Справа № 452/3182/24
Провадження № 1-кп/452/190/2025
02 липня 2025 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження № 12023142290000231 від 5 вересня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працює на посаді працівника з комплексного обслуговування і ремонту будівель коммунального закладу ЛОР «Самбірська спеціальна школа «Берегиня», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) при наступних обставинах.
05 вересня 2023 року близько 08:15 год., перебуваючи на пішохідній доріжці навпроти Самбірської спеціальної школи «Берегиня» розташованої за адресою: м. Самбір, вул. Шевченка, 21 Самбірського району Львівської області, на грунті рапово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, розуміючи та усвідомлюючи пртиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, умисно наніс йому один удар головою по обличчі, а саме в ділянку носа, чим спричинив ОСОБА_5 перелом кісток спинки носа без зміщення та рану в ділянці носа, які згідно висновку судово-медичного експерта відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані зачастиною 2 статті 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, пояснив, що з потерпілим ОСОБА_5 тривалий час перебуває у неприязнених відносинах, які грунтуються на побутових питаннях (засмічення ОСОБА_5 парку; злив стічних вод, тощо). ОСОБА_5 неодноразово викликав поліцію щодо конфліктих ситуацій з ним, проте жодного разу його притягнуто до відповідальності не було із-за безпідставності таких звернень. В вересні 2023 року (точну дату вже не пригадує) вранці вів дитину до школи, назустріч по пішохідній дорожці йшов ОСОБА_5 . Коли вони порівнялися він засміявся. ОСОБА_5 пройшов повз. Потім він почув, як той кричить та повертається, обернувся, та ОСОБА_5 «скочив на нього». Він його головою не бив, а фактично стримав, руки у нього були зайняті (однією тримав дитину за руку, а в другій тривав ранець). Пошкоджень на обличчі ОСОБА_5 не бачив, крові не було. Після того він пішов, в той день бачив ОСОБА_5 , який торговав на ринку, тому вважає, що останній його оговорює, як і його дружина. Вини своєї не визнає, бо ніяких легких тілесних ушкоджень йому не наносив. Приходив до дружини потерпілого щоб залагодити конфлікт, але вони відмовилися. У задоволенні цивільного позову просив відмовити у зв'язку з безпідставностю.
Не зважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_7 його вина у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не суперечать один одному.
Так, потерпілий ОСОБА_5 суду показав, що 05 вересня 2023 року вранці на вул. Шевченка навпроти школи «Берегиня» зустрів сусіда ОСОБА_7 , з яким має неприязнені відносини, та який почав його словесно ображати. Він спочатку пройшов повз, а потім зупинився. Возняк підійшов до нього та неочікувано вдарив головою у ніс. З носа пішла кров, він викликав поліцію, потім його відвезли до лікарні. Було зроблено експертизу та встановлено тілесні пошкодження. Обвинувачений перед ним не тільки не вибачився, а через місяць почав кидати каміння у вікна його будинку. До цієї події він був здоровий, тілесних пошкоджень не мав. Ніяких дій сі свого боку щоб спровокувати обвинуваченого, він в той день не вчиняв. Після він почував себе погано: у нього боліла голова, ніс, він звертався до лікаря, лікувався амбулаторно. Після перелому носа, залишилася горбинка, постійні проблем из носом. Раніше конфлікти з ОСОБА_7 до бійки не доходили. Просив задовольнити його цивільний позов, з підстав, виклалених в ньому.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що працює фельдшером на швидкій. Був на чергуванні, отримали виклик, приїхали на вул. Шевченка, біля зупинки, побачили чоловіка, а саме, присутнього в залі суду потерпілого ОСОБА_5 . ОСОБА_10 та забрали до лікарні. Які потерпілий мав пошкодження вже не пригадує.
Аналогічні пояснення дав свідок ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_12 суду показав, що працює на посаді поліцейського у Самбірському відділі поліції. Був на чергуванні, отримав повідомлення, прибув на виклик. Потерпілий ОСОБА_5 сидів з розбитим носом, пояснив, що удар наніс головою сусід ОСОБА_7 , з яким у нього погані відносини. Удар наніс без всякої причини. Швидка надала допомогу та відвезла потерпілого до лікарні.
Свідок ОСОБА_13 - дружина потерпілого ОСОБА_5 суду показала, що чоловік 05 вересня 2023 року 0 07:00 год ранку пішов з дому, приблизно через годину зателефонував їй та повідомив, що сусід ОСОБА_7 головою ударив його в ніс на очах у своєї дитини. У чоловіка був зламаний ніс, підвищився тиск, вони зверталися по лікарнях. Конфлікт з ОСОБА_7 виник давно на побутовому грунті з приводу насаджень, дороги, парковки автомобіля тощо. ОСОБА_7 приходив до них після того, казав: «Я його легенько вдарив». Пробачення у чоловіка не просив, залагодити свою провину не намагався.
З показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 слідує, що потерпілому ОСОБА_5 було ненесено тілесне ушкодження.
З показань потерпілого, свідка ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_12 слідує, що потерпілий зразу вказував на те, що саме обвинувачений ОСОБА_7 наніс йому дане тілесне ушкодження.
Сам обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував, що він зустрів потерпілого ОСОБА_5 05 вересня 2023 року, але заперечував що бив останнього, посилаючись, що той «сам на нього скочив», тобто не заперечував сам контакт між ними. Разом з тим, як показала свідок ОСОБА_13 обвинувачений ОСОБА_7 приходив до них після події та казав: «Я його легенько вдарив».
Аналізуючи показання потерпілого, свідків, суд приймає їх до уваги, оскільки вони не містять істотних суперечностей та знаходяться в об'єктивному зв'язку з матеріалами кримінального провадження, доводять обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів, а саме:
?фактичними даними, що містяться в заяві ОСОБА_5 від 05.09.2023 року, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, та просить прийняти міри до ОСОБА_7 , який наніс йому тілесні ушкодження (а.с.91);
?протоколом проведення слідчого експеримента від 15 лютого 2024 року з потерпілим ОСОБА_5 , в ході якого останній (за допомогою статиста) відтворив на місці обставини та механізм отримання ним травми, а саме нанесення ОСОБА_7 удару головою йому у ділянку носа; зазначені в протоколі дані відповідають почсненням ОСОБА_5 , наданими їм у судовому засіданні (а.с.94-98);
?висновком судово-медичної експертизи від 06 вересня 2023 року №170/23, зробленим лікарем судово-медичним експертом Самбірського районного відділення КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» ОСОБА_14 , згідно якого при проведенні судово-медичної експертизи та вивченні медичних документів ОСОБА_5 було виявлено перелом кісток спинки носа без зміщення та рану в ділянці спинки носа. Вказаний перелом підтверджується вивченням рентгенологічного знімка ОСОБА_15 та описом лікаря- рантгенолога «Самбірської ЦЛ». Травма носа у вигляді перелому кісток спинки носа без зміщення, рани в ділянці носа, утворилися від дії тупого предмету, ймовірно внаслідок одного удару головою. По давності виникнення дана травма носа відповідає періоду 05 вересня 2023 року і відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткотривалим розладом здоров'я (а.с.92-93);
?висновком судово-медичної експертизи від 19 березня 2024 року №31/24, зробленим лікарем судово-медичним експертом Самбірського районного відділення КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» ОСОБА_14 , згідно якого, приймаючи до уваги матеріали кримінального провадження № 12023142290000231, експерт дійшов висновку, що виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_5 могли утворитися при обставинах, на які вказує потерпілий під час проведення слідчого експерименту за його участю (а.с.94-100).
Суд приймає до уваги як достовірні докази висновки даних експертиз, оскільки вони проведені компетентним спеціалістом, узгоджується з іншими об'єктивними доказами по справі. При цьому, сторони кримінального провадження з клопотаннями щодо проведення будь-яких експертиз до суду в порядку ст. 332 КПК України не зверталися.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 суду показав, що виявлені тілесні ушкодження у потерпілого могли утворитися якщо обидва чоловіка перебували у вертикальному положенні (стоячи); могли бути спричинені потерпілому знизу вверх.
Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд прийшов до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованому йому римінальному правопорушенні (кримінальному проступку) при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Зазначені досліджені судом докази у своїй сукупності спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_7 , в судовому засіданні, що він не наносив тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 . Невизнання обвинуваченим своєї провини під час судового слідства розцінюються судом як обраний ним спосіб свого захисту з метою перешкодити встановленню істини у справі та уникнути відповідальності за скоєний злочин.
Вирішуючи питання про міру та розмір покарання, яке належить призначити обвинуваченому, суд, відповідно до частини 1 ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд, враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до кримінального проступку; обставини вчинення кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який психічно і фізично здоровий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра (а.с. 104-105), має стійкі соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується як такий, на якого скарг від сусіді та мешканців міста не надходило (а.с.105), офіційно працює на посаді робітника КЗ «Самбірська спеціальна шкода «Берегиня», де зарекомендував себе позитивно (а.с.102); раніше до кримінальної відповідальності не притягався (а.с. 106).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
У відповідності зі ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.
Обставин у відповідності до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, обрати йому покарання, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У справі потерпілим ОСОБА_5 , якого визнано ухвалою суду від 11 листопада 2024 року цивільним позивачем по справі (а.с. 58-59) заявлено позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. та понесених витрат за надану професійну правничу допомогу адвокатом на загальну суму 42905,00 грн. Цивільний позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення йому завдано фізичного болю та душевних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, негативним впливом на фізичний та психологічний стан його здоров'я (а.с.28-33).
В судовому засіданні цивільний позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 відзив на вказаний позов не надавали, разом з тим у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити як необгрунтованого, щодо суми витрат на правничу допомогу адвоката вважали їх безпідставно завищеними.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги законного представника потерпілого підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
При визначенні суми моральної шкоди суд керується постановою ВП ВС від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, у якій було висловлено правову позицію, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні суми на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, враховує моральні страждання потерпілого, що мали місце через заподіяні йому унаслідок кримінального правопорушення тілесних ушкоджень, враховуючи обґрунтування, які викладені у цивільному позові, а також перенесений потерпілим фізичний біль та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді лікування потерпілого, порушення звичних життєвих зв'язків, що створювало нервозність, змушувало докладати додаткові зусилля до нормалізації свого життя.
З огляду на викладене, враховуючи, що суд прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у спричиненні тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_5 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, грунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, і з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь цивільного позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн, як така, що відповідає засадам розумності, зваженості, достатності, співмірності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин при яких було спричинено моральну шкоду, з оцінкою ступеня та обсягу моральних та фізичних страждань потерпілого, що відповідає характеру і обсягу душевних страждань потерпілого, характеру немайнової втрати, її тривалості і враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення. Крім того, суд вважає, що притягнення винної особи до кримінальної відповідальності є уже частковим компенсуванням моральної шкоди.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати, з-поміж іншого, складаються з витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20, провадження № 51-5868км21).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що підтверджується відповідними висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що, у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 укладено 25 вересня 2023 року договір про надання правової допомоги, яким було погоджено між сторонами розмір та умови оплати та гонорару адвоката (зідно додатків 1, 2): під час досудового розслідування 805,00 грн. за годину, 6000,00 грн. - гонорар; під час розгляду справи в суді 14000,00 грн. - гонорар, 1500,00 грн. - один судодень (а.с. 37-41).
До зазначеного договору долучені: акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 27.08.2024 року на 22905,00 грн. (а.с.42-43); заява про визначення суми судових витрат від 29.10.2024 року 42905,00 грн. (а.с.44-46); прибутковий касовий ордер від 27.08.2024 року на суму 42905,00 грн.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що потерпілий отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує стала судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги цивільного позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню та з обвинуваченого на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу грошову суму в розмірі 15000,00 грн.
Оскільки у ході вирішення в межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 187/291/17), позивача звільнено від сплати судового збору згідно зі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судові витрати за цивільним позовом відностяться за рахунок держави.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався, необхідності у його застосуванні у судовому провадженні не вбачається.
Процесуальні витрати за проведення експертиз та речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 10 000,00 грн. (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень).
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя