ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1178/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
АТ «Українська оборонна промисловість» - адвокат Царюк В.В.
ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - адвокат Карабак В.А.
ТОВ «МИКОЛАЇВСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД «НАРП» - адвокат Коваленко О.Л.
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025
по справі №915/1178/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
про: стягнення грошових коштів у сумі 2115574,93 грн.
суддя суду першої інстанції - Давченко Т.М.
місце винесення рішення: м. Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, вул.Фалєєвська, 14,
повний текст рішення складено та підписано 28.03.2025.
У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП») про стягнення грошових коштів у загальній сумі 2115574,93 грн., із яких: 1295969,86 грн основний борг; 141686,45 грн. 3 % річних; 677918,62 грн. інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» неналежним чином не виконало зобов'язань за укладеним з позивачем договором від 20.12.2012 року, №379-12 на постачання продукції, а саме: зобов'язань щодо оплати поставлених позивачем товарів, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на котру ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» були здійснені нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» 87290,18 грн. основного боргу, 1307,43 грн. судового збору за подання позову та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Обґрунтування судового рішення.
Судом зазначено, що заявлений позивачем розмір заборгованості є обґрунтованим, однак, суд відмовив у стягненні заборгованості в сумі 1 208 679,68 гри. (по видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з листопада 2018 року по травень 2020 року), у зв'язку зі спливом позовної давності.
Судом здійснено перерахунок боргу по видатковим накладним у період з жовтня 2020 року по січень 2023 року, та встановлено, що загальна сума боргу становить 87290,18 грн., яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Суд, також дійшов висновку, щодо наявні підстав для зменшення заявленої позивачем 3% річних у сумі 906,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5474,15 грн. на 99 %.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 року по справі №915/1178/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» грошові кошти у розмірі 215574, 93 грн., з яких; 1 295 969, 86 грн. - основний борг за поставлений товар, 141686, 45 грн. - 3% річних, 677 918, 62 грн. - інфляційні витрати, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 43 500, 00 грн. та судовий збір у сумі 31733, 63 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Скаржник звертає увагу на той факт, що строки позовної давності були зупинені і їх перебіг на даний час не поновлено та вказує про те, що ним не було пропущено строки позовної давності. Навпаки, позивач не просив ніколи визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, так як вважає, що строки позовної давності не пропущені через введення в Україні карантину та военного стану.
Зокрема, скаржник вказує, що по рахункам/видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з листопада 2018 року по травень 2020 року (за якими суд відмовив у стягненні заборгованості), строк позовної давності, у випадку не введення карантину і не введення воєнного стану, повинен був закінчитися в листопаді 2021 року. Однак, станом на листопад 2021 року в Україні вже було запроваджено карантин, а в подальшому - і воєнний стан, тому строк позовної давності Позивачем не пропущено.
Суд, вирішуючи питання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, зробив посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.
Скаржник зазначає, що суд керувався виключно вищезазначеним висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Однак, на думку Позивача, у суду були відсутні підстави для застосування такого висновку.
Так, у вказаній справі № 902/417/18 ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Однак, по-перше. Велика палата в даному висновку не надавала права зменшувати інфляційні втрати та зокрема, жодна норма чинного законодавства, жоден висновок ВС не надає права суду зменшувати саме інфляційні втрати.
Отже, на думку скаржника, суд, зменшуючи такі інфляційні втрати, допустився прямого порушення закону і став явно на бік Відповідача, порушивши принцип рівності сторін.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що не погоджується із висновком суду про зменшення на 99% інфляційних втрат та 3% пічних і на наступних підставах.
Суд першої інстанції не врахував наступні обставини та правові норми, хоча зобов'язаний був їх врахувати:
- прострочення відповідача, і, відповідно, підстави для нарахування 3% річних, інфляційних витрат виникли до введення на території України воєнного стану. Тобто, відповідач, допустивши суттєве порушення ще до часів довоєнного стану, наразі намагається використані введення воєнного стану на території України в своїх власних інтересах;
- відповідач не зазначає, що заважало йому виконати належним чином у відповідності до умов Договору своє зобов'язання з оплати за поставлений товар ще до війни - тобто у строк, встановлений у Договорі, а не затримувати оплату за поставлений товар, спираючись при цьому на введення воєнного стану, від якого, окрім Відповідача, не менше страждає і сам Позивач;
- відповідачем не виконано основне зобов'язання взагалі до моменту пред'явлення позову і відкриття судового провадження;
- тривалий час прострочення виконання зобов'язання;
- відсутня належним чином підтверджена обставина щодо тяжкого фінансового становища боржника - Відповідача, так як жодного належного і допустимого доказу на підтвердження вказаної обставини в матеріалах справи немає;
- порушення Відповідачем зобов'язання з оплати відбулося свідомо та умисно, відсутня необережність;
- боржником не було вчинено жодних необхідних заходів по виконанню зобов'язання своєчасно, боржником навіть не доведено факту здійснення дій, направлених на прискорення оплати продукції;
- відсутня будь-яка обгрунтована причина винної поведінки боржника щодо несвоєчасної оплати за поставлений товар;
- винна поведінка боржника не є виключним випадком.
Отже, на думку скаржника, що згідно чинного законодавства зменшення штрафних санкцій може мати місце у виключних випадках за наявності підстав, передбачених законодавством, і внаслідок дослідження і оцінки всіх обставин, пов'язаних із таким правом.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Узагальнені доводі інших учасників провадження у справі.
07.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
08.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
10.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 по справі №915/1178/23.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.04.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №915/1178/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1178/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 по справі №915/1178/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
23.04.2025 матеріали справи №915/1178/23 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 по справі №915/1178/23.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 по справі №915/1178/23 на 24.06.2025 о 14:30 год.
13.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» - адвоката Царюк Володимира Володимировича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 заяву представника Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" - адвоката Царюк Володимира Володимировича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду по справі №915/1178/23, розгляд якої призначено на 24.06.2025 о 14:30 год. за його участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.
17.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНИКА» Гусак Сергія Олександровича надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за участю представника адвоката Карабак Валерії Андріївни по справі №915/1178/23, розгляд якої призначено на 24.06.2025 о 14:30 год. за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 заяви керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНИКА» Гусак Сергія Олександровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за участю представника адвоката Карабак Валерії Андріївни по справі №915/1178/23, розгляд якої призначено на 24.06.2025 о 14:30 год. за її участю за зареєстрованою електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - задоволено.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 24.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» та Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на неї, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
20.12.2012 мiж ТOВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (постачальник) та ДП «Миколаївський авіаремонтний завод» «НАРП» (покупець) було укладено договiр №379-12 на постачання продукції, згiдно з яким постачальник зобов'язується в 2012-2014 роках, згiдно заявок покупця поставити продукцiю - радiо та електрокомплектуючi, а покупець оплатити та прийняти замовлену ним продукцiю за цiною, у кiлькостi та асортиментi, зазначених у рахунках та специфікаціях. Специфiкацiя є невiд'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється протягом 10-ти днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Згiдно з п. 3.4 договору право власностi переходить вiд постачальника до покупця у момент надходження продукцiї на склад покупця, що оформлюється вiдповiдними документами.
Згiдно з п. 4.1 договору поставка продукцiї здiйснюється за цiнами, якi визначенi у Специфiкацiї i включають вci податки, збори й iншi обов'язковi платежi, а також вартість тари, пакування, маркування й iншi видатки постачальника, пов'язанi з поставкою продукції.
Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукцiї, що поставляється за цим договором, не повинна перевищувати 500000,00 грн.
Згiдно з п. 5.1 договору порядок оплати - попередня, у розмiрi 50% вартості партії продукцiї згiдно рахунку виставленого постачальником.
Відповідно до п. 5.2 договору решту 50% вартості партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 10-ти банкiвських днiв з дати поставки партiї продукцiї.
Згiдно з п. 9.1 договору, даний договiр набирає сили з моменту пiдписання i дiє до 31.12.2014. Закiнчення строку дii договору не звiльняє сторони від вiдповiдальностi за порушення зобов'язань (у тому числi гарантiйних) за даним договором.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Надалі між сторонами договору було укладено ряд додаткових угод до договору від 20.12.2012 №379-12 на постачання продукції, а саме: додаткові угоди № 1, № 2 від 07.04.2014, № 4 від 30.07.2015, № 5 від 01.12.2016, якими було змiнено п. 4.2 договору (збільшено загальну вартість продукцiї, що поставляється за цим договором), а також змiнено п. 9.1 договору, яким продовжено дiю договору.
Додатковою угодою № 3 до договору змiнено умови платежiв, а саме внесено змiни у п.5.1 та п.5.2 договору, i викладено данi пункти у наступнiй редакцii: Пункт 5.1 договору - порядок оплати - попередня, у розмiрi 80% вартості партiї продукції згiдно рахунку виставленого постачальником. Пункт 5.2 договору - решту 20% ваpтості партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-ти банкiвських днiв з дати поставки партiї продукції.
Додатковою угодою № 6 від 13.02.2017 до договору змiнено п. 1.1 договору i викладено його в наступній редакції: "Постачальник зобов'язується в 2012-2017 роках, згiдно заявок Покупця поставити продукцiю - радiо та електрокомплектуючi, aвiaкомплектуючi та aвiaзапчастини, пiдшипники, а покупець оплатити та прийняти замовлену ним продукцiю за цiною, у кiлькостi та асортиментi, зазначених у специфікаціях, що є невiд'ємними частинами договору.
Додатковою угодою № 7 від 18.12.2017 до договору внесено змiни до п. 2.1 договору (викладено його в новiй редакцiї), а також внесено змiни до п. 5.1 та п. 5.2 договору, i викладено данi пункти у наступнiй редакцiї: п. 5.1 договору, порядок оплати - попередня, у розмiрi 70% вapтоcтi партiї продукції згiдно рахунку виставленого постачальником. Пункт 5.2 договору, решту 30% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв з дати постачання партiї продукції та реєстрацii ПН в ЄРПН. Також внесено змiни в п. 6.3 договору, i доповнено роздiл 6 договору пунктами 6.7, 6.8, 6.9. Також продовжено строк дії договору по 31.12.2018. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань ( у тому числі гарантійних) за даним договором (п. 9.1 у новiй редакції).
Додатковою угодою № 8 від 05.12.2018 пункт 9.1 договору викладено в наступній редакції: даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань ( у тому числі гарантійних) за даним договором.
Додатковою угодою № 9 від 25.03.2019 до договору, роздiл 5 договору викладено у новiй редакцiї: 5. Умови платежiв. 5.1. - оплата за товар здiйснюється шляхом попередньої оплати у розмiрi 80% вapтості поставленого за видатковою накладною товару, згiдно рахунку, виставленого постачальником. 5.2. - решту вapтocтi поставленого товару за видатковою накладною в розмiрi 20% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних. Даною додатковою угодою викладено р. 6 договору в новiй редакцiї. Пункт 6.1 договору - у випадку порушення строку оплати товару, який поставлений з моменту пiдписання цiєї додаткової угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмiрi подвiйної облікової ставки НБУ, що дiяла у перiод нарахування пенi, вiд суми заборгованості. Пунктом 6.7 договору (в новiй редакцiї згiдно додаткової угоди № 9) передбачено, що неустойка (штраф, пеня), штрафнi санкцiї за цим договором нараховуються протягом усього перiоду порушення.
Додатковою угодою № 10 до договору було викладено п. 4.2 договору в новiй редакцiї: вapтicть продукцiї, що поставляється за цим договором, не повинна перевищувати 20000000,00 грн.
Додатковою угодою № 10/1 від 15.10.2019 до договору було продовжено тepмін дiї договору до 31.12.2020.
Додаткові угоди містять підписи та печатки сторін.
На виконання умов договору сторонами було складено специфiкацiї до договору, а саме: №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200, 192, 186, 183, 180, 179а, 268, 263, 261, 260, 254, 252, 249, 248, 247, 246, 245, 244, 243, 242, 241, 240/1, 240, 239, 237, 236, 235, 234, 233, 232, 231, 230, 229, 228, 227, 226, 225, 224, 223, 220, 219, 219/1, 218, 216, 215, 214, 213, 212, 211, 210, 209, 208, 207, 206, 204, 203, 202, 264, якими визначено найменування та кiлькiсть продукцiї, яка повинна бути поставлена в рамках договору, її вapтicть i загальну вapтicть товару за кожною специфiкацiєю з ПДВ.
Позивачем відповідачу було виставлено рахунки за період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року, в яких міститься посилання на договір № 379, а саме:
- рахунок - фактура СФ-0001683 від 17.10.2018;
- рахунок - фактура СФ-0001687 від 17.10.2018;
- рахунок - фактура СФ-0001754 від 29.10.2018;
- рахунок - фактура СФ-0001838 від 12.11.2018;
- рахунок - фактура СФ-0000090 від 22.01.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000331 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000332 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000333 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000336 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000338 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000339 від 04.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000342 від 05.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000347 від 05.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000348 від 05.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000366 від 07.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000370 від 07.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000371 від 07.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000431 від 22.03.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000505 від 03.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000506 від 03.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000530 від 09.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000536 від 10.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000575 від 19.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000581 від 22.04.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000642 від 07.05.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000659 від 08.05.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000672 від 13.05.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000675 від 13.05.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000679 від 13.05.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000824 від 19.06.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000850 від 24.06.2019;
- рахунок - фактура СФ-0000992 від 24.07.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001020 від 02.08.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001100 від 16.08.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001130 від 28.08.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001131 від 28.08.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001149 від 30.08.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001216 від 20.09.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001303 від 15.10.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001347 від 22.10.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001352 від 22.10.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001592 від 26.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001353 від 22.10.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001416 від 06.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001417 від 06.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001418 від 06.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001432 від 11.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001434 від 11.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001435 від 11.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001437 від 12.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001438 від 12.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001440 від 12.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001447 від 13.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001459 від 15.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001460 від 15.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001461 від 15.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001462 від 15.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001464 від 15.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001582 від 21.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001584 від 21.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001491 від 28.11.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001587 від 23.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001588 від 23.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001589 від 23.12.2019;
- рахунок - фактура СФ-0001580 від 09.11.2020.
Відповідач здійснив попередню оплату вартості партії товару, згідно специфікації та виставленого рахунку (п.п. 5.1-5.2 договору (з урахуванням додаткових угод)), що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (т. 3 а.с.193-250, т. 4 а.с. 1-25).
Після здійснення попередньої оплати на виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідачу.
Поставка товару підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- РН -001952 від 31.10.2018 на суму 12306,78 грн; РН-001961 від 01.11.2018 на суму 3412,20 грн;
- РН -001928 від 30.10.2018 на суму 40004,51 грн; РН-001953 від 31.10.2018 на суму 21384,00 грн; РН-02114 від 02.11.2018 на суму13393,52 грн; РН-02142 від 07.11.2018 на суму 26148,00 грн;
- РН-02183 від 13.11.2018 на суму 12616,56 грн;
- РН-02332 від 29.11.2018 на суму 106286,28 грн; РН-02337 від 01.12.2018 на суму 21257,26 грн;
- РН-0000350 від 26.03.2019 на суму 4538,04 грн;
- РН-0000332 від 26.03.2019 на суму 62137,69 грн;
- РН-0001204 від 15.08.2019 на суму 2745,90 грн;
- РН-0000567 від 23.04.2019 на суму 2835,92 грн; РН-000678 від 15.05.2019 на суму 15314,34 грн; РН-0001205 від 15.08.2019 на суму 2578,55 грн; РН-0000271 від 21.04.2020 на суму 2559,66 грн;
- РН-0000344 від 26.03.2019 на суму 8445,06 грн; РН-0000352 від 26.03.2019 на суму 22055,84 грн; РН-0000387 від 28.03.2019 на суму 28930,84 грн; РН-0000514 від 17.04.2019 на суму 7717,44 грн; РН-0000589 від 26.04.2019 на суму 404,60 грн; РН-0000914 від 26.06.2019 на суму 8714,20 грн; РН-0001076 від 24.07.2019 на суму 3441,60 грн;
- РН-0000356 від 26.03.2019 на суму 5288,42 грн; РН-0000391 від 28.03.2019 на суму 10477,72 грн; РН-0000485 від 10.04.2019 на суму 174858,80 грн; РН-0000513 від 17.04.2019 на суму 26462,70 грн; РН-0000755 від 28.05.2019 на суму 29108,98 грн; РН-0001006 від 16.07.2019 на суму 32276,02 грн;
- РН-0000830 від 07.06.2019 на суму 5550,46 грн; РН-0001075 від 24.07.2019 на суму 24708,77 грн; РН-0000351 від 26.03.2019 на суму 28093,34 грн; РН-0000388 від 28.03.2019 на суму 1764,24 грн;
- РН-0000353 від 26.03.2019 на суму 15588,00 грн; РН-000389 від 28.03.2019 на суму 23320,15 грн; РН-0000208 від 06.03.2020 на суму 11660,08 грн; РН-0000046 від 28.01.2020 на суму 11660,08 грн;
- РН-0000428 від 02.04.2019 на суму 38849,95 грн; РН-0000472 від 08.04.2019 на суму 8858,33 грн; РН-0001008 від 10.07.2019 на суму 9221,72 грн;
- РН-0000354 від 26.03.2019 на суму 24656,86 грн; РН-0000390 від 28.03.2019 на суму 30003,48 грн; РН-0000566 від 23.04.2019 на суму 7241,82 грн;
- РН-0000355 від 26.03.2019 на суму 11928,20 грн;
- РН-0000408 від 01.04.2019 на суму 11924,26 грн; РН-0000656 від 13.05.2019 на суму 1738,92 грн;
- РН-0000653 від 10.05.2019 на суму 58636,80 грн;
- РН-0000515 від 17.04.2019 на суму 11880,00 грн; РН-0001183 від 14.08.2019 на суму 29940,00 грн;
- РН-0000560 від 22.04.2019 на суму 27324,00 грн; РН-0001298 від 02.09.2019 на суму 23988,00 грн;
- РН-0001305 від 02.09.2019 на суму 159019,20 грн;
- РН-0000679 від 15.05.2019 на суму 8394,00 грн; РН-0000876 від 14.06.2019 на суму 8394,00 грн; РН-0001206 від 15.08.2019 на суму 3594,00 грн;
- РН-0000962 від 04.07.2019 на суму 14388,00 грн; РН-0001184 від 14.08.2019 на суму 70583,27 грн;
- РН-0000665 від 13.05.2019 на суму 34546,90 грн;
- РН-00000950 від 02.07.2019 на суму 481039,40 грн; РН-0001023 від 15.07.2019 на суму 780618,00 грн; РН-0001092 від 26.07.2019 на суму 274149,70 грн;
- РН-0000695 від 16.05.2019 на суму 17641,80 грн;
- РН-0000924 від 26.06.2019 на суму 12462,72 грн; РН-0001057 від 19.07.2019 на суму 3115,68 грн;
- РН-0000756 від 28.05.2019 на суму 4920,00 грн; РН-0000831 від 07.06.2019 на суму 1740,00 грн;
-РН-0000719 від 21.05.2019 на суму 23952,00 грн;
- РН-0001171 від 13.08.2019 на суму 107766,80 грн;
- РН-0001000 від 10.07.2019 на суму 42281,52 грн;
- РН-0001143 від 08.08.2019 на суму 13421,74 грн; РН-0001155 від 12.08.2019 на суму 9408,96 грн;
- РН-0001235 від 22.08.2019 на суму 13421,74 грн;
- РН-0001259 від 22.08.2019 на суму 18540,00 грн;
- РН-0001346 від 11.09.2019 на суму 83327,04 грн; РН-0001392 від 25.09.2019 на суму 14256,00 грн;
- РН-0001345 від 11.09.2019 на суму 33416,87 грн;
- РН-0001344 від 11.09.2019 на суму 66812,16 грн;
- РН-0001400 від 27.09.2019 на суму 39585,60 грн;
- РН-0001529 від 31.10.2019 на суму 15347,14 грн;
- РН-0001567 від 08.11.2019 на суму 642,20 грн; РН-0001621 від 15.11.2019 на суму 16085,52 грн; РН-0000001 від 09.01.2020 на суму 2134,68 грн;
- РН-0001568 від 08.11.2019 на суму 11548,65 грн; РН-0001619 від 14.11.2019 на суму 83223,40 грн;
- РН-0000105 від 07.02.2020 на суму10610,04 грн; РН-0000106 від 10.02.2020 на суму 33960,00 грн;
- РН-0001620 від 14.11.2019 на суму 2100,00 грн;
- РН-0001677 від 28.11.2019 на суму 59565,12 грн; РН-0001694 від 06.12.2019 на суму 7812,96 грн;
- РН-0001639 від 19.11.2019 на суму 18702,86 грн;
- РН-0001695 від 06.12.2019 на суму 5160,36 грн;
- РН-0001635 від 19.11.2019 на суму 22823,76 грн; РН-0001656 від 25.11.2019 на суму 34235,64 грн; РН-0001701 від 06.12.2019 на суму 64893,61 грн;
- РН-0001651 від 22.11.2019 на суму 8966,09 грн; РН-0001676 від 28.11.2019 на суму 13739,42 грн; РН-0000002 від 09.01.2020 на суму 17575,32 грн; ПН -0001008 від 24.11.2020 на суму 9333,86 грн;
- РН-0001638 від 19.11.2019 на суму 14691,23 грн; РН-0001648 від 21.11.2019 на суму 6500,59 грн; РН-0001659 від 25.11.2019 на суму 3954,23 грн; РН-0001672 від 28.11.2019 на суму 4118,03 грн; РН-0001696 від 06.12.2019 на суму 5637,59 грн; РН-0001742 від 18.12.2019 на суму 3588,00 грн;
- РН-0001669 від 28.11.2019 на суму 11761,20 грн;
- РН-0000227 від 12.03.2020 на суму 19288,37 грн; РН-0000785 від 29.09.2020 на суму 19288,37 грн;
- РН-0000003 від 09.01.2020 на суму 19629,77 грн;
- РН- 0001634 від 19.11.2019 на суму 66384,52 грн; РН-0001641 від 21.11.2019 на суму 27872,80 грн;
- РН-0001670 від 28.11.2019 на суму 24991,87 грн;
- РН-0001644 від 21.11.2019 на суму 30374,50 грн;
- РН-0001650 від 22.11.2019 на суму 17597,37 грн;
- РН-0001713 від 09.12.2019 на суму 4666,97 грн;
- РН-0001716 від 09.12.2019 на суму 137426,70 грн; РН-0000103 від 07.02.2020 на суму 41472,30 грн;
- РН-0001649 від 21.11.2019 на суму 8926,54 грн; РН-0001653 від 22.11.2019 на суму 18111,98 грн; РН-0001661 від 25.11.2019 на суму 8304,73 грн; РН-0001671 від 28.11.2019 на суму 10688,40 грн;
- РН-0000034 від 23.01.2020 на суму 68318,98 грн; РН-0000047 від 28.01.2020 на суму 11184,78 грн; РН-0000104 від 07.02.2020 на суму 2236,96 грн;
- РН-0000050 від 28.01.2020 на суму 8553,60 грн;
- РН-000057 від 30.01.2020 на суму 2138,40 грн;
- РН-0001743 від 18.12.2019 на суму 3836,78 грн;
- РН-0000038 від 27.01.2020 на суму 5536,49 грн;
- РН-0000025 від 21.01.2020 на суму 6267,74 грн; РН-0000039 від 27.01.2020 на суму 2408,30 грн;
- РН-0000024 від 20.01.2020 на суму 6494,99 грн; РН-0000051 від 28.01.2020 на суму 2074,19 грн;
- РН-0000972 від 13.11.2020 на суму 59940,00 грн; РН-0000978 від 16.11.2020 на суму 59940,00 грн.
Видаткові накладні містять підписи сторін.
Матеріали справи містять податкові накладні, які зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних, а саме:
- № 213 від 31.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2018; № 7 від 01.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.11.2018;
- № 193 від 30.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.11.2018; № 214 від 31.10.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2018;
- № 18 від 02.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2018; № 45 від 07.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.11.2018;
- № 77 від 13.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.11.2018;
-№ 228 від 29.11.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.02.2020; № 4 від 01.12.2018, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.07.2022;
-№ 134 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;
- № 129 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;
- № 101 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 160 від 23.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;
- № 82 від 15.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 102 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 44 від 21.04.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.05.2020;
- № 128 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 136 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 170 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 109 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 182 від 26.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 117 від 26.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 136 від 24.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 140 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 174 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 74 від 10.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 108 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 166 від 28.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 92 від 16.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 37 від 07.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 135 від 24.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 135 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 171 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;
- № 137 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 172 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 25 від 06.03.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.03.2020; № 51 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023;
- № 22 від 02.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 61 від 08.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 73 від 10.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 138 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 173 від 28.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 159 від 23.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;
- № 139 від 26.03.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019;
- № 4 від 01.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.08.2019; № 59 від 13.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019;
- № 53 від 10.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 110 від 17.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 77 від 14.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 153 від 22.04.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 13 від 02.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;
- № 12 від 02.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.09.2019;
-№ 103 від 15.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 23 від 04.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 78 від 14.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 67 від 13.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 13 від 02.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 83 від 15.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 151 від 26.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 99 від 16.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 135 від 26.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019; № 119 від 19.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 167 від 28.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.08.2019; № 38 від 07.06.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 116 від 21.05.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 121 від 13.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2019;
- № 61 від 10.07.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.08.2019;
- № 32 від 08.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.08.2019; № 57 від 12.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.08.2019;
- № 147 від 22.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.09.2019;
- № 148 від 22.08.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.09.2019;
- № 51 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019; № 104 від 25.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.10.2019;
- № 50 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;
- № 49 від 11.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 23.09.2019;
- № 112 від 27.09.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.10.2019;
- № 109 від 31.10.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.11.2019;
- № 31 від 08.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2019; № 84 від 15.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 22.11.2019; № 1 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.01.2020;
- № 32 від 08.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2019; № 82 від 14.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.11.2019;
- № 57 від 07.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020; № 58 від 10.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020;
- № 81 від 14.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.11.2019;
- № 141 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 18 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.08.2022;
- № 98 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;
- № 19 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019;
- № 94 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 119 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 17 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019;
- № 116 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 140 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 5 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.01.2020; № 32 від 24.11.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.12.2020;
- № 97 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 107 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 122 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 137 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 20 від 06.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 58 від 18.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.01.2020;
- № 134 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;
- № 56 від 12.03.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.03.2020; № 85 від 29.09.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.10.2020;
- № 6 від 09.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021;
- № 93 від 19.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 101 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;
- № 135 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;
- № 104 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 113 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019;
- № 28 від 09.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 41 від 09.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 26.12.2019; № 49 від 07.02.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.02.2020;
- № 111 від 21.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 115 від 22.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.12.2019; № 124 від 25.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019; № 136 від 28.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 09.12.2019;
- № 42 від 23.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023; № 52 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.01.2023; № 50 від 07.02.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.08.2022;
- № 59 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;
- № 65 від 30.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;
- № 59 від 18.12.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.01.2020;
- № 47 від 27.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.02.2020;
- № 28 від 21.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021; № 48 від 27.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 11.02.2020;
-№ 27 від 20.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.08.2021; № 58 від 28.01.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 21.09.2022;
- № 44 від 13.11.2019, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.11.2020; № 50 від 16.11.2020, реєстрація позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.12.2020.
Як встановлено місцевим господарським судом умови договору щодо поставки товару згідно підписаних видаткових накладних позивачем виконані.
За твердженнями позивача, відповідач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 80%, сума у розмірі 1295969,86 грн., яка утворилась внаслідок недоплати з боку відповідача у розмірі 20% за поставлений товар, залишається відповідачем несплаченою.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Предметом спору у даній справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання продукції в сумі 1295969,86 грн., а також - 3 % річних у сумі 141686,45 грн та інфляційних втрат у сумі 677918,62 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).
Виконання цивільних і господарських зобов'язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Додатковою угодою № 9 від 25.03.2019 до договору, сторони погодили умови платежів, зокрема: п. 5.1. - оплата за товар здiйснюється шляхом попередньої оплати у розмiрi 80% вapтості поставленого за видатковою накладною товару, згiдно рахунку, виставленого постачальником; п. 5.2. - решту вapтocтi поставленого товару за видатковою накладною в розмiрi 20% вapтocтi партiї продукцiї покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних. Даною додатковою угодою викладено р. 6 договору в новiй редакцiї. Пункт 6.1 договору - у випадку порушення строку оплати товару, який поставлений з моменту пiдписання цiєї додаткової угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмiрi подвiйної облікової ставки НБУ, що дiяла у перiод нарахування пенi, вiд суми заборгованості.
Отже, враховуючи умови договору, зокрема п.5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 9), 20% оплати вapтocтi партiї продукцiї здійснюється протягом 15-х банкiвських днiв, з дати поставки товару за видатковою накладною та реєстрації податкової накладної на цей товар в Єдиному peєcтpi податкових накладних.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар.
Позивач заявляє про стягнення з відповідача боргу у загальному розмірі 1295970,30 грн. починаючи з листопада 2018 року по січень 2023 року (момент реєстрації податкових накладних).
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості з порушенням строку позовної давності, зокрема по рахункам (видатковим накладним), реєстрація податкових накладних по яким відбулась у період з листопада 2018 року по травень 2020 року, та просить застосувати строк позовної давності.
Місцевий господарський суд зазначив, що заявлений позивачем розмір заборгованості є обґрунтованим, однак, суд відмовив у стягненні заборгованості в сумі 1 208 679,68 гри. (по видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з листопада 2018 року по травень 2020 року), у зв'язку зі спливом позовної давності.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції відповідно до наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Водночас за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон), відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України 07.02.2023 року № 2915-ІХ. на часткову зміну ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-1Х (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року N 259/2022. затвердженим Законом України від 2! квітня 2022 року N 2212-1Х. Указом від 17 травня 2022 року N 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року N 2263-1X, Указом від 12 серпня 2022 року N 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року N 2500- IX. та Указом від 7 листопада 2022 року N 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року N 2738-ІХ). продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Тобто воєнний стан в Україні діє до 18 серпня 2023 року та на теперішній час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Як вірно заважив скаржник, що по рахункам/видатковим накладним, реєстрація податкових накладних за якими відбулася у період з листопада 2018 року по травень 2020 року (за якими суд відмовив у стягненні заборгованості), строк позовної давності, у випадку не введення карантину і не введення воєнного стану, повинен був закінчитися в листопаді 2021 року. Однак, станом на листопад 2021 року в Україні вже було запроваджено карантин, а в подальшому - і воєнний стан, тому строк позовної давності позивачем не пропущено.
Колегія суддів зазначає, що строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача боргу з листопада 2018 року по травень 2020 року в силу пунктів12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено спочатку на строк дії карантину, а в подальшому на строк дії воєнного стану в Україні.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, та встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду (24.07.2023), строк позовної давності щодо вимог по рахункам (видатковим накладним), реєстрація податкових накладних по яким відбулась у період з листопада 2018 року по травень 2020 року у даній справі позивачем не пропущено.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості (основного боргу) в сумі 1 295 969,86 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів перевірила розрахунок здійснений позивачем 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що останні є вірними та становлять 141686,45 грн. 3 % річних та 677918,62 грн. інфляційні втрати.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач вказує, що сума нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є надмірною та обтяжливою для підприємства відповідача. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (правонаступник ДП «НАРП») є комерційним підприємством, що входить до складу Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (колишня назва ДК «УКРОБОРОНПРОМ»), як одне з підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними країнами, чим підтримує обороноздатність держави. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 ТОВ «НАРП» (ДП «НАРП») віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Починаючи з 24.02.2022 підприємство періодично потрапляло під обстріли з боку країни агресора, що значною мірою впливало та продовжує впливати на роботоздатність підприємства виконувати ремонт авіаційної техніки, яка активно використовується для захисту країни. Також, вказує, що в результаті обстрілів підприємства, територія підприємства зазнала чималих пошкоджень, а ліквідація цих наслідків проводиться власними силами та за рахунок власних коштів підприємства. Вважає, що вказане і є доказом того, що відповідач має право просити суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень «ст 551 ЦК» України, колегія суддів враховує наступне.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вказала що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У силу приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як зазначалося вище Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Колегія суддів у даній справі, врахувавши зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про його зменшення, проте вважає, що висновок суду першої інстанції про зменшення його на 99% є необґрунтованим та направлений лише на інтереси відповідача, колегія суддів вважає, що зменшення заявленої позивачем 3% річних на 50% буде співмірним, розумним та справедливим, у зв'язку з чим в цій частині поз підлягає частково задоволенню та стягненню підлягає саму 3% річних у розмірі 70 843,22 грн.
Водночас колегія суддів зазначає, що інфляційні, які нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України не є неустойкою в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для зменшення їх розміру на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, отже висновок суду першої інстанції про зменшення інфляційних втрат на 99% є помилковим, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 677 918,62 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.
З врахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження.
Щодо визначення розміру судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач вказує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 43500,00 грн.
Позивачем на підтвердження понесення судових витрат подано суду, зокрема:
- договір про надання правової допомоги від 01.02.2021;
- додаткова угода № 1 від 01.02.2021 до договору від 01.02.2021;
- додаткова угода № 2 від 30.12.2022 до договору від 01.02.2021;
- додаткова угода № 3 від 28.12.2023 до договору від 01.02.2021;
-рахунок-фактура від 18.02.2025 № СФ-0000073;
- платіжна інструкція №8915 від 20.02.2025;
- акт №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання - передачі наданої правової допомоги до договору від 01.02.2021;
- додаток до акту №ОУ-0000073 від 18.02.2025 приймання - передачі наданої правової допомоги - розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).
Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.
Враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, колегія суддів вважає що в даній справі підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі, а саме 43 500,00 грн, які є розумними і обґрунтованими по даній справі.
Колегія суддів зазначає, що сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх невідповідності критеріям, визначеним у частині 4 статті 126 ГПК України, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, місцевий господарський суд задовольняючи частково заяву позивача про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу та зменшуючи витрати, не конкретизував, які саме витрати на правову допомогу понесені позивачем є необґрунтованими, у чому полягає їх непропорційність чи неспівмірність до предмета спору, та які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково за рахунок відповідача.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню, та викладенням резолютивної частини рішення в наступній редакції: позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» 1 295 969,86 грн. - основного боргу, 70 843,22 грн. - 3% річних, 677 918,62 грн. - інфляційних втрат, 31 733,63 грн. судового збору за подання позову та 43 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача. У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2025 у справі №915/1178/23- скасувати частково та прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» (код ЄДРПОУ 09794409; вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код ЄДРПОУ 24510970; вул. Грязнова (Фортечна), 4-А, м. Запоріжжя, 69002) 1 295 969,86 грн. - основного боргу, 70 843,22 грн. - 3% річних, 677 918,62 грн. - інфляційних втрат, 31 733,63 грн. судового збору за подання позову та 43 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» 45 636,40 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.06.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.