"01" липня 2025 р.Справа № 390/916/25
Провадження № 2/390/444/25
Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 29 506,51 грн,
ТОВ «Він Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №L5556414. За цим договором кредитор зобов'язався надати позичальнику у власність грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався їх повернути та сплатити проценти за користування.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку передбаченому умовами договору, однак відповідачка умови договору не виконала та не повернула отримані кошти із сплатою відсотків за їх користування.
01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» укладено договір № 01072019 відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором кредитної лінії №L5556414.
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення вимоги № 01072019 від 10.03.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 18 696,00 грн.
25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра і гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування на ТОВ «Він Фінанс» (ЄДРПОУ 38750239).
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконала, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Позивач в судові засідання 29.05.2025 і 20.06.2025 не з'явився.
Відповідачка в судові засідання 29.05.2025 і 20.06.2025 також не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності, відзиву не подала.
Справа розглядається за формою спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на підставі наявних доказів.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом частин четвертої і п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, згідно з частиною першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, згідно з статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно зі статтею 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Позивачем зазначено, що 24.01.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L5556414, який підписано електронним підписом позичальниці.
Однак до позову у якості доказів на підтвердження цього подано Спеціальні умови для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG8931290 від 24.01.2019.
Суд звертає увагу, що надані позивачем докази укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачкою кредитного договору не містять підпису відповідачки, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис «електронний підпис» в графі «позичальник» без ідентифікуючих даних, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення і підписання відповідачкою тих документів, які були надані позивачем до суду.
Відповідно до пункту 3.1. договору Кредитодавець зобов'язується надати Кредит (Кредити) Позичальнику в межах Ліміту Кредитної лінії, на основі Заяви (Заяв) Позичальника та за умови їх схвалення, і Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю Суму наданого Кредиту та сплатити всі відповідні Договірні компенсації до останнього дня Терміну оплати.
Згідно із паспортом споживчого кредиту; ліміт кредитної лінії - 8 700,00 гривень; кредит короткостроковий з терміном оплати від 7 (семи) днів до 30 (тридцяти) днів; денна відсоткова ставка 0,5%.
Звертаючись до суду з позовом, позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування відповідачці 8 700,00 гривень (тіла кредиту) на виконання договору, щодо якого заявлено вимогу у цій справі.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 16.1. статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України (пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Згідно з пунктами 19.1, 19.2 статті 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У матеріалах справи міститься документ назва якого зазначена як «виписка з рахунку станом на 01.07.2019». Однак вказаний документ не є випискою по рахунку відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бух обліку, адже відповідачу не відкривався банківський рахунок у системі первісного кредитора і даний документ не є випискою по банківському рахунку первісного кредитора, з якого можливо було б встановити факт здійснення переказу на картковий рахунок відповідача. При цьому вказаний документ є фактично розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
Додана у якості доказу «довідка про ідентифікацію» також не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, а лише відображає загальні дані щодо відповідачки та дати заявок на кредит і банківського переказу, однак не підтверджує здійснення такого переказу первісним кредитором.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено ні факту укладення кредитного договору, невиконання якого стало підставою звернення до суду, ні жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор виконав зобов'язання щодо переказу грошових коштів на рахунок відповідачки, що в свою чергу унеможливлює нарахування і стягнення процентів за користування цими коштами і платежів за прострочення виконання кредитного зобов'язання.
Оскільки позивачем не доведено існування у відповідачки заборгованості перед первісним кредитором, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена йому за договором відступлення права вимоги.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-283, 288-282, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення 29 506,51 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, адреса місцязнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Г.О. Підгірська