Справа № 127/7105/25
Провадження № 22-ц/801/1437/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Голота Л. О.
02 липня 2025 рокуСправа № 127/7105/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/7105/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Пузіна Дениса Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025, ухвалене у складі судді Романюк Л. Ф. в приміщенні суду в м. Вінниця, -
5.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом (вх № 20508) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100547190 від 24.11.2021 в розмірі 20007,50 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 15007,50 грн сума заборгованості за відсотками та судовий збір в розмірі 3028 грн /а. с. 35/.
Позов мотивовано тим, що 24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100547190 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (пункт 2.1 договору).
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 20007,50 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 15007,50 грн сума заборгованості за відсотками.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 100547190 в розмірі 20007,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 3028,00 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Пузіним Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх. № 5728 від 20.05.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідач електронний кредитний договір № 100547190 від24.11.2021 з ТОВ «Мілоан» не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував; суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіна, паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору; до суду надано паперову копію електронних доказів, а оригінали цифрового файлу надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу; у справі відсутні докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором № 100547190 від24.11.2021; відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги.
Щодо забезпечення права позивача на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Пузіна Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025. Надано учасникам справи 5-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України.
Копію ухвали суду від 27.05.2025 отримано ТОВ «ФК «ЄАПБ» цього ж дня, про що свідчить довідка про доставку електронного листа /а. с. 70-71/.
29.05.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов через підсистему «Електронний суд» відзив (вх № 6119) ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. До відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» додано наступні докази : розрахунок заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором № 100547190 /а. с. 84/; платіжне доручення 35624668 від 24.11.2021 /а. с. 85/; платіжну інструкцію № 366 від 19.07.2024 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 87/; реєстр боржників додаток № 1 до договору факторингу № 16072024від 16.07.2024 /а. с. 88/.
Ознайомившись зі змістом відзиву на апеляційну скаргу, доданими до нього документами, суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені у справі обставини, дійшов висновку про прийняття платіжної інструкції № 366 від 19.07.2024 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 87/ з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7.04.2021 в справі № 279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутні недобросовісність дій.
При цьому процес судового доказування є цілісною системою. Тому недопущення у деяких випадках доказу з формальних підстав руйнує цю систему.
Принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства покладають певні права та обов'язки на кожного учасника справи. Зокрема, встановлено, що банк до позовної заяви надав повний перелік документів та доказів, які, на його думку, підтверджували позовні вимоги, у тому числі розрахунок заборгованості /а. с. 9-10/. Районний суд не звернув увагу, що жодних заперечень відповідача проти позову не було. Кожному суб'єктивному праву особи кореспондує юридичний обов'язок іншої особи. Ці два елементи правовідносин не можуть існувати один без одного.
Платіжна інструкція № 366 від 19.07.2024 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 є документом, який підтверджує факт перерахування коштів ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 і має виключне значення для правильного вирішення цієї справи, а тому врахування судом апеляційної інстанції та взяття до уваги зазначеної платіжної інструкції на підтвердження інформації, наведеної у позовній заяві є правильним (постанова ВС від 21.07.2021 року по справі № 344/11813/14-ц, постанова ВС від 7.04.2022 року по справі № 640/3075/17). При цьому, апеляційний суд враховує й те, що відповідач будучи обізнаним про розгляд справи в суді першої інстанції, отримавши копію позовної заяви та додані до неї документи /а. с. 41, 43/ відзиву на позовну заяву не подавав, не оспорював факт переходу права вимоги за договором про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні правові підстави для прийняття платіжної інструкції № 366 від 19.07.2024 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, поданої ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду апеляційної інстанції.
В прийнятті інших доказів доданих до апеляційної скарги (розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором № 100547190 /а. с. 84/; платіжне доручення 35624668 від 24.11.2021 /а. с. 85/; реєстру боржників додаток № 1 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 88/) апеляційний суд відмовляє, враховуючи те, що зазначені докази були подані позивачем раніше та вони містяться в матеріалах справи /а. с. 11, 16, 17/.
Щодо розгляду апеляційним судом клопотань представника відповідача, заявлених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 2.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Пузіна Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про витребування доказів, зобов'язання ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі частини шостої статті 95 ЦПК України надати для дослідження під час судового розгляду оригінали електронних доказів, копії яких долучені до справи, а саме : електронний варіант кредитного договору № 100547190 від 24.11.2021 оформлений відповідно до вимог частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»; електронний варіант письмового доказу : оригінал договору факторингу, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОФ «ФК «ЄАПБ» № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 90-91/.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пузіним Д. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025 у справі з ціною позову 20007,50 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100547190 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S87579 (час 24.11.2021 11:03) /а. с. 5-9/.
Умовами договору погодженого між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 передбачено, що : сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн (п.п.1.2); кредит надається строком на 15 днів з 24.11.2021 (строк кредитування) (п. 1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 9.12.2021 (п. 1.4); кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (пункт 2.1 договору); проценти за користування кредитом : 7.50 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6).
На аркуші справи 10 знаходиться паспорт споживчого кредиту № 100547190 /а. с. 10/.
На аркуші справи 11 знаходиться платіжне доручення 35624668 від 24.11.2021 про перерахування ОСОБА_1 на номер кредитної картки кошти в розмірі 5000 грн згідно договору № 100547190.
16.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072024 у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників /а. с. 13-14/.
На аркуші справи 15 знаходиться акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024.
Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 20007,50 грн, з яких: 5000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 15007,50 грн сума заборгованості за відсотками /а. с. 16/.
На аркуші справи 17 знаходиться розрахунок заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором № 100547190, згідно якого ОСОБА_1 нараховано ТОВ «Мілоан» проценти за період з 25.11.2021 по 7.02.2022.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення договору про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100547190 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S87579 (час 24.11.2021 11:03) /а. с. 5-9/.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..
Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач електронний кредитний договір № 100547190 від24.11.2021 з ТОВ «Мілоан» не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував; суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіна, паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору, колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують надані позивачем докази та встановлені у справі фактичні обставини.
Доводи апеляційної скарги про те, що до суду надано паперову копію електронних доказів, а оригінали цифрового файлу надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 в справі № 916/3027/21 зроблено висновок, що «подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу».
Сумніваючись у достовірності копії, суди мають керуватись тим, що сумніви мають бути обґрунтованими та об'єктивними, та не можуть бути усунені іншими допустимими доказами у справі.
Представником відповідача не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданому позивачем доказу договору про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені. В суді першої інстанції відповідачем та його представником не було подано відзив на позовну заяву та не ставився під сумнів наданий позивачем договір про споживчий кредит.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова ВС від 2804.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-20329св19).
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Відповідно до умов договору № 100547190 від 24.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі-кредит), а позичальник повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника (п. 1.1); сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 грн (п.1.2); кредит надається строком на 15 днів з 24.11.2021 (строк кредитування) (п. 1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 9.12.2021 (п. 1.4); кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту (пункт 2.1 договору); проценти за користування кредитом : 7.50 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6); нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п. 2.2.2); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, якщо є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань платника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника (п. 2.2.3); пролонгація на стандартних (базових) умовах : позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 договору (п.2.3.1.2).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором № 100547190 від 24.11.2021, ОСОБА_1 нараховано ТОВ «Мілоан» проценти за період з 25.11.2021 по 7.02.2022 /а. с. 17/. Розрахунок (5000 (тіло кредиту) х 5 % (стандартна (базова) ставка) = 250 х 60 днів (з 10.12.2021 по 7.02.2022 ) = 15000 грн. + 7,5 грн (0,50 (знижена процентна ставка п. 1.5.2) х 15 (період з 25.11.2021 по 09.12.2021) = 7.50) = 15007,50 грн.
З огляду на зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем надання відповідачу коштів в розмірі 5000 грн за договором № 100547190 від 24.11.2021, про що свідчить наявне на аркуші справи 11 платіжне доручення 35624668 від 24.11.2021 про перерахування ОСОБА_1 на номер кредитної картки кошти в розмірі 5000 грн згідно договору № 100547190. Тому безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що у справі відсутні докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором № 100547190 від24.11.2021.
Заперечуючи факт отримання коштів за договором № 100547190 від 24.11.2021 відповідачем не надано доказів (виписку по рахунку тощо) про те, що на зазначений картковий рахунок не надходили кошти 24.11.2021 від ТОВ «Мілоан». Клопотання про витребування цих відомостей на спростування позовних вимог відповідачем не заявлялось.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано.
Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Колегія суддів вважає доведеним позивачем також факт переходу прав вимог до відповідача за договором про споживчий кредит № 100547190 від 24.11.2021, що підтверджується : копією договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» /а. с. 13-14/; копією акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 15/; копією реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 16/; платіжною інструкцією № 366 від 19.07.2024 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «Мілоан» коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 /а. с. 87/.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі (постанова ВС від 23.09.2015 по справі № 6-979цс15, від 19.08.2021 по справі № 442/933/13-ц, від 14.07.2021 по справі № 554/8549/15-ц).
У зв'язку з чим, аргументи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги не є такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025 у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський