ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5671/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса, повне рішення складено 24.03.2025)
у справі №916/5671/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ»
про стягнення 161956,48 грн,
Коротка історія справи
26.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» 118634,70 грн інфляційного збільшення суми основного боргу та 43321,78 грн - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 №12/12, належним чином зобов'язання щодо повернення з відповідального зберігання частини дизельного палива обсягом 15,221 т в повному обсязі не виконано, внаслідок чого позивачем було нараховано збитки за договором у сумі 784239,31 грн, які рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2024 у справі №916/4933/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024, були стягнуті з відповідача. Однак вказаний борг відповідачем був погашений лише 28.11.2024, отже, у період з 25.01.2023 по 27.11.2024 тривало порушення відповідачем грошового зобов'язання з відшкодування вартості втраченого товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних у вказаних вище сумах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» інфляційне збільшення суми основного боргу в розмірі 118634,70 грн та 3 % річних, нараховані на суму основного боргу, в розмірі 43321,78 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що встановлюючи початковий момент нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України на заборгованість з відшкодування збитків, яка підтверджена рішенням суду у справі №916/4933/23, збитки мали бути відшкодовані відповідачем з моменту заподіяння збитків, у даному випадку, з моменту фіксування Товариством з обмеженою відповідальністю «УРКЧЕМ» втрати майна, переданого на зберігання у складеному відповідачем акті звірки залишків акцизного пального станом на 24.01.2023. З цих причин, починаючи з 25.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» перебувало у стані прострочення виконання грошового обов'язку зі сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» грошових коштів на відшкодування збитків в сумі 784239,31 грн до погашення відповідного боргу 28.11.2024, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача за вказаний період компенсаційних нарахувань у визначених позивачем сумах. Обґрунтовуючи вказаний висновок, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №905/55/24.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, співмірності зі складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), зважаючи на конкретні обставини справи, а також керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу (12000,00 грн) є співмірним розміром оплати для наданої представником позивача правової допомоги, а також обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 126, частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «УРКЧЕМ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/5671/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на те, що зобов'язання з відшкодування збитків виникає не автоматично, а після подання відповідної вимоги. Матеріали справи не містять доказів направлення такої вимоги. Відповідно, моментом пред'явлення вимоги слід вважати момент подання позову у справі №916/4933/23, а моментом виникнення грошового зобов'язання - момент прийняття постанови Південно-західним апеляційним господарським судом від 10.06.2024 у справі №916/4933/23, у зв'язку з чим правильною датою нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є 11.06.2024. При цьому, на думку відповідача, є безпідставним посилання суду першої інстанції на викладену в оскаржуваному рішенні правову позицію.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу скаржник зазначив, що дана справа не є складною, позов базується на вже встановлених обставинах та відсутні докази обсягу послуг адвоката, а тому обґрунтованим є розмір витрат у сумі 3000,00 грн.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначив, що виходячи із пункту 1 частини першої статті 951 Цивільного кодексу України, Господарський суд Одеської області рішенням від 26.03.2024 у справі №916/4933/23 стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» збитки у вигляді вартості втраченого майна. Тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання є грошовим, оскільки за ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» виник обов'язок відшкодувати вартість переданого йому на зберігання, але втраченого товару, а порядок такого відшкодування безпосередньо передбачений нормою статті 950 Цивільного кодексу України та договором.
Також позивач зазначив, що доводи апелянта, що підстави для нарахування інфляційних та 3% річних виникають з моменту набуття законної сили (апеляційного перегляду) рішенням суду першої інстанції є необґрунтованими та суперечать правовим висновкам Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Щодо посилань апелянта на обов'язок суду першої інстанції зменшити суму судових витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, позивач зазначив, що апелянтом клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на стадії розгляду справи судом першої інстанції, не заявлялося, з огляду на що у суду першої інстанції були відсутні підстави зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у відповідності до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» судові витрати на правничу допомогу, які понесені останнім у зв'язку з апеляційним переглядом справи, у розмірі 15000,00 грн.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 14.04.2025 за вх.№1563/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УРКЧЕМ» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/5671/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/5671/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
28.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УРКЧЕМ» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/5671/24.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 161956,48 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 14.05.2025 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою від 14.05.2025 встановлено позивачу строк до 29.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 29.05.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
27.05.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№1563/25/Д2 від 28.05.2025).
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», як постачальником послуг, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», як клієнтом, було укладено договір №12/12 з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого предметом договору є організація постачальником послуг клієнту зі зберігання і перевантаження дизельного пального (далі - вантаж), у порядку, передбаченому договором.
Комплекс послуг, які постачальник послуг організує за цим договором, включає, але не обмежується, організацію прийому вантажу з транспорту клієнта, відвантаження товару через причал з наданих клієнтом суден на автомобільній та/або залізничний транспорт та організацію зберігання вантажу через систему резервуарів терміналу, а саме, ємністю 5000 куб. м, на умовах, визначених договором (далі - «послуги»).
Відповідно до пункту 1.2. договору клієнт власним коштом здійснює митне декларування імпорту/експорту вантажу в Україну в порту м. Рені.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що не пізніше ніж за 5 календарних днів до прибуття танкеру, клієнт надсилає замовлення та графік вивантаження/завантаження вантажу із заявкою шляхом, визначеним у пункті 12.4 цього договору.
У пункті 2.2. договору визначено, що клієнт планує обсяги танкерної партії, враховуючи добову потужність терміналу.
Згідно із пунктом 2.3. договору при наданні послуг з перевантаження вантажу автомобільним транспортом або залізничним транспортом клієнт при відправленні замовлення вказує обсяг вантажу, який буде доставлено/вивезено до/з терміналу автотранспортом або залізничним транспортом.
За умовами пункту 3.1. договору, обсяг та асортимент вантажу за цим договором узгоджується сторонами шляхом погодження графіків про вивантаження/завантаження вантажу, що вважаються невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.1. договору постачальник послуг зобов'язується: організувати прийом вантажу від судна клієнта в систему трубопроводів терміналу для завантаження на вантажні автомобілі або залізничні цистерни клієнта; організувати обслуговування відповідно до інструкцій про порядок приймання, транспортування, тимчасового зберігання, постачання та обліку вантажу; організовувати інші суміжні послуги за взаємною згодою сторін; відповідно до письмових вказівок клієнта та на підставі актів приймання-передачі забезпечити передачу вантажу від клієнта новому власнику вантажу, постачальник послуги гарантує передачу повної кількості прийнятого вантажу; повідомляти клієнта про всі дії із вантажем, що вимагають прийняття рішення клієнтом, та очікувати на такі рішення не більше 1 доби.
Пунктом 8.1. договору визначено, що підписання акту приймання-передачі наданих послуг розглядається як факт, що підтверджує виконання договірних послуг постачальником послуг.
За умовами пункту 8.2. договору, моментом приймання-передачі наданих послуг є дата підписання акту приймання наданих послуг. У разі, якщо клієнт не підписує акт приймання послуг про надання послуг, виданий постачальником, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання акту приймання послуг, наданих цим договором , а також не надає письмову мотивовану відмову, послуги за договором вважаються виконаними постачальником послуг повністю та відповідно до умов договору. Зауваження щодо підписання акту приймання послуг мають бути врегульовані між сторонами протягом 10-ти календарних днів.
Пунктом 9.5. договору передбачено, що постачальник послуг несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу під час надання послуг за цим договором. У випадку встановлення вини постачальника послуг, розмір збитків в такому разі визначається документально підтвердженими витратами. У випадку знищення, втрати вантажу внаслідок проведення військових дій, постачальник послуг не несе майнової відповідальності і не компенсує вартість втраченого вантажу, за умови документального підтвердження згідно з розділом 11 цього договору.
Відповідно до пункту 12.5. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Строк дії цього договору може бути продовжений або розірваний за взаємною письмовою згодою сторін.
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь збитки за договором з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 №12/12 у розмірі 784239,31 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), а також вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрат за надання послуг адвоката.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 №12/12, належним чином зобов'язання щодо повернення з відповідального зберігання частини дизельного палива обсягом 15,221 т в повному обсязі не виконано, внаслідок чого позивачем було нараховано збитки за договором у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/4933/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/4933/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 у справі №916/4933/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» збитки за договором надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 №12/12 у розмірі 784239,31 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 11763 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000,00 грн.
Вказане рішення залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024.
При цьому у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №916/4933/23 судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини:
« 02.01.2023 відповідачем було фактично вивантажено в його термінал №5 з танкера MRC EMIRHAN 4163,599 тонн дизельного пального на умовах Договору, що підтверджується Генеральним актом від 02.01.2023 та Актом повідомлення №1 від 02.01.2023.
З акту звірки руху дизельного палива на відповідальне зберігання станом на 15.01.2023 вбачається, що загалом позивачем було передано відповідачу на відповідальне зберігання 6588,371 тонн дизельного пального; вивантажено 6565,190; сальдо на кінець дня становить 23,181 т.
Тобто, залишок пального на відповідальному зберіганні відповідача в резервуарі №5 склав 23,181 тонни, що сторони зафіксували в Акті звірки руху дизельного палива на відповідальне зберігання станом на 15.01.2023.
Відповідачем було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» з відповідального зберігання лише 7,960 тонн дизельного пального, із 23,181 тонн, які перебували на зберіганні, що підтверджується актом видачі з відповідального зберігання від 24.01.2023.
Щодо частини дизельного палива обсягом 15,221 тонн, відповідачем повідомлено у листі №654 від 24.03.2023, що «різниця 15,221 тонн, яка в відсотковому співвідношенні складає 0,23 % в межах допустимої похибки відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України 20.05.2008 № 28 (межа допустимої похибки становить +/- 0,5 %». З доданого до листа акту звірки від 24.01.2023, складеного та підписаного відповідачем в односторонньому порядку, вбачається, що у відповідача відсутнє дизельне паливо позивача обсягом 15,221 тонн.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач свого обов'язку передбаченого договором щодо видачі повної кількості прийнятого вантажу не виконав.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків за товар, який не був повернутий з відповідального зберігання в кількості 15,221 тонн дизельного пального в сумі 784239,31грн, колегія суддів дійшла висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку».
04.07.2024 Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення суду від 26.03.2024 у справі №916/4933/24.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 28.11.2024 ВП №75670749 виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/4933/24 закінчено, залишок нестягненої суми за виконавчим документом - 0 грн.
Позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 784239,31 грн за період з 25.01.2023 (перший день після засвідчення факту відповідачем завдання збитків) по 27.11.2024 (останній день прострочення виконання зобов'язання), розмір яких становить 118634,70 (інфляційне збільшення) та 43321,78 (3 % річних), про стягнення яких і звернувся до суду із цим позовом.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог частин першої та третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, обставини щодо завдання Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» збитків діями Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» у вигляді неповернення майна, переданого на зберігання, в розмірі 784239,31 грн, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі №916/4933/24, не підлягають доказуванню в даній справі та визнаються судом преюдиційним фактом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів наголошує, що стаття 625 Цивільного кодексу України включена до розділу І «Загальні положення про зобов'язання» Книги п'ятої Цивільного кодексу України. Тому ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт або ж інше недоговірне грошове зобов'язання). Її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або законом (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України слід нараховувати до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (пункт 53)).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню у тому числі й на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, аж до повного відшкодування заподіювачем таких збитків.
Щодо визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання, то у постанові від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію:
«Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов'язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов'язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.
Зобов'язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов'язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов'язання між сторонами.
Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то в цьому випадку між сторонами виникло грошове зобов'язання, адже одна сторона зобов'язана сплатити певну визначену грошову суму стягувачу».
Тобто Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою грошове зобов'язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 02.08.2023 у справі №904/6760/21 Велика Палата Верховного Суду чітко вказала, що нею вже висловлена правова позиція з приводу того, що грошове зобов'язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові справі від 26.02.2025 у справі №905/55/24.
Доводи апеляційної скарги про те, що вищевикладені висновки Верховного суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними, колегія суддів відхиляє з підстав того, що наведені висновки зроблені Верховним Судом щодо застосування норм матеріального права, а саме, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, тобто щодо загальних правил відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Така правова позиція щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов'язання є сталою та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Як встановлено судами у рішенні суду, яке набрало законної сили у справі №916/4933/24, факт втрати майна зафіксовано самим відповідачем у складеному ним акті звірки залишків акцизного пального станом на 24.01.2023.
Таким чином, датою завдання протиправними діями Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» збитків в розмірі 784239,31 грн є 24.01.2023.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що вказані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого позовні вимоги про стягнення відсотків річних в сумі 43321,78 грн та інфляційних втрат в сумі 118634,70 грн апеляційний суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Колегією суддів встановлено, що у позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку із розглядом справи у сумі 12000,00 грн, а також надано відповідні докази понесення таких витрат.
Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Із наданих заявником документів вбачається, що 20.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (клієнтом) та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем укладено договір про надання правової допомоги №249/24, відповідно до умов пункту 1.1 якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення інфляційних та процентів річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь клієнта (далі - справа).
Згідно із пунктом 1.2. договору №249/24 від 20.12.2024 правова допомога полягає в:
-зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта;
-проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта;
-складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ;
-представництві клієнта в Господарському суді Одеської області з усіх питань, що стосуються ведення його справи.
Відповідно до пункту 3.1. договору №249/24 від 20.12.2024 за надання правової допомоги клієнт оплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 12000,00 грн з розрахунку 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката.
Згідно з пунктом 3.2. договору №249/24 від 20.12.2024 розмір гонорару складається з наступних сум:
1)збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта - 1 год. - 3000,00 грн;
2)складання позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду - 2 год. - 6000,00 грн;
3)здійснення розрахунків до позовної заяви - 1 год. - 3000,00 грн.
У пункті 3.3. договору №249/24 від 20.12.2024 визначено, що вказаний у пункті 3.1. та пункті 3.2. договору гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку адвоката.
Відповідно до пункту 4.1. договору №249/24 від 20.12.2024 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2030, але в будь-якому разі до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі, за якою розпочато надання правової допомоги.
Оплату за надану адвокатом правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги №249/24 від 20.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕИ?Д» було здійснено у повному обсязі, що вбачається із платіжної інструкції №7500 від 23.12.2024.
Інтереси позивача у межах справи №916/5671/24 в суді першої інстанції представляв адвокат Поліщук Павло Ярославович, який діяв на підставі ордеру серії АА №1522452 від 26.12.2024, що посвідчує повноваження адвоката Поліщука Павла Ярославовича на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» на підставі договору про надання правничої допомоги №249/24від 20.12.2024 у Господарському суді Одеської області.
Право на заняття Поліщуком Павлом Ярославовичем адвокатською діяльністю підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру адвокатів України.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕИ?Д» у суді під час розгляду справи, врахувавши критерій розумності розміру таких витрат, зазначив, що заявлена сума витрат у розмірі 12000,00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на повне задоволення позовних вимог, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними, з огляду на що задовольнив подану позивачем заяву та стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн, при цьому суд вказав, що вказана сума відповідачем не спростована.
Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
Колегія суддів при апеляційному перегляді рішення суду першої в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення в цій частині.
При цьому доводи апелянта щодо неспівмірності витрат на правову допомогу є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб'єктивній оцінці відповідачем вартості адвокатських витрат, а не на фактичних доказах, що підтверджують невідповідність цих витрат, а відтак судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» судові витрати на правничу допомогу, які понесені останнім у зв'язку з апеляційним переглядом справи, у розмірі 15000,00 грн. При цьому до відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» долучено докази таких витрат.
Отже, позивач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Із наданих позивачем документів вбачається, що 21.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (клієнтом) та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем укладено договір про надання правової допомоги №264/25, відповідно до умов пункту 1.1. якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення інфляційних та процентів річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь клієнта (далі - справа) на стадії апеляційного перегляду.
Згідно із пунктом 1.2. договору №264/25 від 21.05.2025 правова допомога полягає в:
-зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта;
-проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта;
-складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо;
-виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справ;
-представництві клієнта в Південно-західному апеляційному господарському суді з усіх питань, що стосуються ведення його справи.
Відповідно до пункту 3.1. договору №264/25 від 21.05.2025 за надання правової допомоги клієнт оплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 15000,00 грн з розрахунку 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката.
Згідно з пунктом 3.2. договору №264/25 від 21.05.2025 розмір гонорару складається з наступних сум:
1)аналіз апеляційної скарги - 1 год. - 3000,00 грн;
2)складання відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву на апеляційну скаргу до суду та скаржнику - 3 год. - 9000,00 грн;
3)представництво клієнта в одному судовому засіданні на стадії апеляційного перегляду справи - 1 год. - 3000,00 грн.
У пункті 3.3. договору №249/24 від 20.12.2024 визначено, що вказаний у пункті 3.1. та пункті 3.2. договору гонорар адвоката сплачується клієнтом протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку адвоката.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2030, але в будь-якому разі до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі, за якою розпочато надання правової допомоги (пункт 4.1. договору №264/25 від 21.05.2025).
Оплату за надану адвокатом правову допомогу згідно договору №264/25 від 21.05.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕИ?Д» було здійснено у повному обсязі, що вбачається із платіжної інструкції №2978 від 22.05.2025.
Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2025 за договором №264/25 від 21.05.2025 вартість наданої правової допомоги становить 15000,00 грн з розрахунку 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката. Розмір наданої правововї допомоги складається з наступних сум: 1)аналіз апеляційної скарги - 1 год. - 3000,00 грн; 2)складання відзиву на апеляційну скаргу, подання відзиву на апеляційну скаргу до суду та скаржнику - 4 год. - 12000,00 грн.
Інтереси позивача у межах справи №916/5671/24 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Поліщук Павло Ярославович, який діяв на підставі ордеру серії АА №1582044 від 27.05.2025, що посвідчує повноваження адвоката Поліщука Павла Ярославовича на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» на підставі договору про надання правничої допомоги №264/25 від 21.05.2025 у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Як зазначалось, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» клопотання про зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» на професійну правничу допомогу адвоката не подавало, відтак, апеляційний суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи конкретний зміст наданих адвокатом відповідача послуг, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що наявні в матеріалах справи докази таких витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2025 за договором №264/25 від 21.05.2025 вартість наданих адвокатом послуг становить 15000,00 грн.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.
Тобто, правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.
Окрім того, колегія суддів враховує, що представництво відповідача адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Виходячи із матеріалів справи, об'єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією позивача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.
Отже, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсягу та безпосередньо самого змісту (обґрунтованості) поданого позивачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає неспівмірною визначену позивачем вартість послуги зі складання відзиву на апеляційну скаргу, яка становить 12000,00 грн, оскільки фактичні обставини справи, джерела правового регулювання та належним чином обґрунтовані мотиви необхідності відмови у задоволенні позову викладені у рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне відображення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу, тому, на переконання суду, розумною і такою, що відповідає складності справи, виступає вартість складання відзиву у сумі 6000,00грн.
При цьому наведена в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2025 за договором №264/25 від 21.05.2025 окрема послуга щодо аналізу апеляційної скарги охоплюються однією послугою з підготовки адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості якого наголошувало Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД».
Подібний правовий висновок стосовного того, що надання адвокатом попередньої консультації та формування правової позиції охоплюється одночасно з послугою зі здійсненням підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.
Тому у задоволенні заяви відповідача в цій частині на загальну суму 3000,00 грн слід відмовити.
З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь позивача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.
За встановлених обставин та норм права, з огляду на обсяг наданих послуг, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, з урахуванням усіх аспектів обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права та критерієм розумності розміру адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що 6000,00 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги позивачу.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково на загальну суму 6000,00 грн.
Щодо розподілу судового збору
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» залишити без задоволення,
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/5671/24 залишити без змін.
3.Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
6.У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 02.07.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран