Справа № 944/6387/24
Провадження №2/944/721/25
02.07.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
адвокат Зозуля А.В. в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме визначити їх в розмірі 1/8 від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого у них народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки сімейне життя у них не склалося, шлюб між ними рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03.09.2024 року було розірвано.
Діти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають із позивачем ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні. Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з відповідачем ОСОБА_2 .
Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 19.07.2023 року з ОСОБА_2 присуджено стягнення аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17.07.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 24.09.2024 року з позивача ОСОБА_1 присуджено стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Однак, на даний час, ОСОБА_1 є безробітна, здійснює догляд за дитиною до трьох років і на даний час розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за даним судовим наказом за місяць складає близько 3700,00 грн. Окрім цього має на утриманні також малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свого житла не має, на даний час проживає у будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 отримує сукупний дохід в розмірі лише 2 960,00 грн в місяць, як соціальні виплати з відповідних бюджетів. В зв?язку з відсутністю в позивача ОСОБА_1 коштів, у неї виникають труднощі зі сплатою аліментів у вище зазначеному розмірі. Тому вважає, що за рішенням суду повинно були зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь відповідача.
Ухвалою суду від 18.11.2024 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 05.02.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явилася, адвокат Зозуля А.В. подав до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, адвокат Тимощук О.І. подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, Зазначає, що розмір аліментів відповідає вимогам СК України і саме законодавець визначив відповідну мінімальну ставку аліментів на одну дитину, що неодноразово підтверджується практикою Верховного Суду, відповідно до яких спостерігається саме розуміння розумності суми, яка визначена законодавцем та обставини, які існували на день постановлення рішення суду при винесенні судового наказу про стягнення аліментів з Позивачки. Просить суд, відмовити в задоволенні позову.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24.06.2025, є дата складення повного судового рішення 02.07.2025.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, які відповідають правовідносинам, врегульованим нормами СК України щодо обов'язку батьків утримувати дітей та його виконання, а також щодо обов'язку чоловіка утримувати свою дружину.
Суд встановив, що сторони у справі перебували зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 03.09.2024 року.
За час шлюбу у сторін народився народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 19.07.2023 року з ОСОБА_2 присуджено стягнення аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 17.07.2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 24.09.2024 року з позивача ОСОБА_1 присуджено стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Аліменти на підставі судового рішення стягуються з відповідача в примусовому порядку що не заперечується сторонами.
Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору станом на 11.10.2024 року, ОСОБА_1 отримує сукупний дохід в розмірі лише 2 960,00 грн. в місяць, як соціальні виплати з відповідних бюджетів.
Згідно висновку органу ріки та піклування виконавчого комітету Яворівської міської ради щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.03.2024 - комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне визначити місце проживання трьох вказаних вище малолітніх дітей з матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України, ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Звертаючись з позовом зменшення розміру аліментів позивач посилається на підставу для їх зменшення на те, що вона не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, а тому вважає, що було б справедливо зменшити їх розмір.
Суд зазначає, що судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 24.09.2024 року з позивача ОСОБА_1 присуджено стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 про перегляд судового наказу не зверталася.
Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 просить зменшити розмір аліментів та стягувати з неї на утримання доньки в загальному розмірі з 1/4 частини всіх видів його заробітку на 1/8 частину всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Водночас, суд констатує, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що після ухвалення рішення суттєво погіршився її матеріальний стан або стан її здоров'я, через що вона не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
На підставі положень ст.81 ЦПК України та правових норм СК України на позивача покладається обов'язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Твердження позивача про те, що стягнення відбувається у надмірному розмірі, не підтверджені належними доказами.
Подібні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 301/2160/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 та від 08 червня 2022 року по справі № 565/1069/21.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, також, звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На переконання суду, позивачем не доведено обґрунтованість його вимог щодо можливості застосування судом положень статті 192 СК України. Сукупність встановлених обставин свідчить про недоведеність позивачем своїх вимог, відтак є підставою для відмови в позові.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішень про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, а тому відмовляє в задоволенні позову, визначений розмір аліментів судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області від 24.09.2024 , який стягується з позивача, відповідає вимогам сімейного законодавства, його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших малолітніх дітей, без підтвердження погіршення її матеріального становища, на переконання суду, не буде спрямовано на належне забезпечення малолітньої доньки ОСОБА_9 , та суперечитиме її інтересам.
Тобто пріоритетним є саме гармонійний розвиток дитини, який загалом неможливо забезпечити лише мінімальним набором продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, а потребує значних зусиль і матеріальних витрат, зважаючи, в тому числі, і на постійне та суттєве подорожчання вартості практично всіх товарів і послуг, що є загальновідомим фактом.
Також суд наголошує, що позивач, зобов'язана брати участь у додаткових витратах на дитину, в тому числі самостійно цікавитись наявністю відповідних потреб дитини та витрат на них.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача. Відтак, підстав для відшкодування позивачу понесених судових витрат суд не вбачає, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76-81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 11, 15-16, 328, 346, 355-357, 370, 1217, 1268, 1270 ЦК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя І.М.Матвіїв