Провадження № 2/537/684/2025
Справа № 536/3320/24
30.06.2025 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Фадєєвої С.О.,
за участі секретаря судових засідань -Супруненко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу № 536/3320/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 101766621 від 08.04.2021 у розмірі 24200 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
На обґрунтування позову зазначено, що 08.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101766621. Кредит оформлено онлайн шляхом використанням одноразового пароля, який прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Відповідачу електронним повідомленням (SMS) було направлено одноразовий ідентифікатор, при введенні якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору № 101766621 від 08.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства, та йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн. 29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, за умовами якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 101766621від 08.04.2021 у розмірі 24200 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; та 19200 грн. - заборгованість за відсотками. Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Діджи Фінанс».
Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Маханьковою І.О. подано відзив на позовну заяву,у в якому вона зазначила, що укладений ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договір про споживчий кредит № 101766621від 08.04.2021 не містить інформації про підписання його відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора. Вказала, що відповідач кредитний договір не укладав та не підписував електронним цифровим підписом, номер телефону, зазначений у кредитному договорі, як телефон позичальника, та, який з тверджень позивача використовувався при вході в особистий кабінет для отримання кредиту, не належить ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який він вказав. На підтвердження виконання умов договору з боку ТОВ «Мілоан» позивачем надано платіжне доручення № 26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн., у якому отримувачем вказано ОСОБА_1 , номер карти № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 10176621. Дане платіжне доручення не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номеру картки, з чого неможливо встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 . Однак згідно карткового рахунку у Приватбанк VISA 4149хххх НОМЕР_2 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , 12.04.2021 о 08:28 від Viplata zaima Miloan було здійснено переказ на суму 3980 грн., що не відповідає даним у платіжному дорученні № 26585368. Вказала, що у договорі про споживчий кредит № 101766621від 08.04.2021 у пункті 2.1 відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на яку необхідно перерахувати кредит. Зазначила, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Акцентувала увагу на тому, що відповідно до анкети-заяви на кредит № 10176621 строк кредиту 28 днів з 08.04.2021, дата повернення кредиту 06.05.2021, однак, згідно даних у відомості про щоденні нарахування та погашення, нарахування процентів відбувалося і після 06.05.2021. Окрім того, пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування за бажанням позичальника, однак позивачем не надано підтверджуючих доказів пролонгації договору про споживчий кредит № № 101766621від 08.04.2021. Вказала, що договором про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 визначено строк дії договору до 06.05.2021, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом 28.12.2024, тобто після строку позовної давності. Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, вказала, що заявлені позивачем витрати у розмірі 6000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг. Підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, позовна заява була подана до чуду через Електронний суд директором ТОВ «Діджи Фінанс» особисто. З урахуванням вищевикладеного просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. надано відповідь на відзив, в якому представник звернув увагу на те, що договір про споживчий кредит № 101766621 був укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 08.04.2021, тобто після впровадження дії карантину та воєнного стану, а отже враховуючи продовження строків позовної давності на строк дії карантину з 11.03.2020 та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану з 24.02.2022, позивачем не пропущений строк позовної давності. Вказав, що договір про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 був укладений в електронній формі 08.04.2021 за власного волевиявлення з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 шляхом подачі заявки на отримання кредиту № 101766621. Позичальнику був наданий одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Млоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця. Вказав на те, що матеріали справи містять належні докази укладення договору в електронній формі між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Звернув увагу на те, що кредитний договір № 101766621 від 08.04.2021 не визнаний недійсним чи/або неукладеним у встановленому законом порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст.. 204 ЦК України, відповідачем не спростована. З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача. Звернув увагу на те, що стороною відповідача до поданого відзиву на позовну заяву не надано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору або спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Наголосив, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовують при укладенні договору, іншій особі, ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Тобто, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного кредитного договору. Таким чином, до матеріалів справи долучені належні та допустимі докази укладення спірного кредитного договору та доведено правомірність заявлених позовних вимог. Акцентував увагу, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитора ТОВ «Мілоан», у зв'язку з чим ТОВ «Діджи Фінанс» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею т а зберігаються в установі банку, який видав кредит. Щодо заперечень відповідача про розмір витрат на правову допомогу вказав, що проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість за складання позовної заяви у цивільних справах становить у середньому 6150 грн. З урахуванням вищевикладеного просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити у його відсутність
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Маханькова І.О. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила відмовити позивачу у задоволені позову та розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність відповідача ОСОБА_1 . При ухвалені рішення просила врахувати той факт, що позивачем не доведено факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 .
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладання мелектронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
З врахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіхі стотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторонни укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів справи 08.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101766621, за умовами якого ОСОБА_1 надавався кредит у розмірі 5000 грн. (п.1.2 договору), строком на 28 днів (п. 1.3. договору), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 06.05.2021 (п.1.4 договору), проценти за користування кредитом становлять 4200 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору), стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 05Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 у загальній сумі 24200 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 19200 грн. - заборгованість за відсотками. Згідно п. 6.2.3 цього договору права вимоги переходять до нового кредитора в момент підписання сторонами цього договору. Суду також надано докази оплати за договором. Договір позичальником підписано одноразовим ідентифікатором v29558.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» надало до позовної заяви наступні документи: анкету-заяву на кредит № 10766621 від 08.04.2021; договір про споживчий кредит № 10766621 від 08.04.2021; графік платежів; паспорт споживчого кредиту № 10766621 від 08.04.2021; платіжне доручення № с26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн.; договір відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021; копію вимоги про усунення порушень умов кредитного договору.
Ні у анкеті-заяві, ні у договорі про споживчий кредит не зазначено номеру банківського рахунку, куди повинні були бути перераховані кошти позичальнику.У своєму відзиві відповідач ОСОБА_1 не заперечував отримання 12.04.2021 о 08:28 від Viplata zaima Miloan переказу за іншим договором на суму 3980 грн., проте заперечував отримання коштів у сумі 5000 грн.за договором про споживчий кредит № 101766621. Суд погоджується з позицією відповідача щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Так, в матеріалах справи відсутні докази надання ТОВ «Мілоан» грошових коштів відповідачу на підставі договору про споживчий кредит № 101766621 від 08.04.2021 шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах наприклад, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 № 559/1622/19).
На підтвердження виконання переказу кредитних коштів відповідачу за договором № 101766621 ТОВ «Діджи Фінанс» надало суду лише платіжне доручення № 26585368 від 08.04.2021 на суму 5000 грн., де зазначені платник - ТОВ «Мілоан», отримувач - ОСОБА_1 , кредитний рахунок № 444111хххххх028, призначення платежу - кошти згідно договору 101766621, відмітки про його виконання банком відсутні. Суд зазначає, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить письмове розпорядження платника банку перерахувати певну суму грошей з його рахунку на рахунок іншого отримувача. Платіжне доручення не є первинним документом та не підтверджує факту перерахування коштів.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.02.2025 за клопотанням представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у АТ «Універсал Банк» витребувана інформація, що містить банківську таємницю, а саме: чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНКОП НОМЕР_3 ) платіжну карту № НОМЕР_1 (як зазначено у платіжному дорученні) або № 444111ХХХХХХ0285 (як зазначено позивачем у відповіді на відзив та клопотанні про витребування доказів), вказати її повний номер та надати виписку про перерахування за наявності у період з 08.04.2021 по 10.04.2021 грошових коштів на картковий рахунок, відкритий до платіжної карти № НОМЕР_1 ( або № 444111ХХХХХХ0285), у сумі 5000 грн. від ТОВ «Мілоан». На виконання вищевказаної ухвали суду 20.03.2025 надійшла відповідь від АТ «Універсал Банк», в якій вказано, що в запиті на надання інформації некоректно вказаний РНОКПП отримувача, що не дає змоги банку ідентифікувати власника картки № НОМЕР_1 (або № 444111ХХХХХХ0285) і для надання відповіді необхідне зазначення правильного РНОКПП ОСОБА_1 .
У подальшому, 11.06.2025, судом на адресу АТ «Універсал Банк» повторно направлено ухвалу суду від 27.02.2025 для виконання із долученням (за клопотанням представника відповідача) копії паспорта громадянина України відповідача, де зазначений його день народження та ідентифікаційний код. На виконання ухвали суду від 27.02.2025 про витребування доказів від представника АТ «Універсал Банк» електронною поштою з накладенням електронного цифрового підпису 11.06.2025 надійшов лист, де суд повідомлено, що банком здійснено детальну перевірку, в ході якої встановлено, що банківські рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в АТ «Універсал Банк» (в т.ч. мобільний додаток «Монобанк») станом на 11.06.2025 не обліковуються та не обліковувались. Також виконавцем повідомлено, що за наданими даними (№ 444111ХХХХХХ028 або № 444111ХХХХХХ0285) ідентифікувати власника карти неможливо, для ідентифікації власника необхідно надати повний номер картки.
Ні у анкеті-заяві, ні у договорі про споживчий кредит не зазначено погодженого сторонами номеру банківського рахунку, куди повинні були бути перераховані кошти позичальнику.
Отже, надана суду копія платіжного доручення без відмітки про його виконання банком не є належним та допустимим доказом здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за договором № 101766621. Вказаний документ не є первинним бухгалтерським документом, не містять даних щодо повного номеру картки, власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє суд можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Мілоан» коштів в сумі 5000 грн. на картковий рахунок відповідача чи картковий рахунок, вказаний відповідачем у договорі. Таким чином суд не може переконатися, що кредитодавцем перераховано суму позики, вказану у договорі, на рахунок, вказаний позичальником у договорі, або на рахунок, що належить позичальнику.
Отже первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на належний йому рахунок чи вказаний ним рахунок, товариство не надало. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що він є професійним учасником ринку надання фінансових послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур; усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова КЦС ВС від 30.11.2022 № 334/3056/15). Отже, до предмета доказування позивача належать обставини щодо надання та відповідно отримання позичальником кредитних коштів за неповернення яких настає цивільно-правова відповідальність.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 цієї статті).
Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів відповідачу за договором про споживчий кредит шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника чи рахунок, вказаний позичальником у договорі, а тому у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» слід відмовити.
До аналогічного висновку прийшов і Полтавський апеляційний суд у справі № 552/7402/23.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України , ст.ст. 530,536,629. 1049, 1054 ЦК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повне рішення складено 02.07.2025