Справа № 461/3117/25
Провадження № 1-кс/461/4088/25
27.06.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
26.06.2025 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 24.03.2025 на автомобіль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , та повернути такий власнику.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000420, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Згідно матеріалів провадження встановлено, що 23.03.2025 близько 11:30 год. на автодорозі «Львів-Тернопіль» у м. Золочів Львівської області відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення ТЗ з подальшим наїздом на пішохода) за участю автомобіля марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіля марки «Seat Leon», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пішохода ОСОБА_6 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження. 23.03.2025 під час огляду місця події вилучено та поміщено на арешт майданчик автомобіль марки «Ford S-Мах», д.н.з. НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Авіаційна, 7. Постановою слідчого від 24.03.2025 транспортний засіб марки «Ford S-Max», д.н.з. НОМЕР_3 , визнано речовим доказам. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2025 накладено арешт на автомобіль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 . Метою накладення арешту на вказаний автомобіль була необхідність проведення експертиз, збереження речового доказу, а також запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, оскільки, на думку слідчого, автомобіль є речовим доказом вчиненого кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди, може бути використаний як доказ та має важливе значення для встановлення об'єктивної істини у даному кримінальному провадженні. 30.05.2025 при розгляді слідчим суддею клопотання про скасування арешту майна слідчий ОСОБА_7 подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні клопотання мотивуючи тим, що при відкритті матеріалів сторонам необхідно буде представити даний транспортний засіб іншій стороні, а саме потерпілому. На даний час підозрюваний повністю відшкодував шкоду потерпілому і останній до підозрюваного ОСОБА_4 претензій не має, відповідно, заявляти цивільний позов не буде. Крім цього, потерпілий не заперечує щодо повернення підозрюваному транспортного засобу. З моменту ДТП та початку розслідування минуло більше трьох місяців, а тому було достатньо часу для того, щоб провести усі необхідні експертизи та слідчі дії у кримінальному провадженні. Тому вважає, що відпала необхідність в подальшому арешті автомобіля, оскільки це перешкоджає в його користуванні та збереженні, чим порушуються права власника, визначені Конституцією України, чинним Кримінально процесуальним кодексом України та практикою ЄСПЛ. Окрім того, звертає увагу, що автомобіль зберігається під відкритим небом, такий псується внаслідок впливу атмосферних явищ (дощу, снігу, вітру, прямого сонячного проміння і т.д.), що вимагає додаткового догляду за транспортом, з метою його належного збереження та уникнення додаткових пошкоджень, знищення авто.
Старший слідчий ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до судового засідання подав заяву, в якій повідомив, що з приводу скасування арешту на автомобіль заперечує, оскільки у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування, на виконанні в експертній установі перебуває комплексна експертиза відео-, звукозапису, та судова інженерно-транспортна експертиза із дослідження обставин та механізму розвитку ДТП, після отримання висновку якої планується завершення досудового розслідування та відповідно до ст.290 КПК України надання доступу до матеріалів досудового розслідування, які є в розпорядженні, в тому числі будь-яких доказів, зокрема, речового доказу - автомобіля марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 .
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) клопотання підтримав в повному обсязі з підстав у такому наведених.
Заслухавши думку представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що таке підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000420, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.03.2025, в ході огляду виявлений і описаний, зокрема, автомобiль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 від 24.03.2025 автомобiль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні та передано на зберігання на територію стоянки, що розташована за адресою: м.Львів, вул.Авіаційна, 7.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2025 у справі №461/2306/25, провадження №1-кс/461/1836/25, накладено арешт на автомобіль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із вказаної ухвали, метою накладення арешту є необхідність збереження речового доказу.
Як передбачено ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слідчий суддя враховує, що арешт на транспортний засіб був накладений ще 24.03.2025, а відтак, вже пройшов достатній час для проведення необхідних слідчих дій з арештованим майном, зокрема, огляду транспортного засобу та фіксації його пошкоджень згідно вимог частини 2 статті 100 КПК України, якою визначено, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
В поданих письмових запереченнях слідчий ОСОБА_7 зазначає, що на даний час на виконанні в експертній установі перебуває судова інженерно-транспортна експертиза із дослідження обставин та механізму розвитку ДТП, однак будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин таким не долучено.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок зберігання речових доказів врегульовано Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної Податкової адміністрації України, Службої Безпеки України, Верховного Суду України, Державної Судової Адміністрації України 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, якою визначено, що речові докази можуть зберігатися в тому числі у власника, якому роз'яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка.
Як вже було встановлено, ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , відповідно, передача речового доказу - транспортного засобу на зберігання власнику відповідає вимогам вказаної Інструкції.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. theUnitedKingdom від 24.10.1986, серія А, №108. п.52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доказів, які б спростовували доводи клопотання заявника та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з забороною користування, слідчому судді не надано.
Окрім цього, слідчий суддя враховує, що до матеріалів клопотання долучена заява потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив, що жодних претензій, пов'язаних з ДТП до ОСОБА_4 не має, щодо скасування арешту на автомобіль не заперечує.
Таким чином, оскільки обставини, які були враховані при накладені арешту на майно, на даний час частково перестали існувати, враховуючи положення ст.100 КПК України, якими передбачена можливість передання на відповідальне зберігання речових доказів власнику, слідчий суддя вважає за необхідне в подальшому застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, а саме скасувати накладений на транспортний засіб арешт в частині заборони користування та передати це майно його власнику на відповідальне зберігання.
Разом з тим, беручи до уваги, що у кримінальному провадженні, внесеному 23.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000420, триває досудове розслідування, а вказаний у клопотанні транспортний засіб визнаний речовим доказом, тому питання щодо скасування арешту майна може бути вирішене слідчим при постановленні на досудовому слідстві постанови про закриття кримінального провадження або суддею під час судового розгляду при ухваленні вироку по справі, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню, в частині скасування заборони користування транспортним засобом.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що у випадку розтрати, відчуження, приховування, підміни, пошкодження, знищення майна або інших незаконних дій з таким майном, власник, якому майно передане на відповідальне зберігання, може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.388 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23 січня 2024 року (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Керуючись ст.ст.2, 7, 98, 100, 131, 132, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт на майно в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24.03.2025, а саме на: автомобіль марки «Ford S-Max», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , - та передати такий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали складений 01.07.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1