Справа № 133/3240/24
Провадження № 33/801/621/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач: Копаничук С. Г.
02 липня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає по АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №151268 від 15.10.2024 , ОСОБА_1 цього дня о 14 год. 45 хв. по вул. Миру, 59 в с. Козятин Хмільницького району керував автомобілем "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, у встановленому законом порядку та у повному обсязі, на місці зупинки, при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №476591, №476122, чим порушив п.2.5 ПДР вчинивши адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм права, просить зазначену постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що суд не взяв до уваги його пояснень про те, що він є військовослужбовцем і щодо нього ст. 266-1 КУпАП встановлено спеціальний порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Працівники поліції не вправі були пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу без участі представників правоохоронного органу спеціального призначення.
Також просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, на час розгляду справи він перебував на стаціонарному лікуванні, копію оскаржуваної постанови зміг отримати лише 29.05.2025 року.
З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 у розгляді справи судом першої інстанції участі не приймав . При цьому він надав докази - виписку із медичної карти стаціонарного хворого про перебування його на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону у період з 22 квітня 2025 року по 08 травня 2025 року з діагнозом : гострий субендокардіальний інфаркт міокарда.
З метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку поважними і такими, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи ,постанову суду в межах доводів апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що остання підлягає задоволенню, а апеляційне провадження закриттю, виходячи з наступного.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі, і щодо сутності адміністративного правопорушення, що за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №151268 від 15.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 15.10.2024 о 14 год. 45 хв. по вул. Миру, 59, в с. Козятин, Хмільницького району керував автомобілем "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився, у встановленому законом порядку та у повному обсязі, на місці зупинки, при безперервній відеофіксації на портативний відеореєстратор №476591, №476122, чим порушив п.2.5 ПДР ,вчинивши адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обмежився лише констатацією того факту , що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Інших обставин, щодо дотримання вимог закону щодо порядку фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, суд належним чином не досліджував.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відеозапису, на якому зафіксовані події справи так, як вони відбувалися в дійсності, а тому він відповідає вимогам достовірності доказів і процесуальним документам справи.
Із відеозапису події вбачається , що працівники поліції ,зупинивши транспортний засіб під керування ОСОБА_1 , перевірили документи, після чого запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння . Апелянт спочатку погодився, однак вказав, що перебуває на військовій службі та повертається з чергування. Після чого, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд не врахував вимоги законодавства про те, що у відношенні військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Разом із тим, у матеріалах справи є відомості про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 3), а також згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 02 липня 2025 року №2174, наданої командиром частини апеляційному суду, старший солдат ОСОБА_1 з 14:00 по 16:00 15 жовтня 2024 року перебував на військовій службі. Встановленого графіка несення військової служби у старшого солдата ОСОБА_1 не має, оскільки він постійно перебував в готовності до виконання завдань за призначенням.
Згідно ч.ч.2,3,9 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно протоколу, перебував за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння, а на відеозаписі вказав, що перебуває на військовій службі, а тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
Апеляційний суд констатує, що цей установлений законом порядок працівниками поліції дотриманий не був. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати - недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом, застосування цієї процедури починається з моменту встановлення того факту , що особа є військовослужбовцем.
При цьому апеляційний суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.
Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння недостатньо для притягнення вказаної особи, яка є військовослужбовцем, до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки така відмова зафіксована з порушенням ст. 266-1 КУпАП.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи безспірних і дійсних доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП, зокрема, факту відмови його, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню ,а оскаржувана постанова - скасуванню у зв'язку з істотним порушенням судом норм права, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 7, п.1. ч.1. 247, 266, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук