532/2419/24
3/532/26/2025
24 червня 2025 р. м. Кобеляки
Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Макарчук С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , народився в м. Чернівці, посвідчення водія НОМЕР_3 , інші дані суду не відомі, за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14.10.2024 о 09:00 год. на 41 км 900 м а/д Полтава-Олександрія ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Golf, днз НОМЕР_4 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Його захисником подане клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У відповідності до ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається із долученого відеозапису, ОСОБА_2 погодився пройти тест на стан сп'яніння і кілька разів повідомив про це працівникам поліції (11:17:28), але у подальшому відмовився, коли почув, що йому пропонувалось пройти тест за допомогою алкотестеру Драгер і він не буде з ним згоден (тобто з його результатами). У свою чергу інспектор поліції не роз'яснила серед іншого, що у такому випадку, він має законне право пройти огляд у закладі охорони здоров'я, що прямо передбачено п.7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затв. спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Крім того, працівник поліції не повідомив, що огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу буде проводиться в присутності двох свідків (п. 6 розділу ІІ даної Інструкції).
Таким чином, через вказані обставини особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у повністю не отримала передбачену законом інформацію, а отже у повній мірі не могла повноцінно визначитися із своєї поведінкою та її правовими наслідками, тобто скористатися за вказаних обставинами своїми законними правами, через що не можна переконливо стверджувати, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння була свідомою та однозначною.
Крім того, у відеофайлах взагалі відсутній будь-які дані того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом чи він перебував у русі, встановлення чого є визначальним у даній категорії справ.
Визначення терміну “керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінистративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Також, із наданих відео-доказів взагалі не вбачається наявності ознак алкогольного сп'яніння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зафіксованих працівником поліції, а саме - порушення координації рухів, порушення мови, почервоніння обличчя, як про це заявляє працівник поліції. Інші працівники поліції на відео не повідомляли про те, що вони теж відчували запах алкоголю з порожнини роту, хоча мали живого спілкування зі ОСОБА_2 майже півтори години.
Працівник поліції начебто виявив ознаки алкогольного сп'яніння, але на відеофайлах не видно, що ним дійсно здійснювалась хоча б якась перевірка на підтвердження своєї підозри. Поліцейський лише формально перелічив по інструкції можливі ознаки сп'яніння для протоколу.
Навпаки ж, як вбачається із відеозаписів, протягом усього часу спілкування із поліцією ОСОБА_2 демонстрував звичайну, нормальну координацію своїх рухів, поводився спокійно, ввічливо спілкувався, не перепитував, його мова була чіткою, під час написання пояснень та підпису документів тремтіння рук було відсутнє, колір обличчя не змінювався і загалом його поведінка була абсолютно адекватною обстановці.
Більше того, працівники поліції дозволили ОСОБА_2 самостійно виїхати на транспортному засобі з кювету на проїжджу частину дороги, що вказує на те, що вони не вбачали загрози у керуванні ним автомобілем і знаходження водія у стані сп'яніння. Хоча за приписами ст. 266 КУпАП чітко передбачено, що поліцейський у разі наявності у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, має відсторонити водія від керування транспортними засобами.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Швауцер проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов'язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно зі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно приписів статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Так, згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, вони можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Обов'язок щодо збирання доказів, кваліфікації дій та доведення провини в установленому порядку покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Отже, на підставі вищевикладеного, слід закрити провадження у справі відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 268, 280, 283 КУпАП, суддя,
Постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.7 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя