Справа № 932/5720/25
Провадження № 1-кп/932/763/25
01 липня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 (ВКЗ), ОСОБА_5 (ВКЗ),
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні, в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000385 від 20 березня 2025 року відносно:
ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, , із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей - немає, проживаючий та зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1)30.08.2011року - Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 т.263КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
2)18.06.2015року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.263КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
3)06.06.2017року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.185КК України до позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст.75КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
4)15.02.2018року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.71КК України частково приєднано невідбуте покарання в виді 1 місяця позбавлення волі за вироком від 06.06.2017року. Остаточно до відбуття покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі;
5)27.02.2019року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.263КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.71КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2018року. Остаточно до відбуття покарання 3 роки 1 місяць 15 днів позбавлення волі. 26.08.2021 року - звільнений умовно-достроково з невідбутим стром 4 місяці 5 днів;
6)16.11.2022року до Бабушкінського районного суду направлено обвинувальний акт за ч.4 ст.185 КК України. 10.09.2024 вищевказане кримінальне провадження закрито у зв'язку з частковою декриміналізацією на підставі п.4-1 ч.1 ст.284КПК України,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України,
ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей - немає, проживаючий та зареєстрований за адресом: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1)26.03.2008року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186, ч.1 ст.309, ст.75КК України до чотирьох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на один рік;
2)24.07.2008 року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ст.71КК України до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
3)10.04.2012року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186, ст.71КК України - до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
4)22.03.2013року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст.395, ч.4 ст.70КК України - до чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
5)14.07.2016 року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст.395КК України до двох місяців арешту;
6)14.11.2017року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ст.75КК України до двох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на один рік. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2019 року звільнено від покарання призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 року;
7)19.03.2019року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.190, ст.75КК України до трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на два роки. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2019 року звільнено від покарання, призначеного Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська від 14.11.2017 року;
8)14.05.2019року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186КК України до чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст.71КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2019 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки шість місяців;
9)11.07.2019року - Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185КК України до позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч.4 ст.70КК України призначене покарання поглинуто покаранням за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2019 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки шість місяців;
10)11.11.2019року - Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч.1 ст.263 , ч.1 ст.70КК України до позбавлення волі на строк три роки. На підставі ч.4 ст.70КК України призначене покарання поглинуто покаранням за вироком Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 11.07.2019 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки шість місяців;
11)20.12.2019року - Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.4 ст.70КК України шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.11.2019 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 7 місяців. 22.12.2023 звільнений з Солонянської виправної колонії Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання.
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України,
Відповідно до обвинувального акту від 20 травня 2025 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України.
До обвинувального акту додана угода про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, укладена між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 та угода про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, укладена між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 ..
Згідно з вказаних угод ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зобов'язалися беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України.
Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні угод про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила їх затвердити вироком суду і призначити обвинуваченим узгоджене в угоді покарання.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали укладені угоди про визнання винуватості та просили їх затвердити, як такі, що відповідають інтересам обвинувачених.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодились на затвердження угод за вказаних в них умов укладання.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, вислухавши думку прокурора, обвинувачених та захисників, суд вважає, що така угода затвердженню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.314КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмову в затвердженні угоди з поверненням кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468 - 475цього Кодексу.
Згідно з ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
20 травня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 та за згодою потерпілої ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості, дотримуючись наступних умов, зокрема сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_6 за вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у вигляді п'яти років позбавлення волі, зі звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України із встановленням іспитового строку.
20 травня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 та за згодою потерпілої ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості, дотримуючись наступних умов, зокрема сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_7 за вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України, у вигляді п'яти років позбавлення волі, зі звільненням ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України із встановленням іспитового строку.
Суд враховує те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185КК України є тяжким злочином, санкція за яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Відповідно до обвинувального акту:
обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - не встановлено;
обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
обставин, що обтяжує покарання не встановлено.
Як обвинувачений ОСОБА_6 так і обвинувачений ОСОБА_7 - є особами, які раніше неодноразово засуджувались за корисливі злочини проти власності, обидва працездатні але не працюють, а також не мають стійких соціальних зв'язків.
Також, суд приймає до уваги наступне.
Пунктами 3, 4 ч.1ст.470КПК України встановлено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Що стосується інтересів суспільства, слід вказати, що суспільний інтерес - це інтерес суспільства або усередненого (репрезентативного) представника цієї спільноти, пов'язаного із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку. Термін має широке поширення в контексті протиставлення громадських і особистих інтересів. При цьому передбачається, що громадські інтереси не можуть бути зведені до інтересів окремих громадян. Держава є тим органом, який функціонує в суспільстві для формулювання і захисту громадських інтересів.
Разом з тим, суд звертає увагу, на те, що, оскільки угода про визнання винуватості укладена у провадженні щодо тяжкого злочину, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, в угоді відсутнє обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного інтересу та приватного інтересу підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Із постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.01.2014 року (справа №5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Суд вважає, що узгоджений сторонами вид покарання, на думку суду, не відповідає інтересам суспільства та загальним засадам призначення покарання, оскільки належним чином не враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, й найголовніше даних, що характеризують обох обвинувачених.
Таким чином, на думку суду, угода про визнання винуватості, укладена 20 травня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 та угода про визнання винуватості, укладена 20 травня 2025 року між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 не можуть бути затверджені, оскільки умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
Оскільки, при перевірці угод про визнання винуватості встановлено, що укладенні угоди при їх затвердженні будуть суперечити інтересам суспільства, а тим самим вимогам Закону, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у затвердженні укладених угод і поверненні кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування.
Разом з тим слід роз'яснити, що п.13 ППВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» визначає, що якщо угоди (незалежно від її виду) досягнуто під час досудового розслідування, після виконання процесуальних дій, передбачених статтями 290, 291КПК України, складений слідчим та затверджений прокурором обвинувальний акт, разом із підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Відповідно до п.18 зазначеної Постанови, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення,або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом ІІІ КПК України; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Відповідно до частини першої статті 42КПК України підставами для набуття особою статусу підозрюваного є затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або повідомлення її про підозру у порядку, встановленому статтями276-279 КПК України.
Особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому статтею 291КПК України, складений щодо неї обвинувальний акт.
В даному випадку в угодах про визнання винуватості зазначено, що вони укладаються за згодою потерпілої ОСОБА_8 між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 і підозрюваними ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 та між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 і підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 , що дає підстави вважати, що вона укладена до складання обвинувального акту, тобто під час досудового розслідування.
Як вже зазначалось вище, частиною 3 статті 314КПК України визначено перелік можливих дій суду у підготовчому судовому засіданні. Згідно вказаного переліку суд має право прийняти одне з рішень, визначених окремими пунктами, а саме: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження; повернути обвинувальний акт прокурору; направити обвинувальний акт для визначення підсудності; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Суд звертає увагу, що рішення щодо угоди (затвердження або відмова) виділено законодавцем в окремий пункт можливих дій суду, а рішення щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду в інший пункт, що регулює дії суду.
Відмова в затверджені угоди (п.1 ч.3 ст.314КПК України) не тягне за собою рішення щодо необхідності призначення обвинувального акту до судового розгляду (п.5 ч.1ст.314КПК України), оскільки в пункті 1 ч.3 ст.314КПК України чітко визначено дії суду при відмові в затверджені угоди.
Таким чином, Законом чітко визначено, що суд, відмовивши в затверджені угоди, має повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
При цьому, вказане повернення кримінального провадження не є тотожним діям суду, передбаченим п.3 ч.3 ст.314 КПК України, яким врегульовано дії суду при встановлені того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.
Суд зазначає, що в даному випадку обвинувальний акт не повертається та не оцінюється на відповідність вимогам закону, а повертається обвинувальний акт разом із матеріалами кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України, що передбачено як невід'ємна частина рішення суду при відмові в затвердженні угоди.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити в затвердженні угоди від 20 травня 2025 року, укладеної між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 та в затвердженні угоди про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, укладеної між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 і повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
За таких обставин обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000385 від 20 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України із доданими разом з ним угодами про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, яка досягнута між прокурором та підозрюваними, у присутності їх захисників та за згодою потерпілої, під час досудового розслідування та доданими матеріалами кримінального провадження, слід повернути прокурору для його продовження.
Керуючись ст.ст.314 ч.3 п.1, 472, 474 ч.7 КПК України, суд
В затвердженні угоди про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, укладеної між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 у присутності захисника ОСОБА_4 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 - відмовити.
В затвердженні угоди про визнання винуватості від 20 травня 2025 року, укладеної між прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_5 , яка досягнута під час досудового розслідування за згодою потерпілої ОСОБА_8 - відмовити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042150000385 від 20 березня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України - повернути прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1