ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 липня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/88/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 (суддя Г.Є. Смелянець, м.Одеса, повне рішення складено 01.04.2025)
у справі №916/88/25
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»
про стягнення 266662,21 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» заборгованості з орендної плати в сумі 247825,93 грн та пені в сумі 18836,28 грн, а також покладення на відповідача судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 247825,93 грн, пеню в розмірі 5650,88грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3199,95 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 щодо своєчасної сплати орендної плати за період з вересня 2023 року по 15.03.2024, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу та пені, при цьому суд першої інстанції врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені на 70%.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25 змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 123912,96 грн заборгованості з орендної плати та 1 грн пені.
Апеляційна скарга мотивована тим, що поданий до суду позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 розрахований без врахування рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», яким перебачено зменшення розміру орендної плати відповідачу на 50 % .
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент комунальної власності Одеської міської ради просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач, серед іншого, зазначив, що відповідач необґрунтовано просить про застосування пункту 2 рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII до спірних правовідносин, адже відповідач під час дії договору оренди від 11.12.2003 №56/37 із заявою щодо перерахунку орендної плати до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради не звертався, рішення відносно даного орендаря (відповідача) не приймалося та наказ Департаментом на зменшення розміру орендної плати не видавався, у той час як відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 15.07.2022 право на звільнення чи зменшення орендної плати реалізується на підставі індивідуального рішення орендодавця.
Що стосується звернення відповідача із такою заявою від 15.01.2025, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано мотивовану відповідь листом від 21.01.2025 №01-13/126 про неможливість здійснення перерахунку після припинення договору оренди від 11.12.2003 №56/37.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 21.04.2025 за вх.№1685/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/88/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
05.05.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії С.В. Таран з 05.05.2025 по 09.05.2025 у відпустці та перебуванням судді-учасника колегії К.В. Богатиря з 02.05.2025 по 12.05.2025 у відрядженні, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 13.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 13.05.2025 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1685/25/Д1 від 21.05.2025).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 266662,21 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою вказаною ухвалою від 26.05.2025 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою суду від 26.05.2025 встановлено позивачу строк до 10.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
10.06.2025 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1685/25/Д2 від 10.06.2025).
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
11.12.2003 між Представництвом по управлінню комунальної власністю міськради (наразі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради), як орендодавцем, та Одеським державним обласним навчально-курсовим комбінатом (наразі - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»), як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення №56/37 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Дідріхсона, 3, І, ІІ поверхи, загальною площею 510,4 кв.м, на підставі розпорядження міського голови №2-38/9147 від 19.11.2003 під учбовий кабінет. Строк дії договору оренди - до 11.12.2008.
Згідно із пунктами 2.1., 2.2., 2.4. договору орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 № 1054-ХХІV «Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси». За орендоване приміщення орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1619,68 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Вказане у пункті 1.1. приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під учбовий кабінет (пункт 4.1. договору).
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
01.07.2007 між сторонами укладено додаткове погодження №1 до договору оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 27.12.2006 № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» про те, що з 01.07.2007 орендну плату за все приміщення встановлено у розмірі 6809,56 грн з ПДВ.
Додатковим погодженням №2 від 30.10.2008 сторони, зокрема, продовжили строк дії договору оренди №56/37 від 11.12.2003 до 30.04.2009.
Крім того, 30.12.2008 між Представництвом по управлінню комунальної власністю міськради та Одеським державним обласним навчально-курсовим комбінатом укладено додаткове погодження №3 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003 на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2006 року №1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», за яким з 30.12.2008 встановлено орендну плату за все приміщення у розмірі 22502,39 грн з ПДВ.
Додатковим погодженням №4 від 12.01.2012 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003 змінено назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, продовжено строк дії договору до 31.12.2014, та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 №1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» з 12.01.2012 встановлено орендну плату за все приміщення у розмірі 18713,05 грн з ПДВ.
10.02.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» укладено додатковий договір №5 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003, яким сторони домовились змінити у преамбулі та розділі 9 «Юридичні адреси сторін» договору назву орендаря на Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» в особі директора філії «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс» Тарасюка М.К. та встановлено, що вказані у пункті 1.1. договору приміщення передаються Орендарю виключно для використання під розміщення філії «Одеський державний обласний навчально-курсовий комбінат» УДП «Укрінтеравтосервіс.
01.12.2014 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» укладено додатковий договір №6 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003, відповідно до якого сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.11.2017 та встановили орендну плату з 01.12.2014 у розмірі 17857,00 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що розрахована на 01.11.2014 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Додатковим договором №8 від 20.04.2018 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003 продовжено строк дії договору до 20.03.2021 та встановлено оренду плату з 20.04.2018 у розмірі 31791,67 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Згідно додаткового договору №9 до договору оренди №56/37 від 11.12.2003, укладеного між сторонами 12.09.2018, пункт 1.1. договору викладено в новій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3», та встановлено орендну плату з 12.09.2018 у розмірі 18272,46 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), що є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Також 22.10.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» укладено додатковий договір №9 про внесення змін до договору оренди №56/37 від 11.12.2003, за яким сторони за взаємною згодою домовились про наступне:
1.1 Пункт 1.2. розділу І «Предмет договору» доповнити наступним:
1.2 Продовжити термін дії цього договору: з 22.10.2019 до 22.09.2022.
1.2 На підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII «Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси» встановлено орендну плату з 22.10.2019 в розмірі 20782,80 грн без ПДВ.
1.3 Перший абзац пункту 2.2 розділу 2 «Порядок розрахунків» договору викласти в новій редакції:
« 2.2 За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 22.10.2019, що становить 20782,56 грн та є базовою ставкою орендної плати за місяць».
15.03.2024 між сторонами укладено додатковий договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37, згідно з яким сторони дійшли згоди договір оренди від 11.12.2003 №56/37 частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» вважати розірваним за погодженням сторін відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з 15.03.2024. Договір оренди нежитлового приміщення від 11.12.2003 №56/37 припинив свою дію з 15.03.2024.
Також 15.03.2024 між сторонами підписаний акт прийому-передачі частини нежитлових приміщень першого та другого поверхів, загальною площею 324,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дідріхсона, 3.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди №56/37 від 11.12.2003 за період з 01.09.2023 по 15.03.2024 у розмірі 247825,90 грн та, відповідно, нарахованої суми пені у розмірі 18836,28 грн за порушення грошового зобов'язання.
Позиція суду апеляційної інстанції
Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов'язання відповідача щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди №56/37 від 11.12.2003, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі за період з вересня 2023 року по 15.03.2024 у сумі 247825,90 грн та правомірність нарахування позивачем пені.
Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені на 70% до 5650,88 грн.
У зв'язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені - задовольнив частково.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, правильність розміру основного боргу, заявленого позивачем до стягнення та стягнутого судом першої інстанції за період з вересня 2023 року по 15.03.2024 у сумі 247825,90 грн не оспорює, проте вважає, що оскаржуване рішення в цій частині слід змінити, зменшивши розмір основного боргу зі сплати орендної плати на 50% у зв'язку із застосуванням до спірних правовідносин рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», а також вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 1,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Південно-західний апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25 в оскаржуваній частині, погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для стягнення основного боргу за укладеним між сторонами договором оренди №56/37 від 11.12.2003 у сумі 247825,90 грн та пені у сумі 5650,88 грн з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із частиною першою статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором №56/37 від 11.12.2003 між сторонами виникли орендні правовідносини.
Приписами частин першої, третьої і п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на те, що спірні правовідносини стосуються оренди комунального майна, то до них підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею майна державної та комунальної власності в оренду та відносини між орендарем та орендодавцем.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Отже, за своєю правовою природою відносини найму (оренди) носять оплатний характер.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента України та наразі є продовженим.
Як вбачається з рішення від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади міста Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада вирішила:
1.На період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які:
-за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;
-є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями;
-орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу;
-є суб'єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв'язку з введенням воєнного стану;
-використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану;
-орендують комунальне майно Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса», але не використовують його у зв'язку з введенням воєнного стану.
2.На період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
3.Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24.02.2022, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.
Отже, з огляду на зміст вищенаведеного рішення Одеської міської ради за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, зокрема, орендарям, які не відносяться до пункту першого вказаного рішення, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати.
Між тим, зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.
Водночас питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв'язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 (далі - Порядок).
За змістом пункту 129-1 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо у зв'язку зі змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
Згодом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 №1026 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» і від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Зокрема, у Порядку в першому реченні пункту 129-1 слова «орендних знижок або звільнень» замінено словами «орендних знижок, звільнень», а після слів «на якого вони поширюються» доповнено словами «крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця».
Таким чином, положеннями пункту 129-1 Порядку конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. При цьому орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця.
З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів дотримання процедури, передбаченої пунктом 129-1 Порядку, а саме: доказів прийняття Департаментом комунальної власності Одеської міської ради наказу про перерахунок орендної плати Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» за договором оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 на підставі відповідного звернення відповідача, Південно-західним апеляційним господарським судом критично оцінюються твердження скаржника про наявність у відповідача права на отримання знижки зі сплати орендної плати на підставі рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану».
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.11.2023 у справі №916/3587/22 та від 06.12.2023 у справі №916/3377/22.
Судом апеляційної інстанції також не приймаються до уваги посилання апелянта на лист від 15.01.2025 №1/01-04-30, адресований позивачу щодо здійснення відповідного перерахунку орендної плати на підставі відповідного рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», оскільки він направлений позивачу вже після розірвання договору оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003, більш того, навіть після подання позивачем відповідного позову у даній справі, що свідчить про відсутність підстав для здійснення позивачем відповідного перерахунку.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про правильність здійсненого позивачем розрахунку орендної плати за спірний період без застосування знижок, передбачених відповідним рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII.
Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (статті 610, 611 Цивільного кодексуУкраїни).
Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 2 Закону).
Згідно з пунктом 5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
За результатами перевірки здійсненого позивачем розрахунку пені, судом першої інстанції встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення пеню у сумі 18836,28 грн за невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №56/37 від 11.12.2003 зі сплати основного боргу у розмірі 247825,93 грн, водночас вирішуючи питання про зменшення пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення її розміру на 70% до 5650,88 грн.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що в силу положень статті 3 Цивільного кодексу України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом, так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. При цьому визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Зменшення розміру пені є не обов'язком, а правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним з завдань нарахування та стягнення неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи, що відповідач є державним підприємством, виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором, суд першої інстанції вважав справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 70% - до 5650,88 грн.
При цьому апелянт вважає, що навіть із урахуванням відповідного зменшення місцевим господарським судом розміру пені її остаточний розмір має становити 1,00 грн, однак колегія суддів зазначає, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер. Сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, а відтак, відповідач прийнявши на себе зобов'язання за спірним договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
В свою чергу, зменшення розміру пені до 1,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Крім того, апелянтом не наведеного жодних підстав для стягнення з нього пені саме у розмірі 1,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені на 70% до 5650,88 грн ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 01.04.2025 у справі №916/88/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі №916/88/25 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 02.07.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран