Справа № 593/538/25
Провадження №2-а/593/26/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"11" червня 2025 р.
у складі:
головуючої судді Німко Н.П.
за участю секретаря судового засідання Олексів О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани Тернопільської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 й просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №1/67 від 03.04.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як на підставу позову послався на те, що у кінці березня 2025 року зі слів дільничого інспектора поліції він дізнався що перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01 квітня 2025 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , де йому пояснили, що він перебуває у розшуку через те, що без поважної причини не прибув до ТЦК та СП згідно повістки від 13.02.2025 року №2437598. Того ж дня, відносно нього склали протокол №2559 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. 03 квітня 2025 року він (позивач) отримав постанову №1/167 від 03.04.2025 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач зазначає, що жодної повістки про явку до ТЦК та СП він не отримував, така повістка повернута відправнику із відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою». Відтак, він не був повідомлений ні телефонним зв'язком, ні іншим чином про факт надсилання на його адресу повістки. Відповідач не надав жодних доказів про дотримання порядку вручення повістки, відмови від отримання позивачем вказаної повістки.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Процик П.Б. не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Позивач подав заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином сповіщеним про час та місце слухання справи. Надіслав до суду відзив на позов, який обгрунтував таким: 01 квітня 2025 громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що у додатку Резерв+ було помічено повідомлення про порушення правил мобілізаційної підготовки та військового обліку.
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, його було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.З ст.210-1 КУпАП через те, що у вказані терміни не прибув по повістці №2437598, з датою явки 26.02.2025 о 14:00 год., згенерованій в системі АІТС «Оберіг» та надісланої через Укрпошту. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття ОСОБА_1 у визначений строк до ТЦК та СП, де перебуває на обліку, вчасно не надав. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області.
Таким чином, ОСОБА_1 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період, за яке передбачена відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вказує, що оскаржувана постанова є правомірною та прийнятою згідно норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними і не підлягають до задоволення.
Просив проводити розгляд справи без участі представника відповідача, а у задоволенні позову - відмовити повністю.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши позов, всебічно перевіривши матеріали справи, докази, надані по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються таким нормативним законодавством.
Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Так, відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, відповідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису,у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису),які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів,актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зокрема, відповідно ч.3 ст.210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - передбачено стягнення у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, полягає у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Це правопорушення є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Відповідно до підпункту 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2024 року № 1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Судом встановлені такі факти й відповідні їм правовідносини.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/167 від 03 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
Так, згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 01 квітня 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що у додатку Резерв+ при його оновленні було помічено повідомлення про порушення правил мобілізаційної підготовки та військового обліку.
Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, його було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку згідно бази даних розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ITC «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.З ст.210-1 КУпАП через те, що у вказані терміни не прибув по повістці №2437598, з датою явки 26.02.2025 о 14:00 год., згенерованій в системі АІТС «Оберіг» та надісланої через Укрпошту. Також ОСОБА_1 поважної причини неприбуття в ТЦК та СП, де перебуває на обліку, вчасно не повідомив. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що повістку №2437598 від 13.02.2025 року він не отримував. Жодних доказів в підтвердження вручення позивачу повістки відповідачем не надано.
Як вбачається із копії поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 , яким позивачу було направлено повістку №2437598 від 13.02.2025 року, згадане відправлення повернуто відправнику із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, не вручено адресату.
Жодних інших доказів про отримання позивачем/ відмови від отримання повістки суду не надано.
Відтак, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не отримував повістки про явку до ТЦК та СП на 26.02.2025 року о 14:00 год., відповідно не міг прибути за викликом по такій повістці.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14:00 год. 26 лютого 2025 року.
Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП відповідачем не надано.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Виходячи з наведеного, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не може бути залишена в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку недоведеністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , вчиненого за обставин, зазначених у оскаржуваній постанові.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст.210-1, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд,-
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення №1/167 від 03 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.; справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Повний текст рішення, в силу положень ч.3 ст.243 КАС України, складено 20 червня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко