вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2025 р. Справа№ 910/8004/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Кравчука Г.А.
Яценко О.В.
розглянувши апеляційну скаргу 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025
у справі №910/8004/24 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Житлобуд»
про стягнення 53 487, 77 грн
У червні 2024 року 9 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Житлобуд» про стягнення фактично понесених витрат по сплаті земельного податку в розмірі 53 487, 77 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач згідно з умовами договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018 повинен відшкодувати (компенсувати) фактично понесені витрати на сплату земельного податку за 2018-2023 роки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/8004/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми фактично понесених ним витрат на сплату земельного податку за період з 2018 по 2023 за земельну ділянку, що використовувалась відповідачем в спірний період згідно договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Також в апеляційній скарзі позивач просив долучити до матеріалів справи додаткові докази, які не були предметом розгляду в судів першої інстанції.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що ним на підтвердження встановленого розміру земельного податку та загального розміру фактично понесених витрат на сплату земельного податку надано всі необхідні документи. Окрім цього скаржник звертає увагу, що місцевий господарський суд в своїй ухвалі від 03.07.2024 про залишення позовної заяви без руху (з урахуванням принципу суд знає закон) ознайомившись з позовною заявою та всіма доданими до неї документами, не визначив конкретний перелік необхідних документів для всебічного розгляду справи, проте в оскаржуваному рішення визначив конкретний перелік документів, яких суду першої інстанції було недостатньо для задоволення позову. Тому, скаржник просить суд апеляційної інстанції долучити додаткові докази, які додані до апеляційної скарги.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 вказану апеляційну скаргу у справі № 910/8004/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю. (суддя-доповідач), судді - Барсук М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 заяву про самовідвід суддів Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А. від розгляду апеляційної скарги 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/8004/24 задоволено; матеріали справи № 910/8004/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 вказану апеляційну скаргу у справі № 910/8004/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Кравчук Г.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/8004/24, вирішено справу № 910/8004/24 за апеляційною скаргою 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/8004/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
16.11.2018 між 9 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Київській області (далі - Замовник) та ТОВ «Форум-Житлобуд» (далі - Інвестор-Забудовник) був укладений договір № 16/11/18 про капітальне будівництво (далі - договір). (а.с. 140-142)
Пунктом 1.1. договору передбачено, що земельна ділянка - означає земельну ділянку площею 0,9841 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14, (кадастровий № 3222457400:03:005:5046), яка належить Замовнику на праві постійного користування на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.08.2018 № 135580356, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Відповідно до п. 2.1. договору, Інвестор-Забудовник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами і засобами, за рахунок інвестиційних коштів здійснити збір вихідних даних для проектування, будівництво та введення в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 (далі - об'єкт), отже відповідно Інвестору-Забудовнику надається будівельний майданчик і наявна документація щодо даної земельної ділянки, передаються функції як основного Замовника щодо можливого та необхідного внесення змін (корегування) до проектно-кошторисної документації, отримання всіх необхідних дозволів тощо, залучення підрядних та субпідрядних організацій до виконання будівельних робіт на об'єктів, отримання документу, що засвідчує прийняття об'єкта до експлуатації у встановлений Договором термін тобто не більше 30 (тридцяти) місяців з моменту його підписання.
Умовами п. 2.5. договору передбачено, що обсяг фінансування Інвестором-Забудовником будівництва об'єкту складає 100% загальної суми вартості будівництва об'єкту. Інвестор-Забудовник за власні та залучені кошти фінансує вартість усіх будівельних робіт визначених в проектно-кошторисній документації та здійснює відшкодування або сплачує самостійно плату за землю і робить внесок до фонду розвитку інфраструктури міста, та не відшкодовується Замовником.
Після завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, сторони у десятиденний термін підписують «Остаточний акт розподілу об'єкта», яким визначаються первісні набувачі завершеного будівництвом об'єкта та їх частки (п. 3.3. договору).
Згідно з п. 3.8. договору, сторони домовились, що усі витрати на виготовлення, внесення необхідних змін (корегування) до проектно-кошторисної, дозвільної та виконавчої документації, а також на виконання будівельних робіт на об'єкті і всі інші витрати, пов'язані з реалізацією проекту, починаючи з дня підписання цього Договору і до дня введення об'єкта в експлуатацію, несе Інвестор-Забудовник.
Сторони вважаються такими, що здійснили взаєморозрахунки, якщо ними повністю виконано умови цього Договору та Додаткових угод до нього (п. 3.10. договору).
Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. договору, Інвестор-Забудовник зобов'язаний профінансувати на 100% вартість робіт проектно-кошторисної документації, внесення змін до неї, будівництво об'єкта та всі інші витрати пов'язані з належним виконанням своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що протягом 10 робочих днів після підписання цього договору здійснюється передача за актом приймання-передачі Інвестору-Забудовнику будівельного майданчика.
Згідно Акту прийому передачі Інвестору-Забудовнику будівельного майданчика згідно договору № 16/11/18 від 16.11.2018 «Про капітальне будівництво» від 20.11.2018, Замовник передав Інвестору-Забудовнику земельну ділянку площею 0,9841 га, що розташована за адресою: Київська обл. Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 (кадастровий номер 3222457400:03:005:5046) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. (а.с.138)
Приймання-передача закінчених будівельних робіт на об'єкті здійснюється відповідно до вимог договору, а також нормативно-правових актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію (п. 10.1. договору).
Згідно з п. 14.1. договору, строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, але не може перевищувати 34 місяці. У випадку якщо строк будівництва буде продовжений, в такому випадку термін дії договору продовжується на термін будівництва за згодою сторін. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 14.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2023 між сторонами було підписано Завершальний та остаточний акт розподілу об'єкта, згідно з умовами якого замовник набуває у власність наступні об'єкти нерухомого майна: 1. квартира № 5, корпус № 3, поверх 2, кількість кімнат 1, площею 40,3 кв.м.; 2. квартира № 6, корпус № 3, поверх 2, кількість кімнат 1, площею 38,7 кв.м. Загальна площа квартир переданих за цим актом складає: 79,0 кв.м. На підставі трьох актів про передачу нерухомого майна Інвестором-Забудовником були передані Замовнику 22 (двадцять два) об'єкти нерухомого майна, загальною площею 1 414,7 кв.м. У розпорядження Інвестора-Забудовника переходять усі інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу багатоквартирного 10 поверхового 4 секційного житлового будинку по вул. Машинобудівників 14-А, в смт. Чабани, Фастівського району Київської області. Сторони вважають виконаними усі зобов'язання по основному договору, усім додаткам до нього та не мають претензій один до одного. (а.с. 168)
Позивач вказує, що відповідно до вимог договору відповідач повинен відшкодувати розмір земельного податку.
На підтвердження встановленого розміру земельного податку відносно земельної ділянки за договором, позивачем були надані:
оборотні відомості з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023; (а.с. 19-20, 40-41, 71-73, 86, 99, 102)
рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.07.2018 № 1434, від 03.07.2019 № 1991, від 11.06.2020 № 2457 Про встановлення на території Чабанівської селищної ради ставок та пільг земельного податку на 2019 рік, на 2020 рік, на 2021 рік та затвердження Порядку його справляння; (а.с. 23, 53, 78)
рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15.07.2021 № 355 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2022 рік та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади; (а.с. 98)
лист Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 27.07.2022 № 02-20/1541, в якому повідомлено, зокрема, що ставка земельного податку, пільги та порядок справляння податків на 2023 рік лишились без змін, на рівні 2022 року; (а.с. 101)
рішення Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 15.07.2023 № 1035 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади на 2024 рік; (а.с. 106)
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік та квитанція № 2 від 13.02.2024 про прийняття ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район) реєстраційний № 9025496332; (а.с. 121-125)
податкова вимога від 24.04.2024 № 0004574-1305-1036 про сплату податкового боргу у розмірі 6 696, 36 грн, який виник починаючи з 31.01.2024; (а.с. 126)
рішення Державної податкової служби України № 20374/6/10-36-13-05 від 29.04.2024 про опис майна у податкову заставу; (а.с. 125)
лист Державної податкової служби України № 20664/6/10-36-13-05 від 01.05.2024 про погашення податкового боргу у розмірі 6 696, 36 грн станом на 24.02.2024. (а.с. 126)
Також у своїй позовній заяві позивач вказував, що ним за період з 2018 по 2023 був сплачений земельний податок у загальному розмірі 53 487,77 грн, з яких:
- за 2018 у розмірі 95,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 521 від 04.12.2018 на суму 95,49 грн; (а.с.
- за 2019 у розмірі 14 326, 40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13 від 12.02.2019 на суму 1 193, 90 грн (за січень 2019), № 33 від 26.02.2019 на суму 1 193, 90 грн (за лютий 2019), № 70 від 19.03.2019 на суму 1 193, 90 грн (за березень 2019), № 119 від 09.04.2019 на суму 1 193, 90 грн (за квітень 2018), № 170 від 14.05.2019 на суму 1 193, 90 грн (за травень 2019), № 219 від 12.06.2019 на суму 1 193, 90 грн (за червень 2019), № 285 від 30.07.2019 на суму 1 193, 90 грн (за липень 2019), № 362 від 12.09.2019 на суму 1 193, 90 грн (за серпень 2019), № 403 від 22.10.2019 на суму 1 193, 90 грн (за вересень 2019), № 430 від 19.11.2019 на суму 1 193, 90 грн (за жовтень 2019) та № 460 від 18.12.2019 на суму 2 387, 80 грн (за листопад та грудень 2019); (а.с. 42-52)
- за 2020 у розмірі 11 605, 74 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 19.02.2020 на суму 1 193, 90 грн (за січень 2020), № 45 від 18.03.2020 на суму 1 193, 90 грн (за лютий 2020), № 71 від 05.05.2020 на суму 2 387, 80 грн (за березень-квітень 2020), № 227 від 18.12.2020 на суму 6 830, 14 грн (за травень-грудень 2020); (а.с. 74-77)
- за 2021 у розмірі 7 163, 40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 286 від 29.12.2021 на суму 7 163, 40 грн (за друге півріччя 2021); (а.с. 97)
- за 2022 у розмірі 5 969, 94 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 21.11.2022 на суму 5 969, 94 грн (за 2022); (а.с. 100)
- за 2023 у розмірі 14 326, 80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 46 від 09.05.2023 на суму 5 969, 50 грн (за січень-травень 2023), № 76 від 07.08.2023 на суму 3 581, 70 грн (за червень-серпень 2023) та № 109 від 04.12.2023 на суму 4 775, 60 грн (за вересень-грудень 2023). (а.с. 103-105)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач, який здійснював житлове будівництво за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14 на земельній ділянці площею 0,9841 га з кадастровим номером 3222457400:03:005:5046 має компенсувати фактично понесені витрати позивача на сплату земельного податку за земельну ділянку, чого останнім здійснено не було.
Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що у договорі сторонами були погоджені умови відшкодування або самостійної сплати відповідачем плати за землю, тобто обов'язок самостійної сплатити або відшкодувати позивачу плату за землю передбачено укладеним між сторонами договором. Водночас, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми фактично понесених ним витрат на сплату земельного податку за період з 2018 по 2023 за земельну ділянку, що використовувалась відповідачем в спірний період згідно договору № 16/11/18 про капітальне будівництво від 16.11.2018.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вже було зазначено вище, предметом спору у даній справі є відшкодування позивачу плати за землю за період 2018-2023 у розмірі 53 487, 77 грн, з яких: за 2018 у розмірі 95, 49 грн, за 2019 у розмірі 14 326, 80 грн, за 2020 у розмірі 11 605, 74 грн, за 2021 у розмірі 7 163, 40 грн, за 2022 у розмірі 5 969, 94 грн, та за 2023 у розмірі 14 326, 80 грн.
Колегія суддів зазначає, що умовами п. 2.5. договору сторонами погоджено, зокрема, що відповідач (Інвестор-Забудовник) за власні та залучені кошти фінансує вартість усіх будівельних робіт визначених в проектно-кошторисній документації та здійснює відшкодування або сплачує самостійно плату за землю.
Отже, колегія суддів зазначає, що аналіз пункту 2.5. договору свідчить, що у відповідача визначений обов'язок компенсації витрат позивача з плати за землю.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що обов'язок позивача з компенсації витрат позивача з плати за землю не може застосовуватися в безумовному порядку, оскільки зобов'язання відповідача визначені п. 2.5. договору може здійснюватися після документального підтвердження таких витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як вище було зазначено, позивачем в якості підтвердження встановленого розміру земельного податку відносно земельної ділянки за договором долучені до позовної заяви оборотні відомості з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 31.12.2019, 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023; рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 12.07.2018 № 1434, від 03.07.2019 № 1991, від 11.06.2020 № 2457 Про встановлення на території Чабанівської селищної ради ставок та пільг земельного податку на 2019 рік, на 2020 рік, на 2021 рік та затвердження Порядку його справляння; рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 15.07.2021 № 355 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на 2022 рік та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади; лист Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 27.07.2022 № 02-20/1541, в якому повідомлено, зокрема, що ставка земельного податку, пільги та порядок справляння податків на 2023 рік лишились без змін, на рівні 2022 року; рішення Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 15.07.2023 № 1035 Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку та затвердження Порядку його справляння на території Чабанівської селищної територіальної громади на 2024 рік; податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 рік та квитанція № 2 від 13.02.2024 про прийняття ГУ ДПС у Київській області (Києво-Святошинський район) реєстраційний № 9025496332; податкова вимога від 24.04.2024 № 0004574-1305-1036 про сплату податкового боргу у розмірі 6 696, 36 грн, який виник починаючи з 31.01.2024; рішення Державної податкової служби України № 20374/6/10-36-13-05 від 29.04.2024 про опис майна у податкову заставу; лист Державної податкової служби України № 20664/6/10-36-13-05 від 01.05.2024 про погашення податкового боргу у розмірі 6 696, 36 грн станом на 24.02.2024, копії яких долучені до матеріалів справи.
Колегія суддів критично оцінює вказані вище надані позивачем докази, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування земельного податку є:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже, Податковим кодексом України визначено, що платник земельного податку зобов'язаний самостійно скласти податкову декларацію зі сплати земельного податку, розрахувати самостійно суму податкового зобов'язання та здійснити оплату такої суми у строки передбачені нормами податкового кодексу України.
Базою оподаткування земельного податку являється нормативно грошова оцінка земельної ділянки.
Для розрахування земельного податку беруться наступні показники площа земельної ділянки її нормативно грошова оцінка, ставка земельного податку встановлена відповідним органом місцевого самоврядування для певної категорії землі та кількість місяців перебування землі у власності або користуванні.
Також відповідно до ч. 2, ст. 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1, ч. 1, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. (п. 2, ч. 2, ст. 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до ч. 2, ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями ч. 3, ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Відтак, враховуючи викладені вище вимоги, для належного визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню, в обов'язковому порядку необхідно мати інформацію про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач в суді першої інстанції не надав витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
В той же час, колегія суддів зазначає, що позивач долучив до апеляційної скарги додаткові докази, а саме:
витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2018 № 1062/214/18;
витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.01.2019 № 268/214-19;
витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22.01.2020 № 730/214-20;
витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.01.2021 № 847/14-21;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022;
податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності) за 2023.
Проте, колегією суддів не приймається до уваги вказані вище додаткові докази виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
В апеляційній скарзі позивач не наводить будь-яких обґрунтувань неможливості надати в суді першої інстанції зазначені вище додаткові докази та лише зазначає, що суд першої інстанції в своїй ухвалі від 03.07.2024 про залишення позовної заяви без руху (з урахуванням принципу суд знає закон) ознайомившись з позовною заявою та всіма доданими до неї документами, не визначив конкретний перелік необхідних документів для всебічного розгляду справи, проте в оскаржуваному рішенні визначив конкретний перелік документів, яких суду було недостатньо для задоволення позову.
Однак, колегія суддів критично оцінює вказані твердження позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ч 2. ст. 164 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 винесена з посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Отже, приписами ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Тобто, залишаючи позовну заяву без руху суд надає позивачу можливість виправити недоліки позовної заяви, а саме привести її у відповідність до вимог встановлених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що як передбачено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, колегія суддів зазначає, що Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що позивач помилково вважає, що суд першої інстанції мав визначити конкретний перелік доказів, необхідний суду для задоволення позову, оскільки суд не може збирати докази самостійно та не може надавати перевагу одній із сторін в процесі.
Водночас, позивач, звертаючись з позовом повинен сам визначити та надати той перелік доказів, який він вважає необхідним задля доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог.
При цьому, колегія суддів звертає, що відповідно до норм чинного законодавства та сталої судової практики для визначення ставки та правильного розрахунку податку необхідно знати нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.08.2024 надана відповідачем, згідно з якою, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9841 га, що розташованою за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани (кадастровий № 3222457400:03:005:5046) становить 3 292 436, 66 грн, однак як вірно зазначив суд першої інстанції вона датована станом на 17.01.2024, в той час, як позивачем заявлено до стягнення відшкодування плати за землю за період 2018-2023.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем оборотні відомості не можуть бути прийняті, як належні докази на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та загального розміру фактично понесених позивачем витрат на сплату земельного податку.
Крім цього місцевий господарський суд вірно встановив, що з наданої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2024 вбачається, що позивачем обчислюється податок на землю з урахуванням категорії земельної ділянки - землі громадської забудови для розміщення та постійної діяльності органів ДСПС (код 03.14), тоді як умовами договору, Актом прийому передачі до договору та Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14.08.2024 визначено цільове призначення земельної ділянки площею 0,9841 га з кадастровим номером № 3222457400:03:005:5046, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 14, - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код 02.03), обґрунтування застосування саме зазначеного виду цільового призначення позивачем надано не було.
Щодо долучених позивачем платіжних доручень то суд першої інстанції також вірно дослідив та встановив, що платіжне доручення № 119 від 09.04.2019 на суму 1 193, 90 грн з призначенням платежу податок на землю за квітень 2018 року не відноситься до періоду сплати позивачем заявленого до стягнення розміру податку, оскільки договір між сторонами був укладений 16.11.2018.
Більше того з вказаних платіжних документів не можливо встановити за яку саме земельну ділянку були здійснені ці оплати.
Вказане свідчить про те, що позивачем не надано інформації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, що виключає можливість належним чином встановити та перевірити розмір витрат земельного податку, які підлягають відшкодуванню.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлений розмір відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою податку за землю за спірний період на суму 53 487, 77 грн, з огляду на що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі №910/8004/24, у зв'язку з чим апеляційна скарга 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу 9 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/8004/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 у справі № 910/8004/24 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8004/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді Г.А. Кравчук
О.В. Яценко