Справа № 127/19879/25
Провадження №11-сс/801/519/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 липня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020020000370 від 16 квітня 2025 року,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, тобто до 24 серпня 2025 року включно.
Розмір застави визначений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2025 року у справі №127/14080/25 в розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн - залишено без змін.
Ухвала суду мотивована тим, що прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу. На даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову про застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного із позбавленням волі. У разі відмови в задоволенні апеляційної скарги в частині зміни запобіжного заходу, визначити йому мінімальний розмір застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала є незаконною та необґрунтованою, винесеною без урахування всіх фактичних обставин справи;
прокурором не доведено обставин для продовження найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, указаним у клопотанні;
судом першої інстанції не було взято до уваги, що він має постійне місце проживання, проживав разом з матір'ю, не має наміру переховуватись від суду, оскільки бажає сприяти судовому розгляду;
визначений розмір застави є завідомо непомірним для нього.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення апеляційної скарги, указала, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені, оскільки обвинувачений ранішке неодноразово судимий, перебував у розшуку та уникав від слідства.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала суду відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною третьою статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що:
«суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено, що ОСОБА_7 не безпідставно обвинуваччується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Установлено, що ОСОБА_7 маючи не зняті та непогашені судимості за скоєння кримінальних правопорушень, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив та повторно вчинив тяжкий умисний корисливий злочин проти власності.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування останнього від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини указує, що в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Що стосується доводів апеляційної скарги в частині зменшення розміру застави, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки враховуючи особу обвинуваченого та обставини вчиненого злочину, розмір застави визначений ухвалою суду в тому ж розмірі та на тих підставах є співрозмірним та таким, що за умови внесення останньої забезпечить виконання процесуальних рішень.
Указані вимоги судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишенню без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 4221 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4