Справа № 138/2250/24
Провадження № 22-ц/801/1401/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
Доповідач:Голота Л. О.
02 липня 2025 рокуСправа № 138/2250/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 138/2250/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025, ухвалене у складі судді Київської Т. Б. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом (вх № 11110) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК «ЄАПБ» суму заборгованості : за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 13841,35 грн, з яких : 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками; 6165,54 заборгованість за комісіями; за кредитним договором № 2882002 від 5.09.2020 в розмірі 7600 грн, з яких : 2500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5100 грн сума заборгованості за відсотками; судовий збір в розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.07.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту та страхування № Р29.12888.006880638, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах : тип кредиту « для Вас» (п. 1.1); сума кредиту 6900 грн (п. 1.2); процентна ставка та тип, % річних 15,5 змішана (п. 1.3); строк кредиту, місяців 12 (п. 1.4), під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до пункту 5 додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті Банку (п.1.5); дата повернення кредиту 28.07.2021 (п.1.6); банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 5551 грн на рахунок позичальника та позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 1348,91 грн.
7.07.2023 між ПАТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого, АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 2.2 договору факторингу права вимоги, які АТ «Ідея банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників № 2 права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 13841,35 грн, з яких: 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками; 6165,54 грн заборгованість за комісіями. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 7.07.2023 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
5.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2882002. Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і було надіслано на номер мобільного телефону відповідача.
26.03.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26032021, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, належні йому права вимоги, а останній прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідач має непогашену заборгованість за вказаним договором у розмірі 7600,00 грн.
Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконує свого обов'язку та після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснював платежів для погашення заборгованості, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитними договорами.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: 1) за кредитним договором № P29.12888.006880638 в розмірі 13841 грн 35 коп; 2) за кредитним договором № 2882002 в розмірі 7600 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,подала апеляційну скаргу (вх. № 5531 від 14.05.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 5428,45 грн тіло кредиту. В іншій частині позовних вимог просить відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір в розмірі 4542 грн;
Основними доводами апеляційної скарги є те, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 2882002 від 5.09.2020 суд першої інстанції не звернув увагу на те, що строк кредитування становить 30 днів, а дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів встановлена 5.10.2020, починаючи з 5.09.2020 позивачем нараховувались проценти в розмірі 47,50 грн щоденно до 3.01.2021. Проте, з 5.10.2020 кредитодавець втратив право нараховувати проценти після зазначеної дати. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів до 5.10.2020 за період кредитування має становити 1425 грн; позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, оскільки позовна давність про стягнення заборгованості по кредитному договору № 2882002 закінчилась 5.10.2023, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог; суд першої інстанції задовольняючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 не звернув увагу на те, що розмір комісії значно перевищує розмір основного боргу; позивачем не надано виписку по рахунку, що унеможливлює перевірити розмір заборгованості по процентам; позивачем не надано первинних бухгалтерських документів в частині видачі кредиту та його часткового погашення; вимоги про стягнення заборгованості по процентам та комісії є недоведеними, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення; позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки в ній позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості; відповідачу не було повідомлено про зміну сторони кредитора, укладеного між АТ «Ідеал Банк», ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; ОСОБА_3 являється військовослужбовцем, про що свідчить довідка форми 5, проте судом першої інстанції зазначена обставина не була взята до уваги.
До апеляційної скарги додано наступні докази : копія військового квитка; копія витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ; копія довідки форми 7.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 зазначено, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Колегія суддів, ознайомившись із апеляційною скаргою та доданими до неї документами, дійшла висновку про приєднання до матеріалів справи зазначених вище доказів (документів) відповідно до частини другої, третьої статті 367 ЦПК України, з метою забезпечення принципу змагальності та надання оцінки та детальної відповіді на вважливі аргументи сторін наданих суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставину призову відповідача до лав ЗСУ під час мобілізації представник відповідача повідомляв в суді першої інстанції /а. с. 98/.
30.05.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов через підсистему «Електронний суд» відзив (вх № 6196) ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зачепіло З. Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 у справі з ціною позову 21441,35 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Щодо договору кредиту та страхування №Р29.12888.006880638 від 28.07.2020, договору факторингу № 07072023 від 7.07.2023.
28.07.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту та страхування № Р29.12888.006880638, відповідно до якого : банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах : тип кредиту «для Вас» (п. 1.1); сума кредиту 6900 грн (п. 1.2); процентна ставка та тип, % річних 15,5 змішана (п. 1.3); строк кредиту, місяців 12 (п. 1.4), під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до пункту 5 додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті Банку (п.1.5); дата повернення кредиту 28.07.2021 (п.1.6); банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 5551 грн на рахунок позичальника та позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 1348,91 грн /а. с. 7-8/.
Н аркуші справи 8 - 9 знаходиться таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до ордеру-розпорядження №1 від 28.07.2020 АТ «Ідея Банк» перерахував кредитні кошти у розмірі 6900,00 грн на рахунок відповідача /а. с. 10/.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 складеного АТ «Ідея Банк», заборгованість відповідача по вказаному договору станом на 7.07.2023 становила 13841,35 грн. /а. с. 13, 114/.
На аркушах справи 14, 60, 121 знаходиться виписка по рахунку за період з 28.07.2020 по 7.07.2023, з якої вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість по договору.
Відповідно до договору факторингу № 07072023 від 7.07.2023, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», клієнт відступає, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначенні в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому виді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному виді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору /а. с. 15-16/.
На аркуші справи 17 знаходиться платіжна інструкція № 19913 від 11.07.2023, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплатило кошти АТ «Ідея Банк» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 07072023 від 7.07.2023.
Згідно з реєстром боржників №2 від 7.07.2023 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 13841,35 грн за договором кредиту та страхування №Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 /а. с. 18-19/.
Щодо договору про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.202, договору факторингу №26032021 від 26.03.2021.
5.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 2882002, відповідно до умов якого : укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТСС Товариства (п. 1.1); сума кредиту складає 2500,00 грн (п.1.3), строк кредиту 30 днів (п. 1.4); тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить : знижена процентна ставка 0,01 % в день від суми кредиту, застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1); стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2); кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п. 2.1); передбачено умови пролонгації строку кредиту (розділ 4); графік платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2882002 /а. с. 25/. Договір підписано ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором А516198 5.09.2020 час 04:33:22 /а. с. 24 зв. с./.
На аркуші справи 25 знаходиться графік платежів до договору про надання фінансового кредиту № 2882002.
Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за період з 5.09.2020 по 25.03.2021 заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» становила 7600,00 грн; проценти нараховувались у період з 5.09.2020 по 03.01.2021, тобто в межах 120-денного строку (30+90 днів) /а. с. 26-31, 57-59, 115-120/.
26.03.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 26032021 відповідно до умов якого, позивач отримав право вимоги за вказаним вище договором про надання фінансового кредитудо відповідача /а. с. 35-37/.
Згідно реєстру боржників від 26.03.2021 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 у розмірі 7600,00 грн, з них : 2500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5100 грн сума заборгованості за відсотками /а. с. 32-33/.
На аркуші справи 34 знаходиться платіжне доручення № 16990 від 30.03.2021, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплатило кошти ТОВ «Авентус Україна» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 26032021 від 26.03.2021.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитними договорами з відповідача на користь позивача.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості по договору кредиту та страхування №Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 по комісії в розмірі 6165,54 грн та заборгованості по договору про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.2020 в розмірі 7600 грн, зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору кредиту та страхування №Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 , відступлення права вимоги та розміру заборгованості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФЕ «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ ФК «ЄАПБ» сума заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 13841,35 грн, з яких 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками; 6165,54 заборгованість за комісіями.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за тілом кредиту, банком, окрім розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 7675,81 грн, з яких: 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до умов договору кредиту та страхування № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 , сторонами погоджено, що : банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах : тип кредиту «для Вас» (п. 1.1); сума кредиту 6900 грн (п. 1.2); процентна ставка та тип, % річних 15,5 змішана (п. 1.3); строк кредиту, місяців 12 (п. 1.4), під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до пункту 5 додатку № 1 як «Плата за обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору та розміщені на веб-сайті Банку (п.1.5); дата повернення кредиту 28.07.2021 (п.1.6); банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 5551 грн на рахунок позичальника та позичальник доручає Банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 1348,91 грн. /а. с. 8/.
Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам. Відповідачем не надано власного розрахунку про невідповідність розміру заборгованості наданого позивачем по процентам. Наявність заборгованості по тілу кредиту відповідач визнає в апеляційній скарзі (пункт 1 частини першої статті 82 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що проценти нараховано відповідачем з порушенням положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 2.09.2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
У постанові ВСУ від 4.09.2024 у справі № 426/4264/19 зазначено, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначена сума заборгованості по процентам за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 2247,36 грн (за період з 2.09.2020 по 28.07.2021) /а. с. 8, 18 зв. с./.
Із наданих представником відповідача документів вбачається, що ОСОБА_3 був призваний по мобілізації до лав ЗСУ з 14.09.2022 /а. с. 185-187/, тобто проценти нараховано за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 відповідачу до його призову до лав ЗСУ, тому на спірні правовідносини не поширюються положення пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 6165,54 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 по комісії в розмірі 6165,54 грн з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 7675,81 грн, з яких : 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками, є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки в ній позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже в позовні заяві позивачем зазначено, що законом не визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії справ; повідомлено, що іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано позивачем /а. с. 5 зв. с./.
Щодо доведеності укладення договору про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 , відступлення права вимоги та розміру заборгованості.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 5.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено договір про надання фінансового кредиту № 2882002. Договір підписано ОСОБА_3 одноразовим ідентифікатором А516198 5.09.2020 час 04:33:22 /а. с. 24 зв. с./.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
Водночас, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 2882002 від 5.09.2020, оскільки позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів відповідачу.
У заяві від 16.08.2024 на виконання ухвали від 5.08.2024 про залишення позовної заяви без руху ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначило, що позивач звернувся до первісних кредиторів з відповідним запитом про надання інформації щодо надання додаткових доказів /а. с . 55 зв. с./, після надходження усіх запитуваних доказів позивач невідкладно направить їх до суду. Проте, позивачем не надано суду доказів перерахування кредитних коштів відповідачу за договором про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.2020 (платіжну інструкцію, платіжне доручення тощо).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.2020.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №2882002 від 5.09.2020 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Підсумовуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 - скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості по договору кредиту та страхування № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 по комісії в розмірі 6165,54 грн та заборгованості по договору про надання фінансового кредиту № 2882002 від 5.09.2020 в розмірі 7600 грн, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 142 ЦПК України).
Відповідно до підпункту б, в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, серед-іншого, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню частково з ухваленням нового судового рішення, колегія суддів здійснює новий розподіл судових витрат.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн /а. с. 2/.
Позовні вимоги задоволено судом в розмірі 7675,81 грн, що становить 35,80 % (7675,81х100:21441,35= 35,80 %; 3028 х 35,80 %=1084,02 грн), тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1084,02 грн судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини вимоги.
Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн /а. с. 199/, тому з позивача підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір в розмірі 2915,96 грн (4542 х 64,20 % = 2915,96 грн), пропорційно до задоволеної частини позовної вимоги.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
З огляду на зазначене, з позивача слід стягнути на користь відповідача різницю суми судового збору відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України в розмірі 1831,94 грн (2915,96 - 1084,02 = 1831,94 грн).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374-376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 скасувати в частині
1) стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості по договору кредиту та страхування № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 по комісії в розмірі 6165,54 грн;
2) стягнення заборгованості по договору про надання фінансового кредиту № 2882002 від 5.09.2020 в розмірі 7600 грн. та розподілу судових витрат.
Ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_3 1831 (одна тисячі вісімсот тридцять одна) гривня 94 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.
В решті рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2025 (стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № Р29.12888.006880638 від 28.07.2020 в розмірі 7675,81 грн, з яких : 5428,45 грн заборгованість за основним боргом; 2247,36 грн заборгованість за відсотками) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський