що пив коньяк (час 3:12 год) не є достатньою підставою для кваліфікації його дій за частиною четвертою статті 130 КУпАП, адже сам факт вживання алкогольних напоїв особою, яка керувала транспортним засобом, після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівниками поліції не зафіксовано.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП зроблені за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З відеозаписів, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що працівниками поліції крім не доведення факту вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, також не надано доказів керування ним автомобілем 29.04.2025 о 00:45 год в с. Качанівка Хмільницького району по вул. Миру, 4, Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_1 .
Висновки суду не можуть гуртуватися на припущеннях.
В рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості (рішення КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України м. Київ 26.02.2019 № 1-р/2019 Справа № 1-135/2018(5846/17)
Суду не надано доказів керування ОСОБА_1 автомобілем та вживання ним алкогольних напоїв після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння (відео з місця події, покази свідків-очевидців).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не визнавав себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, заперечував факт керування автомобілем. Суд першої інстанції не дав достатньої оцінки його запереченням і не навів переконливих даних, якими б вони були спростовані.
При цьому на відеозаписі видно, що працівник поліції показує ОСОБА_1 відео як рухається автомобіль Opel Movano, д.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками поліції (час 3:10 год), однак зазначений доказ не долучено до матеріалів справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 9.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (постанова КАС ВС від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16-а).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і правопорушник є винним у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною другою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.05.2025 по справі № 149/1362/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною четвертою статті 130 КУпАП, скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутню складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 28.05.2025 по справі № 149/1362/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною четвертою статті 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку із відсутню складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. О. Голота