Справа № 932/12153/24
Провадження № 1-кс/932/2764/25
01 липня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у приміщенні суду м. Дніпра клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціє у м. Сєверодонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052110000122 від 11.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 т. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, про арешт майна, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціє у м. Сєверодонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052110000122 від 11.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 т. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, про арешт майна, вилученого 26.06.2025 року під час затримання ОСОБА_5 в порядку п. 6 ст. 615 КПК України, а саме на: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04», IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 , з сім-картою оператору стільникового зв'язку з номером НОМЕР_3 , який належить затриманому ОСОБА_5 .
В обґрунтування свого клопотання зазначає, що що командир 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_6 за попередньою змовою з командиром гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_7 , наприкінці травня 2024 року, перебуваючи в АДРЕСА_1 , перевищуючи службові повноваження, в умовах воєнного стану застосували насилля до військовослужбовця цієї частини ОСОБА_8 .
В ході досудового розслідування встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді командира гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. 65 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 11, 16, 18, , 49, 101, 102, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Військової присяги, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен неухильно дотримуватися вищевказаних правових норм, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, 25 травня 2024 року близько 21 години 00 хвилин, знаходячись у місці тимчасового розташування підрозділу НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , який викликав на подвір'я вищевказаного домоволодіння підлеглого йому ОСОБА_8 , де продовжуючи виконувати дії спрямовані на реалізацію злочинного умислу, направленого на застосування нестатутних заходів впливу до підлеглого, після висловлення ОСОБА_6 невдоволення ОСОБА_8 на предмет того, що він нібито обмовив його серед інших підлеглих військовослужбовців, після чого, діючи умисно, за вказівкою ОСОБА_9 , з метою демонстрації переваги за службовим становищем та ствердження власного авторитету у військовому колективі, грубо порушуючи надану йому, як командиру, дисциплінарну владу, в порушення закріпленого у військових статутах порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, всупереч інтересам служби, маючи на меті завдання ОСОБА_8 болю за наніс сім ударів долонями рук в голову та п'ять ударів заздалегідь приготованим шкіряним ременем з металевою застібкою по кінцівкам та тулубу ОСОБА_8 , спричинивши останньому фізичний біль, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 426-1 КК України, а саме застосування нестатутних заходів впливу із застосуванням насильства щодо підлеглого, вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
За вказаним фактом 26.06.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку
п. 6 ст. 615 КПК України. Під час затримання у останнього вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04», IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 , з сім-картою оператору стільникового зв'язку з номером НОМЕР_3 , який належить затриманому ОСОБА_5 .
Зазначений мобільний телефон вилучено та 27.06.2025 року визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, оскільки існує необхідність у проведенні огляду вказаного мобільного телефону, з метою відшукання відеозапису нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , джерел його надходження та листувань ОСОБА_5 з ОСОБА_6 про обставини готування до вчинення злочину та безпосереднього його виконання.
27.06.2025 року проведений огляд вилученого мобільного телефону, під час якого встановлено, що мобільний телефон увімкнений та має захисний пароль, який на даний час органом досудового розслідування не встановлено. Тому на даний час існує необхідність у проведенні відповідних досліджень, спрямованих на отримання інформації, що може становити інтерес для досудового розслідування та знаходитися на внутрішній пам'яті телефону.
Вказаний мобільний телефон може використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнаний речовим доказом, оскільки може містити відомості про вчинення злочину, тобто, зберігати відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування, тому існує необхідність у вказане проведенні відповідних слідчих дій з вказаним мобільним телефоном.
На даний час є достатньо підстав вважати, що мобільний телефон, вилучений під час затримання ОСОБА_5 має значення для подальшого досудового розслідування, та необхідний для подальшого детального огляду, призначення відповідних перевірок, судових експертиз та встановлення інших відомостей, що можуть бути використані в якості доказів.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явилися. Подали заяви, в якій слідчий та прокурор просять розглядати клопотання за їх відсутності, клопотання підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.
Власник майна, на яке слідчий просить накласти арешт, будучи повідомлений про місце та час розгляду клопотання про арешт майна шляхом направлення повідомлення, в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Поряд з цим, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Арешт майна, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Частиною 1 статті 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокаціє у м. Сєверодонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42024052110000122 від 11.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 т. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
За вказаним фактом 26.06.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку
п. 6 ст. 615 КПК України. Під час затримання у останнього вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04», IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 , з сім-картою оператору стільникового зв'язку з номером НОМЕР_3 , який належить затриманому ОСОБА_5 .
27.06.2025 року перелічені вище речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
З наведених вище підстав, слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що зазначене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та без їх арешту та вилучення існує реальна загроза зміни слідової інформації, яка наявна на них на теперішній час, крім того необхідно провести ряд невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за доцільне накласти арешт на майно, вказане у клопотанні.
Слідчий суддя враховує наявність правових підстав для накладання арешту, можливість використання вказаного речового доказу у кримінальному провадженні. Приймаючи до уваги, що вищевказані речі, можуть бути використані, як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, тому з метою збереження цього речового доказу та досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання, тому воно підлягає задоволенню.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Оскільки вилучене майно необхідно зберігати в тому вигляді, в якому вони були вилучені, а також для забезпечення дієвості повного та всебічного розслідування злочину та проведення ряду відповідних експертиз, вважаю, що існують підстави для заборони користування, відчуження та розпорядження майном.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 131, 170-173, 309, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокаціє у м. Сєверодонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052110000122 від 11.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 т. 368, ч. 5 ст. 426-1 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно під час затримання ОСОБА_5 в порядку п. 6 ст. 615 КПК України, а саме на: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04», IMEI №1: НОМЕР_1 , IMEI №2: НОМЕР_2 , з сім-картою оператору стільникового зв'язку з номером НОМЕР_3 , який належить затриманому ОСОБА_5 , шляхом позбавлення права на володіння, відчуження та розпорядження ними.
Копію ухвали направити прокурору, слідчому та власнику майна.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Справа № 932/12153/24
Провадження № 1-кс/932/2764/25