17.06.2025 Єдиний унікальний номер 205/16487/24
Справа № 205/16487/24
Провадження № 2/205/1353/25
17 червня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Киричок Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Кожухівський Я.І. звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що 05.10.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 01831-10/2023, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 56 400 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44 400 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 01831-10/2023 від 05.10.2023 року.
Далі зазначає, що 05.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитні договори № 06682-10/2023 та № 11835-10/2023, які було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. 21.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21032024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 06682-10/2023 у розмірі 55 200 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. - сума заборгованості за відсотками, а за кредитним договором № 11835-10/2023 - у розмірі 48 150 грн., з яких: 10 700 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 450 грн. - сума заборгованості за відсотками. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитними договорами № 06682-10/2023 та № 11835-10/2023 від 05.10.2023 року.
На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за:
- кредитним договором № 01831-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 56 400 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44 400 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 06682-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 55 200 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 11835-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 48 150 грн., з яких: 10 700 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 450 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 159 750 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2025 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у прохальній частині позову просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 18.02.2025 року з'явилася до суду та письмово просила надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, яка була задоволена судом. Того ж дня відповідач ознайомилася з матеріалами справи, про що свідчить її розписка, однак в подальшому у судові засідання не з'явилася, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив не подала, будь-яких інших заяв від неї не надходило.
На думку суду, відсутність будь-якої реакції зі сторони відповідача свідчить про втрату нею інтересу до зазначеної справи, зловживання своїми процесуальними правами та не обґрунтоване затягування розгляду цивільної справи.
Суд вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів, щодо належного повідомлення сторони відповідача про дату, час і місце судового засідання.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 року у справі № 570/5535/17 провадження № 61-6076св21 зазначив, що за змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, суд, враховуючи ту обставину, що сторонам по справі були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі на підставі наявних матеріалів.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.10.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 01831-10/2023, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 8-10).
05.10.2023 року відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили базову відсоткову ставку за кредитом (а.с. 12-13).
29.04.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29042024-1, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 14-15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29042024-1, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 56 400 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44 400 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 17).
Представником позивача також надано розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 56 400 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44 400 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 18).
Матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договори про надання фінансового кредиту № 06682-10/2023 та № 11835-10/2023, які було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 22-24, 29-31).
Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили базову відсоткову ставку за кредитом (а.с. 26-27, 33-34).
21.03.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає), а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 36-38).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 21032024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 06682-10/2023 у розмірі 55 200 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. - сума заборгованості за відсотками, а за кредитним договором № 11835-10/2023 - у розмірі 48 150 грн., з яких: 10 700 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 450 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 40).
Представником позивача також надано розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідно до яких заборгованість відповідача за кредитним договором № 06682-10/2023 у розмірі 55 200 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. - сума заборгованості за відсотками, а за кредитним договором № 11835-10/2023 - у розмірі 48 150 грн., з яких: 10 700 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 450 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 28, 35).
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні визначено у ст. 513 ЦК України, згідно вимог якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду по справі № 465/646/11 (Постанова від 31.10.2018 року) зазначила, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Враховуючи надані суду докази, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаними кредитними договорами.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання договорів в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Установлено, що договори кредиту між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подала заявки на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавці надіслали відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання кредитних договорів.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. У статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Положеннями ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно із вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вказані договори він не укладав або доказів погашення ним зазначеної заборгованості.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, оскільки відповідачем до цього часу отримані грошові кошти за вказаними договорами повернуті не були, суд вважає можливим захистити право позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь заборгованості за вказаними договорами у загальному розмірі 159 750 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 3 028 грн. (а.с. 2).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15-16, 525-526, 530, 598-599, 610, 612, 614, 625, 626, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за:
- кредитним договором № 01831-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 56 400 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44 400 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 06682-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 55 200 грн., з яких: 12 000 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 43 200 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- кредитним договором № 11835-10/2023 від 05.10.2023 року у розмірі 48 150 грн., з яких: 10 700 - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 450 грн. - сума заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 159 750 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, адреса для листування: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Федотова В.М.