Справа № 405/4080/25
провадження № 1-кс/405/1777/25
01.07.2025 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 , на незаконне затримання
До Подільського районного суду міста Кропивницького зі скаргою, в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 звернувся - адвокат ОСОБА_3 , який просив визнати протиправними дії працівників Управління патрульної поліції в Кіровоградській області та працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного затримання та доставки ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких скаргу підтримав частково, а саме просив визнати незаконним затримання 30.06.2025 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та тримання його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування скарги адвокат пояснив, що 30.06.2025 року о 10.30 год. ОСОБА_4 , на стоянці автомобілів, біля ПАТ «НВП «Радій» по вул. Академіка Тамма, у м. Кропивницькому, безпричинно було затримано працівниками поліції та Кропивницького МТЦК, взявши його під руки та посадивши до автомобіля, а в подальшому доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокол затримання своєчасно не складався. Адвокат БПД не залучався. Під час прийому ОСОБА_4 у ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 повідомляв про те, що він не відмовляється від проходження ВЛК, але оскільки у нього на даний час немає жодних документів, він зможе пройти ВЛК при наявності документів, які треба зібрати. Також ОСОБА_4 у ТЦК та СП повідомляв про свої релігійні переконання, що він є Свідком Єгови та про те, що він є працівником ПАТ «НВП «Радій» та має бронь, проте зазначені обставини до уваги не бралися. За поясненнями адвоката у ОСОБА_4 в ТЦК та СП відібрали телефон, з причини чого він не міг зателефонувати родичам. В цей же день, тобто, 30.06.2025 року ОСОБА_4 було вивезено з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини у селище Компаніївка, Кіровоградської області, де йому пропонували підписати якісь документи, які він не підписав через свої релігійні переконання, а тому в цей же день - 30.06.2025 року його було перевезено з військової частини селища Компаніївка, Кіровоградської області до ІНФОРМАЦІЯ_5 у АДРЕСА_1 . ВЛК ОСОБА_4 у приміщенні ТЦК та СП не проходив, але відповідно до наявних матеріалів його справи доводиться, що начеб - то ним ВЛК пройдена особисто. В цей же день, у вечірній час ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_6 було вивезено в невідомому напрямку.
Представники ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилися, особу, в інтересах якої подана скарга для з'ясування підстав позбавлення свободи до суду не доставили.
Беручи до уваги зазначене, слідчим суддею відзначається, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Отже, враховуючи неодноразове належним чином повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги положення ст. 28 КПК України, згідно з ч. 1 якої під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, тобто у строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, та які не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень, з метою виключення будь-яких зволікань у питанні оперативності розгляду даної скарги, слідчий суддя вживши усіх заходів задля виклику у судове засідання особи, відносно якої подана скарга та осіб, які незаконно затримали особу, ухвалив визнати причину неявки до суду уповноважену особу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також не доставки до суду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не поважною та здійснити невідкладний розгляд скарги, відповідно до наявних матеріалів та за участю адвоката.
Заслухавши адвоката, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Перелік повноважень ТЦК та СП затверджено постановою Кабінету міністрів №154 від 23 лютого 2022 року "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки". Окремі повноваження ТЦК та СП визначені постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".
Серед головних завдань та повноважень ТЦК та СП: проведення оповіщення громадян (зокрема мова йде про вручення повісток); ознайомлення громадян України з їх правами та обов'язками; призов громадян на військову службу; проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць; ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів; оформлення та видача військово-облікових документів; перевірка військово-облікових документів (у період проведення мобілізації);проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом; участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві ЗСУ; підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів; забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні та спеціальні збори до ЗСУ, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з-поміж військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей; розгляд звернень військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян із питань, що належать до компетенції ТЦК та СП; участь у військово-патріотичному вихованні громадян.
Так, встановлено, що 30.06.2025 року о 10.30 год., на стоянці автомобілів, біля ПАТ «НВП «Радій» по вул. Академіка Тамма, у м. Кропивницькому, безпричинно було затримано працівниками поліції та Кропивницького МТЦК ОСОБА_4 , взявши його під руки та посадивши до автомобіля, а в подальшому доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протокол затримання своєчасно не складався. Адвокат БПД не залучався. Під час прийому ОСОБА_4 у ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 повідомляв про те, що він не відмовляється від проходження ВЛК, але оскільки у нього на даний час немає жодних документів, він зможе пройти ВЛК при наявності документів, які треба зібрати. Також ОСОБА_4 у ТЦК та СП повідомляв про свої релігійні переконання, що він є Свідком Єгови та про те, що він є працівником ПАТ «НВП «Радій» та має бронь, проте зазначені обставини до уваги не бралися та не перевірялися.
У ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_4 відібрали телефон, з причини чого він не міг зателефонувати родичам.
Отже встановлені обставини у зазначеній вище частині дають слідчому судді підстави для висновку про те, що ОСОБА_4 було затримано не законно та проти його волі, всупереч визначеному законодавством України порядку не законно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, затримавши ОСОБА_4 та в подальшому вирішуючи питання про його мобілізацію на військову службу не були взяті до уваги його щирі релігійні переконання, несумісні із проходженням військової служби, не враховано усталену практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово визнавав, що віровчення Свідків Єгови забороняє проходження будь-якої військової служби.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод
Поряд з цим, Європейський Суд сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби є переконанням, що досягає достатнього ступеня сили, серйозності, послідовності та важливості, щоб на нього поширювалися встановлені статтею 9 ЄКПЛ гарантії, у випадках, коли така відмова мотивована серйозним і непереборним конфліктом між обов'язком служити в армії та совістю людини або її щирими та глибокими, релігійними чи іншими, переконаннями (див., наприклад, рішення у справах: «Баятян проти Вірменії» (Bayatyan v. Armenia) від 27 жовтня 2009 року, заява № 23459/03 (п. 110); «Папавасілакіс проти Греції» (Papavasilakis v. Greece) від 15 вересня 2016 року, заява № 66899 (п. 36); «Мушфіг Маммадов та інші проти Азербайджану» (Mushfig Mammadov et Autres c. Azerbaidjan) від 17 жовтня 2019 року, заяви № 14604/08 та 3 інших (п. 74); «Канатли проти Туреччини» (Kanatli v. Turkiye) від 12 березня 2024 року, заява № 18382/15 (п. 42).
Слідчим суддею також відмічається, що затримавши ОСОБА_4 уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не було враховано того, що досягнення справедливого балансу між правом людини закріпленим у ст. 9 Конвенції та ст. 35 Конституції України в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об'єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою і підтвердження доказами наявності відповідних релігійних переконань.
Відповідно до ст. 18 Міжнародного пакту
про громадянські і політичні права кожна людина має право на свободу думки, совісті і
релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або
переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та
переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи
приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних
обрядів та вчень.
Ніхто не повинен зазнавати примусу, що принижує його
свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Пакту відступ від положень цієї статті не допускається навіть під час надзвичайного становища у державі, при якому життя нації перебуває під загрозою.
Альтернативна служба є правом, а не обов'язком, і може бути надана громадянам, чиї релігійні переконання не дозволяють їм брати участь у військовій службі. У мирний час, альтернативна служба замінює строкову військову службу. В умовах воєнного або надзвичайного стану, існують певні обмеження та особливості щодо альтернативної служби.
Водночас слідчим суддею зауважується, що норми прямої дії Конституції України - це положення Конституції, які застосовуються безпосередньо, незалежно від прийняття додаткових законів або інших нормативно-правових актів для їх реалізації. Це означає, що громадяни та органи державної влади можуть посилатися на ці норми та вимагати їх застосування у своїх правовідносинах, навіть якщо немає відповідного закону, що їх конкретизує.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Положеннями ст. ст. 3, 8 Конституції України встановлено засади верховенства права.
Так, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі ст 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частин 1-3 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже беручи до уваги незаконне затримання ОСОБА_4 та залишення поза увагою те, що ОСОБА_4 є Свідком Єгови та про те, що його особисті релігійні переконання роблять проходження будь-якої військової служби для нього неприйнятним, тобто повідомлення ОСОБА_4 про його особисті вірування та переконання, які не дозволяють йому нести військову службу, в тому числі непов'язану із носінням зброї, а також факт незаконного доставлення його до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідчий суддя вважає, що скарга подана в порядку ст. 206 КПК України, уточнена у судовому засіданні в частині незаконного затримання та тримання особи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 є повністю обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.206, 376 КПК України,
скаргу представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , подану в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на незаконне затримання - задовольнити.
Визнати незаконним 30.06.2025 року затримання та тримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5