Справа № 211/2752/25
Провадження № 2/211/1632/25
02 липня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ткаченко С.В.,
при секретарі - Бірж Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення доплати за вислугу років та преміальної винагороди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Українська залізниця» та просить суд стягнути на свою користь 175 500,00 грн. надбавки за вислугу років та преміальної винагороди за період з 01.02.2024 по 28.02.2025. В обґрунтування вимог зазначено, що 11 липня 2000 року він був прийнятий на роботу до відповідача та працював на різних посадах до 28.02.2022, був звільнений у зв'язку з переведенням на виборну посаду до Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо. Він має стаж роботи в галузі 21 рік 06 місяців 00 днів, однак звернувшись 10.01.2025 до відповідача дізнався про відсутність здійснення виплат соціальних заохочень з липня 2023 року з посиланням на п. 9.1.4 Колективного договору. При зверненні 05.02.2025 із заявою про виплату йому суми заохочень за вислугу років та преміальної винагороди за період з липня 2023 року по лютий 2025 року, отримав 03.03.2025 відмову про виплату із наданням інформації про те, що преміальна винагорода по депо за період з липня 2023 року по лютий 2025 року становила 15%. Із вказаною відмовою він не погоджується з огляду на пункти 2.1, 3.7.4 Галузевої угоди, та пункти 1.2, 9.19 колективного договору. З посиланням на положення Закону України «Про колективні договори і угоди», приймаючи до уваги стаж роботи та наданий в тесті позовної заяви розрахунок, просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що з позивачем трудові відносини було припинено 01.03.2022 та відповідно до наданої позивачем довідки, заробітна плата йому виплачувалась Первинною профспілковою організацією Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо. Тому з огляду на той факт, що позивач не знаходився в трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» з 01.03.2022, Товариство не є належним відповідачем у справі, оскільки належним є саме Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, з якою позивач перебував у трудових відносинах. Позивач не надає до суду статуту вказаної профспілкової організації, що унеможливлює встановлення внутрішньо-організаційної діяльності первинної профспілки. Вважають, що в даному випадку виник спір, що належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов'язаний з питанням членства у громадській організації та відповідно оплати праці, тому такий спір повинен вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та відповідного законодавства. З посиланням на вимоги статті 233 КЗпП України. просять відмовити у задоволенні вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з Конвенцією про захист заробітної плати № 95 від 23 червня 1992 року, заробітна плата - це будь-яка винагорода або заробіток, які можуть бути нараховані в грошових коштах та установлені угодою або національним законодавством, які підприємець має заплатити в силу письмового або усного договору про найом послуг працівнику за працю, яка або виконана, або має бути виконана, або за послуги, які або здійснені, або мають бути здійснені.
Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до частин 2, 3 статті 97 Кодексу законів про працю України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Кодексу законів про працю України, за працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. На підприємстві за рахунок його коштів цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року, визначено структуру заробітної плати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За змістом частини 2 статті 2 вказаного Закону, у структурі заробітної плати передбачена додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість i за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні i компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань i функцій.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами у справі, ОСОБА_1 на підставі наказу № 270 від 11.07.2000 року перебував з АТ «Українська залізниця в трудових відносинах» та на підставі наказу № 131/ОС від 28.02.2022 звільнений з підприємства у зв'язку з переведенням на виборну посаду до Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
На підставі протоколу № 1 установчих зборів Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо від 08.02.2018. ОСОБА_1 обрано головою вказаної профспілкової організації.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо являється юридичної особою, має свій код ЄДРПОУ, статут та керівника в особі Федоренка В.Г.
Згідно Закону України «Про колективні договори і угоди», особи, які беруть участь в переговорах як представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів та підготовки проекту звільняються від основної роботи із збереженням середнього заробітку та включенням цього часу до трудового стажу. Всі витрати, пов'язані з участю у переговорах і підготовці проекту, компенсуються в порядку, передбаченому законодавством про працю, колективним договором, угодою.
Згідно статті першої Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному закладі освіти;
Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів (стаття 14 закону).
За приписами статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. За працівниками, обраними до складу виборних органів профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі або організації, зберігаються соціальні пільги та заохочення, встановлені для інших працівників за місцем роботи відповідно до законодавства. За рахунок коштів підприємства цим працівникам можуть бути надані додаткові пільги, якщо це передбачено колективним договором.
У вищенаведених нормах законодавства, мова йде про працівників, які обрані до виборних органів і одночасно виконують свої посадові обов'язки (не звільнені від своїх виробничих чи службових обов'язків) або частково звільнені від своїх виробничих чи службових обов'язків у зв'язку з обранням на виборні посади. Крім того, в даних статтях зазначено «встановлені для інших працівників за місцем роботи» та «цим працівникам». Тобто за місцем роботи працівника обраного до виборного органу.
Згідно пункту 9.1.9 Колективного договору, фінансування витрат, пов'язаних із наданням пільг та соціальних гарантій виборним та штатним працівникам профспілкових органів, здійснювати за рахунок коштів залізниці та відповідних структурних підрозділів залізниці.
Пунктом 1.2 Колективного договору передбачено, що положення колективного договору в повному обсязі поширюються на працівників депо, виборних та штатних працівників профспілкових організацій.
Тому при укладені Колективного договору, сторони мали на увазі працівників підприємства, які є членами профспілкового комітету, тобто працівників підприємства обраних до вищого керівного органу профспілки.
Первинна профспілкова організація, як роботодавець, здійснює позивачу виплату заробітної плати, є податковим агентом та сплачує за позивача страхові внески. У такому випадку, якщо місцем роботи для ОСОБА_1 є профспілкова організація, тоді виплату премій та інших заохочень та соціальних пільг повинна йому здійснювати ця організація.
При цьому, премія за результатами роботи за рік являється додатковою формою матеріального заохочення працівників, що стимулює до продуктивності праці та направлена на забезпечення зацікавленості всього колективу в загальних результатах роботи підприємства за звітний період та виплачується при умові виконання певних показників саме цього підприємства.
Відтак, оскільки до складу профкому входить голова ОСОБА_1 , який не є працівником АТ «Українська залізниця», підприємство не встановлює голові профкому посадового окладу, не здійснює виплату заробітної плати, відповідач не має законних підстав та механізму для розрахунку та здійснення виплати премій та інших доплат, передбачених колективним договором, тому у задоволенні вимог слід відмовити у зв'язку з пред'явленням вимог до неналежного відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення додаткових витрат, у задоволенні вимог відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення доплати за вислугу років та преміальної винагороди - повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко