вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
01 липня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/361/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Меліка І.В.
Розглянув матеріали справи
за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області, в інтересах держави
в особі позивача Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області
до відповідача Приватного підприємства «Європа», м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 305 556,86 грн
За участю представників учасників справи:
від прокуратури -
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Мукачівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Європа» 519 108,80 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 17 591,01 грн пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 42 від 15 вересня 2004 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/361/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 01 травня 2025 року.
У підготовчому засіданні 01 травня 2025 року суд оголосив перерву до 22 травня 2025 року визнавши обов'язковою явку позивача у підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні 22 травня 2025 року, за участю прокурора та представника позивача, суд оголосив перерву до 12 червня 2025 року продовживши строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, а також встановив прокурору та позивачу десятиденний строк для подання письмових пояснень щодо нарахування орендної плати.
Ухвалою від 12 червня 2025 року судом прийнято до розгляду заяву Мукачівської окружної прокуратури від 03.06.2025 №07.51-95-4172вих-25 про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 294 530,58 грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.04.2022 по 16.02.2023 і 11 026,28 грн пені та постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням зменшених позовних вимог.
Крім того, ухвалою від 12 червня 2025 року за наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд справи по суті на 01 липня 2025 року.
Прокурор в ході розгляду справи позовні вимоги підтримував з визначених в позовній заяві підстав та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Позивач та відповідача участь уповноважених представників у судове засідання 01.07.2025 не забезпечили, відповідач про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання ПП «Європа» було повідомлено належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 12.06.2025 на юридичну адресу підприємства (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32194259), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0601159972619.
Позивачем, в свою чергу, 30.06.2025 через систему «Електронний суд» подано клопотання від 30.06.2025 за змістом якого Свалявська міська рада Закарпатської області просить судове засідання 01.07.2025 провести за відсутності представника органу місцевого самоврядування та зазначає про підтримання заявлених прокурором позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Правова позиція прокурора, позивача.
Позовні вимоги прокурора (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 42 від 15.09.2004 (з урахуванням додаткових угод) в частині своєчасної сплати орендної плати за користування нерухомим майном, у зв'язку з чим у ПП «Європа» наявна заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01 квітня 2022 року по 16 лютого 2023 року включно в розмірі 294 530,58 грн, за несвоєчасну сплату якої нараховано 11 026,28 грн пені з вимогами про стягнення яких прокурором заявлено даний позов до господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Рішенням Свалявської районної ради №90 від 11.02.2003 «Про оренду об'єктів комунальної власності», з урахуванням змін внесених рішенням Свалявської районної ради №144 від 03.07.2003 надано ДП «Анна» (правонаступником якого відповідно до Розпорядження голови Свалявської районної державної адміністрації №138 від 16.03.2003 є Приватне підприємство «Європа» (код ЄДРПОУ 32194259), в оренду строком на 20 років приміщення кінотеатру ім. Шевченка в м. Свалява, вул. Шевченка, 1, для демонстрації фільмів, надання комплексу інших послуг з організації дозвілля та відпочинку населення. Вказаним рішенням також дозволено Орендарю провести ремонт приміщень кінотеатру ім. Шевченка.
15 вересня 2004 року між Відділом управління майном району Свалявської районної ради, як Орендодавцем та Приватним підприємством «Європа» (надалі - Орендар та/або відповідач, та/або ПП «Європа»), як Орендарем укладено договір оренди №42 (надалі - Договір).
Відповідно до предмету Договору (п. 1.1. Договору) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) приміщення в будівлі кінотеатру за адресою: м. Свалява, вул. Шевченка, що є в комунальній власності, загальною площею 598,6 м.кв. з метою демонстрації кінофільмів, встановлення кегельбану та створення пов'язаного з цим комплексу послуг з організації дозвілля та відпочинку.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що об'єкт оренди складають: хол, фойє, кінозал та допоміжні приміщення для демонстрації кінофільмів 210,2 м.кв., під кегельбан 114 м.кв., зал ресторан 140,4 м.кв., допоміжні площі (в т.ч. санвузол) 134,0 м.кв.
Згідно з п. 2.2. Договору орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди протягом трьох місяців з дня підписання Договору і вступає в користування об'єктом оренди на умовах, визначених Договором не раніше дати підписання сторонами Договору та актів приймання-передачі (прийняття) об'єкта оренди.
Відповідно до Акту приймання-передачі в орендне користування приміщення від 15.09.2004 Орендодавцем згідно з Договором оренди №42 від 15.09.2004 передано, а Орендарем прийнято приміщення загальною площею 598,6 м.кв.
Розділом 3 Договору сторонами визначено розмір, строк, порядок сплати орендної плати за користування об'єктом оренди.
Так, згідно з п. 3.1. Договору орендна плата сплачується Орендарем за період використання Об'єкта оренди, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 в сумі 1045,96 грн (без ПДВ), яка є базовою для визначення орендної плати.
Означений розмір орендної плати за базовий місяць оренди відповідає визначеному сторонами в Додатку №2 до Договору «Розрахунок орендної плати за оренду кінотеатру ім. Шевченка».
Відповідно до п. 3.2. Договору орендна плата сплачується Орендодавцеві щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним в повному обсязі за відповідний місяць.
Орендна плата підлягає індексації, яка здійснюється шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на загальний індекс інфляції за звітний період. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін (п.п. 3.3., 3.6. Договору).
Додатковими угодами від 12.01.2006, від 01.05.2006, від 01.06.2007, від 01.06.2008, від 03.01.2014 до Договору сторонами неодноразово вносилися зміни в п. 3.1. Договору в частині визначення розміру орендної плати та, відповідно, викладався в новій редакції Додаток №2 до Договору «Розрахунок орендної плати», а згідно з додатковими угодами від 08.02.2012, від 03.01.2014 та від 17.02.2018 викладався в новій редакції п. 1.1. Договору щодо визначення об'єкта оренди.
Так, відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 17.02.2018) об'єктом оренди сторонами визначено: нежитлові приміщення будівлі кінотеатру ім. Шевченка, загальною площею 844,7 м.кв., за адресою м. Свалява, вул. Шевченка 2.
15 вересня 2021 року між Свалявською міською радою та ПП «Європа» укладено Додаткову угоду до Договору №42 від 15.09.2004, відповідно до якої, враховуючи рішення 46 сесії VII скликання Свалявської районної ради «Про передачу майна спільної власності територіальних громад району у власність територіальної громади м. Свалява та с. Драчино» №558 від 08.10.2020 та рішення 11 сесії VII скликання Свалявської міської ради «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Свалява та с. Драчино майна спільної власності територіальних громад району» №626 від 20.10.2020, Сторони домовились про зміну сторони Орендодавця у Договорі оренди №42 від 15.09.2004 на Свалявську міську раду Закарпатської області.
Крім того, відповідно до п. 5 Додаткової угоди від 15.09.2021, її умови відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовуються на відносини, що виникли між сторонами з 01.12.2020 і є невід'ємною частиною Договору. Згідно цієї Додаткової угоди орендна плата становить 17 621,11 грн за грудень 2020 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №820 від 12.08.2020 орендну плату за кожен наступний місяць визначають шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції та сплачується ПДВ згідно чинного законодавства.
Пунктом 5.2. Договору визначено обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 11.1. Договору, він укладений строком на 20 років, що діє з 15.09.2004 до 05.07.2023.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року у справі №907/346/22, яке набрало законної сили 16 лютого 2023 року розірвано Договір оренди №42 від 15.09.2004 нежитлового приміщення будівлі кінотеатру ім. Шевченка, загальною площею 844,7 м.кв. за адресою: м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, укладений між Свалявською міською радою Закарпатської області та Приватним підприємством «Європа», зобов'язано Орендаря повернути Свалявській міській раді Закарпатської області за актом приймання-передачі нежитлове приміщення будівлі кінотеатру ім. Шевченка, загальною площею 844,7 м.кв. за адресою: м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2.
В ході примусового виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року у справі №907/346/22 відповідно до Акту державного виконавця від 27.09.2023 встановлено відсутність Орендаря в орендованому за Договором приміщенні будівлі кінотеатру ім. Шевченка, загальною площею 844,7 м.кв. за адресою: м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2 та передано останнє представнику Орендодавця та, у зв'язку з викладеними обставинами, постановою від 27.09.2023 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу у справі №907/346/22 про звільнення приміщення.
Крім того, означеним рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2023 року у справі №907/346/22 стягнуто з Орендаря заборгованість зі сплати орендної плати за попередній період (з грудня 2020 року по березень 2022 року включно) в розмірі 362 028,77 грн, 1610,83 грн пені та здійснено розподіл судових витрат у справі №907/346/22.
Позатим, у цій справі прокурор стверджує, що Орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування об'єктом оренди за період з 01 квітня 2022 року і по дату розірвання Договору - 16 лютого 2023 року включно в розмірі 294 530,58 грн, за несвоєчасну сплату якої нараховано 11 026,28 грн пені з вимогами про стягнення яких прокурором заявлено даний позов до господарського суду.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Свалявської міської ради, яка відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №271415337 від 20.08.2021 є власником нерухомого майна: будівлі кінотеатру ім. Шевченка в м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, загальною площею 844,7 м.кв., оскільки така була обізнана про факт порушення відповідачем вимог договору оренди щодо систематичної несплати орендної плати, беручи до уваги той факт, що це порушує її право на законне очікування отримання місцевим бюджетом грошових коштів, внаслідок чого завдаються економічні збитки державі, однак, не вжила відповідних заходів.
29 січня 2025 року, 18 лютого 2025 року та 06 березня 2025 року прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано листи за №07.51-95-756 вих-25, 07.51-95-1337 вих-25 та №07.51-95-1832 вих-25 на адресу Свалявської міської ради Закарпатської області, з вимогою вжиття заходів реагування відносно відповідача, з метою захисту економічних інтересів територіальної громади.
Однак, листами від 07.02.2025 за № 02-14/449, від 20.02.2025 за №02-14/707 та від 07.03.2025 за №02-14/1072 Свалявська міська рада Закарпатської області повідомила, що у спірних правовідносинах відповідачу надсилалася претензія про сплату боргу, заходи, направлені на стягнення суми заборгованості по орендній платі в судовому порядку не вживались та не планують вживатися, а сам орган місцевого самоврядування не заперечує проти звернення прокуратурою в її інтересах з позовом до суду.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб'єктом владних повноважень.
Так, прокуратурою, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 24.03.2025 №07.51-95-2374 вих-25 повідомлено Свалявську міську раду Закарпатської області, що з метою захисту інтересів держави будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви про стягнення заборгованості з орендної плати.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Свалявською міською радою не здійснювався належним чином захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Щодо вимог про стягнення орендної плати.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами. Дане витікає з умов розглядуваного договору та вимог законодавства, згідно з яким суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч.1 ст.193 ГК України).
При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного виявлення, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч.4 ст.179 ГК України).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
При цьому суд враховує, що орендні правовідносинами між сторонами спірного правочину регулювались спеціальним законодавством.
Зокрема, з 01 лютого 2020 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» 1992 року.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентовано, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано факт користування ним нерухомим майном: будівлею кінотеатру ім. Шевченка в м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, загальною площею 844,7 м.кв., переданого в оренду на підставі Договору оренди №42 від 15.09.2004, у період з 01 квітня 2022 року і по дату розірвання Договору - 16 лютого 2023 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно (ч.ч. 1-3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як зазначалось вище, пунктом 5 Додаткової угоди від 15.09.2021 до Договору оренди №42 від 15.09.2004 Сторонами погоджено, що орендна плата становить 17 621,11 грн за грудень 2020 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №820 від 12.08.2020 орендну плату за кожен наступний місяць визначають шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції та сплачується ПДВ згідно чинного законодавства.
Обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати на рахунок Орендодавця ' орендну плату визначений в п. 5.2. Договору.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням з 01 квітня 2022 року по 16 лютого 2023 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем, яка станом на 30.05.2025 року становить 294 530,58 грн (з ПДВ).
І оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди №42 від 15.09.2004 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги прокурора про примусове стягнення з Приватного підприємства «Європа» 294 530,58 грн заборгованості за Договором оренди №42 від 15.09.2004 підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.8. Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з Орендаря відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,1% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність здійсненого прокурором розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу, як Орендарю пені за кожен місяць заборгованості по орендній платі окремо за період з 16.05.2022 по 15.04.2023 в розмірі 0,1% облікової ставки НБУ від розміру такої заборгованості за кожний день прострочення в сумі 11 026,28 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип диспозитивності, закріплений у статті 14 ГПК України, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Разом з тим, з урахуванням прийняття судом заяви про зменшення розміру позовних вимог зайво сплачений прокурором судовий збір в розмірі 3467,15 грн підлягає поверненню прокурору за його клопотанням шляхом постановлення окремої ухвали з означеного питання.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Європа» (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32194259) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, м. Свалява Закарпатської області, пл. Головна, 1, код ЄДРПОУ 04053884) 294 530,58 грн (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот тридцять гривень 58 копійок) заборгованості з орендної плати та 11 026,28 грн (одинадцять тисяч двадцять шість гривень 28 копійки) пені.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Європа» (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32194259) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 4583,35 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три гривні 35 копійки) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 02 липня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.