ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 909/232/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №909/232/25.
За позовом Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД»
про стягнення 558 528, 11 грн
Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛАМЕД» про стягнення 558 528, 11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 18.12.2024 по 14.01.2025 Управлінням західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області проведена перевірка закупівель комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», за якою встановлено, що позивачем за договорами поставки №328/23 від 13.11.2023 та №326 від 02.05.2024 укладеними між позивачем та ТОВ «ОЛАМЕД» не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 22.12.2022 та як наслідок за отримане обладнання позивачем зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 558 528, 11 грн.
У зв'язку з викладеним заявник просить стягнути з відповідача 558 528, 11 грн на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2025 матеріали справи №909/232/25 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
24.03.2025 матеріали справи №909/232/25 надійшли до Господарського суду міста Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Бондаренко-Легких Г. П.
27.03.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.03.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
01.04.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 27.03.2025 та заява про залучення до справи третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.
10.04.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №909/232/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відмовлено у задоволенні заяви позивач про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
25.04.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло два заперечення на відповідь на відзив однакові за своїм змістом.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
13.11.2023 між Комунальним некомерційним підприємством «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД», як постачальником (відповідач) укладено договір №328/23.
Товаром за даним договором є: ДК 021:2015:33170000-2 - Обладнання для анестезії та реанімації (Нарконо-дихальний апарат, НК 024:2023:47244 Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії) (пункт 1.2. договору №328/23 від 13.11.2023).
Загальна вартість договору: 3 304 000, 57 грн, з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 216 149, 57 грн, з них 3 161 318, 43 з ПДВ, кошти бюджету та 142 682, 14 грн кошти НСЗУ (пункт 3.1. договору №328/23 від 13.11.2023).
Окрім цього, вказане найменування товару та його ціна зазначено в специфікації №1 до договору №328/23 від 13.11.2023, яка згідно пункту 1.3. є його невід'ємною частиною.
02.05.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД», як постачальником (відповідач) укладено договір №326/24.
Товаром за даним договором є: ДК 021:2015:33160000-9: Устаткування для операційних блоків (Стійка лапарокскопічна, НК 024:223:32617 - Система лапароскопічна багаторазового використання) (пункт 1.2. договору №326/24 від 02.05.2024).
Ціна договору становить: 5 233 500, 54 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 342 378, 54 грн (пункт 3.2. договору №326/24від 02.05.2024).
Окрім цього, вказане найменування товару та його ціна зазначено в специфікації №1 до договору №326/24 від 02.05.2024, яка згідно пункту 1.3. є його невід'ємною частиною.
Згідно пунктів 1.1. договору №328/23 від 13.11.2023 та договору №236/24 від 02.05.2024, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
У відповідності до пункту 5.1. договору №328/23 від 13.11.2023, строк (термін) поставки товару становить - до 31.12.2023. Місце (передачі) товарів: 76018, Україна, м. Івано-Фраківськ, вул. Медична.
У відповідності до пункту 5.1. договору №326/24 від 02.05.2024, строк (термін) поставки товару становить - до 31.12.2024. Місце (передачі) товарів: 76018, Україна, м. Івано-Фраківськ, вул. Медична.
Пунктами 5.2. договору №328/23 від 13.11.2023 та договору №326/24 від 02.05.2024 встановлено, що приймання-передача товару по кількості та асортименту проводиться покупцем (представником) в день приймання, що підтверджується підписанням матеріально-вілповідальними особами постачальника та покупця, видаткової накладної.
Відповідно до пунктів 4.1. договору №328/23 від 13.11.2023 та договору №326/24 від 02.05.2024, розрахунок за поставлену партію товару здійснюється в розмірі 100% упродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару на адресу покупця на підставі наданого оригіналу видаткової накладної.
Позивач зазначає, що відповідач поставив обумовлений в договорах №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024 товар в погоджений строк, а позивач прийняв такий товар без зауважень та здійснив повну оплату.
З 18.12.2024 по 14.01.2025 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області проведена ревізія перевірки закупівель комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» на підставі якої складено акт №130904-21/3-п від 21.01.2025, відповідно до якого встановлено, що позивачем за договорами поставки №328/23 від 13.11.2023 та №326 від 02.05.2024 укладеними між позивачем та ТОВ «ОЛАМЕД» не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 22.12.2022, підпунктів 2, 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 632 Цивільного кодексу України та як наслідок за отримане обладнання позивачем зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 558 528, 11 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом вих.№01-16/69 від 24.01.2025, в якому просив останнього повернути грошові кошти у розмірі 558 528, 11 грн. як безпідставно отримані.
Однак відповідач листом вих.№24/01-25 від 24.01.2025 відмовив позивачу у поверненні вищезазначених грошових коштів.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача суму завищеної вартості робіт в загальному розмірі 558 528, 11 грн, як безпідставно отриманих на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
ІI. Предмет та підстави позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманої суми ПДВ у загальному розмірі 558 528, 11 грн.
Юридичними підставами позову є стаття 1212 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є встановлення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області завищення відповідачем вартості поставки товару на суму ПДВ, яка не підлягала оплаті в силу вимог норм податкового кодексу та Постанови КМУ за договорами №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у відповідності до акту №130904-21/3-п від 21.01.2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області завищив вартість поставки товару у сумі ПДВ за договором №328/23 від 13.11.2023 та договором №326/24 від 02.05.2024, оскільки такі товари підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ.
IV. Заперечення відповідача у справі.
(1) договірна ціна товару з ПДВ відповідала вимогам чинного законодавства, ціна договорів була визначена позивачем та позивач як розробник договорів має нести ризики пов'язані із суперечливістю окремих спірних умов договору;
(2) до спірних правовідносин відсутні підстави застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки отримані відповідачем кошти визначені сторонами в істотних умовах договорах №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024;
(3) відповідач не входить до числа медичних закладів, які надають медичні послуги особам, що входять до складу ЗСУ чи інших військових формувань, які брали участь у проведенні АТО, забезпеченні національної безпеки і оборони, в той час коли приписи підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 22.12.2022 стосуються саме медичних закладів, які знаходяться в підпорядкуванні Міністерства оборони України або Міністерства внутрішніх справ України.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки, тому такі договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог вказаного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 1, 2 стаття 712 Цивільного кодексу України) Зазначене також кореспондується з нормами частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату (пункт 8.3. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).
Як підтверджено матеріалами справи:
- 13.11.2023 між сторонами укладено договір №328/23 за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Товаром за даним договором є: ДК 021:2015:33170000-2 - Обладнання для анестезії та реанімації (Нарконо-дихальний апарат, НК 024:2023:47244 Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії);
- 02.05.2024 між сторонами укладено договір №326/24 за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Товаром за даним договором є: ДК 021:2015:33160000-9: Устаткування для операційних блоків (Стійка лапарокскопічна, НК 024:223:32617 - Система лапароскопічна багаторазового використання).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 1, 2 стаття 632 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Сторонами узгоджено, що загальна вартість договору №328/23 від 13.11.2023 становить 3 304 000, 57 грн, з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 216 149, 57 грн; загальна вартість договору №326/24 від 02.05.2024 становить 5 233 500, 54 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 342 378, 54 грн.
Сторони не заперечують, а навпаки підтверджують, що договір №328/23 від 13.11.2023 та договір №326/24 від 02.05.2024 виконані сторонами належним чином без зауважень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, відповідач поставив обумовлений в договорах №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024 товар в узгоджений строк позивачу, а позивач в свою чергу прийняв товар без заперечень та зауважень та здійснив повну оплату їх вартості з ПДВ (по договору №328/23 - 3 304 000, 57 грн, з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 216 149, 57 грн; по договору №326/24 - 5 233 500, 54 грн з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 342 378, 54 грн).
Згідно підпункту 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону України №3019-ІХ від 10.04.2023, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:
- лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
- лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України;
Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022 затверджено «Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану», в якому, зокрема передбачений товар за договорами поставки №328/23 від 13.11.2023, №326/24 від 02.05.2024.
Спільним наказом Міністерство оборони України та Міністерства охорони здоров'я України №49/180 від 07.02.2018, затверджено перелік закладів охорони здоров'я та державних установ НАМН, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) і третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерацій та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного станку», в який включено Комунальне некомерційне підприємство «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (позивач), яке є спеціалізованим та єдиним високоспеціалізованим закладом в Івано-Франківській області, щодо надання медичної допомоги з локалізаціями пухлинних процесів.
З огляду на зазначені обставини, суд доходить до висновку, що господарські операції з постачання відповідачем товару за договором №328/23 від 13.11.2023 та №326 від 02.05.2024 станом на момент здійснення поставки не обкладались ПДВ відповідно до чинного законодавства, а включення такої суми ПДВ в умови договору є нікчемною умовою договору.
Крім того, вищезазначені обставини спростовують доводи відповідача, що позивач не відноситься до медичних закладів, які надають медичні послуги військослужбовцями, які стримують збройну агресію російської федерацій.
За результатами перевірки Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області встановило, що сторонами за договорами поставки №328/23 від 13.11.2023, №326 від 02.05.2024 не дотримано вимог постанови Кабінету Міністрів України №1447 від 27.12.2022, підпунктів 2, 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 632 Цивільного кодексу України, внаслідок чого позивачем за отримане обладнання зайво сплачено на користь відповідача кошти ПДВ у загальному розмірі 558 528, 11 грн ,що відображено в акті №130904-21/3-п від 21.01.2025.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/29, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлювати (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об'єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.
Отже відповідач, як одна із сторін зобов'язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, які є нікчемними в частині включення суми ПДВ до ціни товару, який звільняється від оподаткування ПДВ, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад ціну товару, який було поставлено.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, №916/707/21 від 10.02.2022, від 04.05.2023 у справі №910/59/22.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Основна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним, однак включення у договірне зобов'язання положення про сплату ПДВ, яке не узгоджується з нормами законодавства, є нікчемною умовою.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Враховуючи наведені вище обставини щодо звільнення від оподаткування ПДВ операції з постачання відповідачем товару за договором №328/23 від 13.11.2023 та №326/24 від 02.05.2024, суд доходить до висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка не підлягала сплаті за встановлених обставин), мало наслідком збагачення відповідача на суму 558 528, 11 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарському процесуальному кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у розмірі 558 528, 11 грн, сплачених позивачем відповідачу як ПДВ за товар, який не підлягав оподаткуванню ПДВ на підставі прямої вказівки закону, підлягають задоволенню в повному обсязі.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судового збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
В позовній заяві позивач вказав, що він поніс судові витрати з суми судового збору та витрат пов'язаних з наданням правової допомоги та в прохальній частині просив здійснити розподіл таких витрат.
Натомість, в позовній заяві позивач не вказав орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку останній поніс або очікує понести. Суму витрат позивач вказав у відповіді на відзив від 12.05.2025 у розмірі 4 900, 00 грн.
Відповідач, в свою чергу, в заявах по суті звертав увагу суду щодо даної обставини та просив прийняти до уваги під час вирішення питання про розподіл суми судових витрат.
Приписами частини 1 та 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 14.12.2021 у справі №922/676/21.
Водночас, відповідачем не доведено, що подання позивачем попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу не разом з позовної заявою чи заявою про усунення недоліків позовної заяви позбавило відповідача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести не співмірність таких витрат.
З огляду на зазначене, суд користуючись власними дискреційними повноваженнями з даного питання, дійшов до висновку відхилити заперечення відповідача та здійснювати розгляд клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав:
- копію ордера серії АТ №1094719 від 03.03.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №470 від 10.11.2003;
- копію договору про надання правничої допомоги №03-10/25 від 25.02.2025;
- копію акту приймання виконаних робіт №б/н від 08.05.2025;
- копію платіжної інструкції №790 від 12.05.2025;
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
25.02.2025 між Комунальним некомерційним підприємством «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради», як замовником (позивач) та Адвокатським об'єднанням «ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА ПРАВНИЧА КОМПАНІЯ», як виконавцем укладено договір про надання правничої допомоги №03-10/25.
Згідно пунктів 5.1. та 5.2. договору №03-10/25 від 25.02.2025, за виконання робіт (надання послуг) визначених у даному договорі замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі, що визначається актом виконаних робіт. Оплата послуг виконавця здійснюється шляхом внесення коштів на рахунок виконавця.
08.05.2025 сторони підписали акт приймання виконаних робіт до договору №03-10/25 від 25.02.2025, згідно якого виконавець надав послуги замовнику на загальну суму 4 900, 00 грн (вартість 1 години - 1 000, 00 грн), а саме:
- усні консультації, попередня оцінка ситуації, попередній висновок: 1 год. 25 хв. - 1 400 грн;
- підготовка та подання до суду позовної заяви: 2 год. 30 хв. - 2 500, 00 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив: 1 год. - 1 000, 00 грн.
Суд констатує, що відповідач не надав в порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Відповідача лише посилається на те, що позивач не вказав орієнтовану суму судових витрат на професійну правничу допомогу в першій заяві по суті, тобто в позовній заяві, про що в свою чергу суд зазначив вище в даному рішенні та відхилив заперечення відповідача в даній частині.
Таким чином, суд дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, ціни позову та відсутністю заперечень щодо розміру витрат від відповідача, дійшов до висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900, 00 грн.
Оскільки, у відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються зокрема з витрат пов'язаних з розглядом справи до яких в свою чергу належать витрати на професійну правничу допомогу, то в такому разі в силу приписів пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
(3) Розподіл витрат відповідача.
Оскільки, даним рішенням суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються в силу пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД» про стягнення 558 528, 11 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛАМЕД» (03194, м. Київ, б. Руденка Миколи, буд. 14-Д, приміщення 610, офіс 1; ідентифікаційний код: 43678029) на користь Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Медична, буд. 17; ідентифікаційний код: 13648033) грошові кошти у розмірі 558 528 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 11 коп., судовий збір у розмірі 8 377 (вісім тисяч триста сімдесят сім) грн 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких