Справа № 405/187/25
провадження № 1-кс/405/1321/25
25.06.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який обіймає посаду стрільця у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 21.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024121550000115, -
19.05.2025 до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав.
Захисник заперечував щодо застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи це тим, що, підозрюваний являється військовослужбовцем, захищає країну; після вручення йому повідомлення про підозру, від слідства не переховувався, однак знаходився на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні і по даний час продовжує хворіти; за станом здоров'я його підзахисний не може утримуватись в слідчому ізоляторі; впливати на свідків ОСОБА_4 не має можливості, та ці свідки є фігурантами декількох кримінальних проваджень; вважає, що заявлені ризики є необгрунтованими, які грунтуються на припущеннях.
Підозрюваний підтримав позицію захисник та запевнив, що не буде переховуватись, і додав, що на теперішній час ще проходить лікування.
Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що слідчими ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 21.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024121550000115 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
16.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до якої: відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.03.2023 № 36 ОСОБА_4 з 22.03.2023 включено до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2024 № 87 ОСОБА_4 з 20.03.2024 призначено на посаду водія-кіномеханіка клубу військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу № 62 від 13.02.2023 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_8 призначено на посаду командира військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_8 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 1, ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до положень ст. 58 Статуту командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Згідно з ст. 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний:
- підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності;
- керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля);
- організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);
- знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою;
- знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля);
- постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку;
- з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу;
- знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю;
- виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення;
- здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад;
- виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу;
- щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки;
- стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки;
- здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт;
- підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля);
- керувати господарством батальйону (корабля).
Статтею 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.
Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до примітки до ч. 1 ст. 425 КК України, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноваженого командування.
Таким чином, ОСОБА_8 , будучи командиром військової частини НОМЕР_2 , особою, яка обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, є службовою особою, тобто спеціальним суб'єктом злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.02.2023 № 13 молодшого сержанта ОСОБА_9 з 28.02.2023 зараховано до списків частини, якого призначено на посаду головного сержанта військової частини НОМЕР_2 згідно з наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 23.02.2023 №53-РС.
Відповідно до ст. 102-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України головний сержант (головний старшина) батальйону (дивізіону, ескадрильї, корабля 2 рангу, бойової частини корабля 1 рангу) (далі - головний сержант батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за надання командирові батальйону інформації та пропозицій з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського (старшинського) складу, рівня індивідуальної підготовки та морально-психологічного стану рядового і сержантського (старшинського) складу батальйону, організації по сержантській (старшинській) вертикалі своєчасного і ефективного виконання завдань, визначених командиром батальйону, інформування та координацію діяльності головних сержантів підрозділів, професійний розвиток сержантів (старшин), дотримання ними військової дисципліни, правильне несення служби добовим нарядом батальйону.
Головний сержант батальйону підпорядковується командиру батальйону та є прямим начальником для військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу батальйону. Він є головним радником командира батальйону з усіх питань, що стосуються рядового і сержантського (старшинського) складу.
Відповідно до ст. 102-3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України головний сержант батальйону зобов'язаний:
- брати участь у роботі з підтримання бойової готовності особового складу, озброєння і техніки батальйону;
- знати тактику дій батальйону в різних видах бою, основні види озброєння батальйону, досконало володіти особистою штатною зброєю;
- постійно підтримувати високий рівень професійних знань, вмінь та навичок, працювати над їх удосконаленням, бути зразком для особового складу батальйону щодо виконання службових обов'язків;
- знати, дотримуватися особисто та вимагати від підлеглого особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
- брати участь у плануванні, організації та проведенні заходів з бойової підготовки батальйону, організовувати заходи з професійного розвитку сержантського (старшинського) складу, здійснювати моніторинг ефективності підготовки рядового і сержантського (старшинського) складу, контролювати дотримання вимог керівних документів з бойової підготовки та стандартів підготовки сержантським (старшинським) складом;
- брати участь в організації занять із бойової підготовки особового складу батальйону, безпосередньо проводити інструкторсько-методичні заняття із сержантами (старшинами) підрозділів, вести облік професійної підготовки військовослужбовців сержантського (старшинського) складу батальйону, доповідати командирові батальйону про стан готовності підрозділів до виконання завдань за призначенням та виявлені недоліки в підготовці військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, надавати пропозиції щодо їх усунення;
- контролювати та координувати проведення занять сержантами (старшинами) батальйону, надавати їм методичну та практичну допомогу, організовувати заходи із удосконалення їх методичної майстерності;
- координувати діяльність головних сержантів рот (батарей) та окремих взводів батальйону, надавати їм практичну допомогу, інструктувати та наставляти, вимагати ефективного виконання покладених на них обов'язків;
- координувати роботу сержантів (старшин) штабу батальйону, надавати пропозиції та рекомендації керівному складу батальйону в частині, що стосується рядового і сержантського (старшинського) складу;
- доповідати командирові батальйону про всі порушення норм, стандартів та положень керівних документів, що регламентують проходження військової служби військовослужбовцями рядового і сержантського (старшинського) складу, їх навчання і підготовку, всебічне забезпечення та соціальний захист, надавати пропозиції щодо їх усунення;
- здійснювати контроль за додержанням військовослужбовцями рядового, сержантського (старшинського) складу військової дисципліни, виконанням ними правил носіння військової форми одягу, перевіряти виконання розпорядку дня в підрозділах батальйону, несення служби добовим нарядом;
- негайно доповідати командирові батальйону та головному сержанту бригади про надзвичайні події в батальйоні, факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів;
- знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові головних сержантів підрозділів батальйону, їх дату народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять до військової служби, родинний стан, успіхи і недоліки у службі;
- піклуватися про підлеглих, ставитися до них з повагою, не принижувати їх честі та гідності, знати потреби військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу, порушувати перед командиром батальйону та головним сержантом бригади питання про задоволення цих потреб;
- проводити роботу з підтримання на належному рівні морально-психологічного стану військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу, працювати над згуртуванням сержантського (старшинського) колективу батальйону, здійснювати моніторинг відповідності сержантів (старшин) стандартам підготовки та положенням Кодексу сержанта Збройних Сил України, виховувати поважне ставлення військовослужбовців сержантського (старшинського) складу батальйону до їх належності до професійного сержантського корпусу Збройних Сил України;
- проводити індивідуально-виховну роботу із сержантами (старшинами) батальйону, визначати завдання головним сержантам підрозділів щодо проведення індивідуально-виховної роботи з окремими військовослужбовцями, які потребують додаткової уваги;
- брати участь в організації збору, аналізу та узагальнення досвіду, отриманого особовим складом під час виконання завдань за призначенням, його подальшого використання з метою підвищення ефективності виконання покладених на батальйон завдань, збереження життя і здоров'я особового складу;
- розподіляти наряди на службу між підрозділами батальйону, перевіряти правильність ведення листів нарядів у підрозділах, хід несення служби особами добового наряду, які призначені від підрозділів батальйону;
- організовувати підтримання внутрішнього порядку в батальйоні та утримання в чистоті території, закріпленої за ним;
- періодично проводити робочі наради з головними сержантами рот (батарей) та окремих взводів, здійснювати їх інформування за усіма напрямами діяльності, доводити накази (директиви, розпорядження) керівного складу, проводити щомісяця підбиття підсумків з військовослужбовцями сержантського (старшинського) складу батальйону з питань бойової підготовки, стану служби військ та військової дисципліни;
- організовувати роботу Ради сержантів батальйону, брати участь в її засіданнях особисто, забезпечувати реалізацію прийнятих рішень;
- надавати командирові батальйону пропозиції щодо заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців сержантського (старшинського) складу батальйону;
- організовувати роботу сержантів (старшин) з перспективного планування підготовки (навчання) та просування по службі військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу батальйону, надавати командирові батальйону пропозиції стосовно направлення військовослужбовців сержантського (старшинського) складу на навчальні курси та призначення на посади;
- брати участь у проведенні щорічного оцінювання військовослужбовців сержантського (старшинського) складу та погоджувати оцінні картки головних сержантів підрозділів батальйону, надавати пропозиції командирові батальйону щодо зарахування військовослужбовців до резерву кандидатів для просування по службі.
Головний сержант батальйону для виконання покладених на нього завдань зобов'язаний знати визначені місця дислокації батальйону, організаційно-штатну структуру, бойовий та чисельний склад підрозділів, морально-психологічні якості особового складу, вплив соціально-політичної обстановки в районі дислокації батальйону на бойову готовність військовослужбовців рядового і сержантського (старшинського) складу, рівень готовності підрозділів батальйону до виконання завдань за призначенням.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє до теперішнього часу.
Таким чином, з моменту видання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України» на території України почав діяти режим воєнного стану (особливий період), який триває і до теперішнього часу.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).
Згідно п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає:
- щомісячні основні види грошового забезпечення;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
- посадовий оклад;
- оклад за військовим званням;
- надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
- підвищення посадового окладу;
- надбавки;
- доплати;
- премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
- винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
- допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 закріплено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
- штат військової частини;
- накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
- накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
- накази про присвоєння військових звань;
- грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до п.7 розділу І Порядку №260 за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
За нормами, встановленими пунктами 9, 16 та 17 розділу І зазначеного Порядку виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно п.8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
- щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
- одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 встановлений перелік випадків коли грошове забезпечення не виплачується, а саме:
- за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
- якщо виплачуються академічні стипендії;
- за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
- за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
- за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
- за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
- за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі - Постанова КМУ № 168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , особам рядового і начальницького складу ІНФОРМАЦІЯ_12 , особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів законодавства, додаткова винагорода у збільшеному вигляді (100 000 гривень) у відповідності до Постанови КМУ № 168 виплачується виключно військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, на підставі наказів командирів (начальників). Виплата грошового забезпечення, у тому числі й додаткової винагороди у відповідності до Постанови КМУ № 168, за час відсутності на службі не здійснюється.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до ст. 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно зі Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідно до ст. 8 Статуту відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан (п.8).
Водночас, ОСОБА_8 , будучи командиром військової частини НОМЕР_2 , маючи прямий умисел на незаконне збагачення, розуміючи свій правовий статус та повноваження, у березні 2023 року, більш точної дати слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вирішив використати надану йому владу та службові повноваження для заволодіння грошовими коштами державного бюджету для чого створив організовану групу.
Так, організатором та виконавцем ОСОБА_8 , якому безпосередньо підпорядковувалися пособники - головний сержант військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 та водій-кіномеханік клубу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , була створена організована група з метою досягнення єдиного злочинного результату - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів.
Учасники організованої групи ретельно спланували кримінальні правопорушення, які полягали у чіткій послідовності дій та розподілі функцій між учасниками.
Єдиний, відомий всім учасникам організованої групи, план злочинної діяльності передбачав:
1) підготовку до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема надання ОСОБА_8 . ОСОБА_4 можливості не виконувати обов'язки військової служби і не залучатись до участі у виконанні бойових завдань, доведення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до підлеглих за службою військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 вказівок щодо внесення відомостей в рапорти на виплату ОСОБА_4 додаткової винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн);
2) викривлення даних про облік особового складу, задіяного у виконанні бойових (спеціальних) завдань з метою внесення неправдивих відомостей щодо перебування ОСОБА_4 на службі, у тому числі участі в бойових діях;
3) підготовка щомісяця проектів наказів, витягів на виплату додаткової винагороди із зазначеними в них неправдивих відомостей щодо перебування ОСОБА_4 на службі, у тому числі, участі в бойових діях;
4) надання неправдивих витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 до бухгалтерської служби для здійснення виплат;
5) систематичне доведення усними вказівками та наказами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відповідальному особовому складу про необхідність нарахування ОСОБА_4 грошового забезпечення, вводячи їх в оману щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань;
6) контроль з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо нерозголошення зазначеної інформації;
7) психологічний тиск на підлеглих по службі військовослужбовців, з метою можливості продовження своєї злочинної діяльності та досягнення кінцевого злочинного результату - задоволення матеріальних потреб організованої групи за рахунок незаконно виплачених ОСОБА_4 бюджетних коштів та, відповідно, спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам.
Крім того, організована група мала чітку структуру, підпорядкованість учасників організатору командиру військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 , якому безпосередньо підпорядковувалися пособники - головний сержант військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 та водій-кіномеханік клубу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 .
У свою чергу, кожен учасник організованої групи здійснював діяльність відповідно до покладених на нього функцій та принципів взаємозалежності, а саме:
- ОСОБА_8 організував вчинення кримінального правопорушення, керував його підготовкою і вчиненням, організовував приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи, надавав незаконні вказівки військовим посадовим особам військової частини НОМЕР_2 на внесення відомостей в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) щодо ОСОБА_4 , вводячи їх в оману щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань, а також щомісячно погоджував та підписував накази на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) ОСОБА_4 ;
- ОСОБА_9 порадами, вказівками, усуненням перешкод сприяв вчиненню кримінального правопорушення, у тому числі, надавав вказівки військовим посадовим особам військової частини НОМЕР_2 на внесення відомостей в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) ОСОБА_4 , вводив в оману військових посадових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань за дорученнями командира частини;
- ОСОБА_4 , не проходячи військову службу, перебуваючи за місцем свого фактичного місця проживання в м. Кропивницький Кіровоградської області, отримував безпідставно нараховані виплати винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн), частину з яких залишав собі, а іншу передав своїм спільникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якими вони розпорядились на власний розсуд.
Учасники організованої групи домовились діяти у повній взаємодії між собою, кожен із них свідомо вчиняв окремі, відповідно до розподілених функцій, дії, які спрямовані на реалізацію єдиного плану та досягнення єдиної мети.
Усі члени організованої групи з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, об'єднаного єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, добровільно та свідомо увійшли до її складу, усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій.
Діяльність та стійкість сформованої організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 забезпечена стабільним складом її учасників та сталими зв'язками усіх співучасників, поєднаними єдиним прямим умислом та метою одержання неправомірної вигоди для збагачення за рахунок бюджетних коштів, постійним спілкуванням учасників між собою щодо реалізації спільного прямого умислу на заволодіння грошовими коштами.
Так, зловживаючи службовим становищем та діючи з прямим умислом по розробленому плану ОСОБА_8 , погодив зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення - старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.03.2023 № 36, який особисто підписав.
Надалі ОСОБА_8 , перебуваючи в статусі службової особи та ОСОБА_9 , будучи обізнаними про фактичну відсутність за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 та проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_4 , діючи на виконання раніше розробленого плану, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, у період часу з червня 2023 по березень 2024 надавали незаконні вказівки командиру 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 на внесення відомостей в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за травень 2023 року - лютий 2024 року щодо ОСОБА_4 , вводячи його в оману щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань за дорученнями командира військової частини.
У подальшому командир 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 , не будучи обізнаним про злочинний умисел організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 вніс в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за період травень 2023 року - лютий 2024 року (за кожен місяць окремо) відомості щодо ОСОБА_4 та в подальшому передав до стройової частини для подальших виплат.
Крім того, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи обізнаними про фактичну відсутність за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 та проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_4 , діючи на виконання раніше розробленого плану, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, в квітні 2024 надавали вказівки ТВО командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 на внесення відомостей в рапорт на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за березень 2024 року щодо ОСОБА_4 , вводячи його в оману щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань за дорученнями командира військової частини.
У подальшому ТВО командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 , не будучи обізнаним про злочинний умисел організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вніс в рапорт на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за березень 2024 року відомості щодо ОСОБА_4 та в подальшому передав до стройової частини для подальших виплат.
В травні-серпні 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , будучи обізнаним про фактичну відсутність за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 та проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_4 , діючи на виконання раніше розробленого плану, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, в квітні 2024 надавали вказівки начальнику клубу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 на внесення відомостей в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за квітень-липень 2024 року, щодо ОСОБА_4 , вводячи його в оману щодо проходження ОСОБА_4 військової служби та виконання ним спеціальних (бойових) завдань за дорученнями командира військової частини.
У подальшому начальник клубу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 , не будучи обізнаним про злочинний умисел організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 вніс в рапорти на виплату винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) за квітень-липень 2024 року (за кожен місяць окремо) відомості щодо ОСОБА_4 та в подальшому передав до стройової частини для подальших виплат.
Продовжуючи виконання раніше обумовленого плану з іншими учасниками організованої групи ОСОБА_8 , перебуваючи в статусі службової особи, діючи на виконання раніше розробленого плану, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, будучи обізнаним про фактичну відсутність за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 та проходження служби військовослужбовцем ОСОБА_4 погодив та підписав на підставі відомостей з рапортів командира 1-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ТВО командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_11 , начальника клубу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_12 , накази від 04.06.2023 № 94, від 05.07.2023 № 134, від 07.08.2023 № 175, від 15.09.2023 № 198, від 15.10.2023 № 212, від 17.11.2023 № 235, від 17.12.2023 № 255, від 17.01.2024 № 13, від 05.02.2024 № 58, від 20.03.2024 № 259, від 12.04.2024 № 114, від 21.05.2024 № 164, від 05.06.2024 № 183, від 05.07.2024 № 217, від 05.08.2024 № 257 про нарахування та виплати винагороди (в розмірі 30000,0 грн) та винагороди за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) ОСОБА_4 .
В результаті умисних дій організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 спрямованих на заволодіння грошовим коштами державного бюджету на картковий рахунок пособника ОСОБА_4 були зараховані грошові кошти як додаткова винагорода (в розмірі 30000,0 грн) та винагорода за безпосередню участь у бойових діях (в розмірі 100000,0 грн) на загальну суму 840 419,33 грн.
Надалі ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом на виконання раніше розробленого плану, з метою досягнення єдиного прямого умислу - незаконного збагачення за рахунок бюджетних коштів, 27.06.2023, 22.07.2023, 19.08.2023, 23.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 30.11.2023, 23.12.2023, 28.01.2024, 28.02.2024, 27.03.2024, 30.04.2024, 29.05.2024, 22.06.2024, 24.07.2024, 22.08.2024 отримав грошові кошти у загальному розмірі 840 419,33 грн, шляхом зняття з банківських автоматів у м. Кропивницький, після чого розподіляв між усіма учасниками організованої групи.
Таким чином, на виконання своєї ролі в якості пособника у вчиненні злочину по раніше обумовленому з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 плану, ОСОБА_4 отримав кошти державного бюджету за фіктивне проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 зі свого карткового рахунку (№ НОМЕР_3 відкритого в АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ») шляхом зняття вказаних грошових коштів з банківських автоматів за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 .
Частину грошових, коштів ОСОБА_4 залишив собі та розпорядився ними на власний розсуд, іншу частину незаконно отриманих грошових коштів ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб передав своїм спільникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якими вони незаконно заволоділи та розпорядились на власний розсуд.
Таким чином, в результаті злочинних дій організованої групи, внаслідок незаконного нарахування та виплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) ОСОБА_4 за період з 01.04.2023 по 31.12.2024, військовій частині НОМЕР_2 спричинено збитків на загальну суму 840 419,33 грн.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Надані слідчим докази та досліджені матеріали кримінального провадження, а саме: протокол допиту свідка від 12.11.2024; протоколи допиту свідків від 20.11.2024; протокол допиту свідка від 29.11.2024; протокол допиту свідка від 19.12.2024; протокол огляду від 09.01.2025; протокол допиту свідка від 22.01.2025; протокол додаткового допиту свідка від 13.05.2025; висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №75/25-27 від 18.04.2025, протокол огляду предметів від 19.05.2025, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями та наслідками. В подальшому, такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що із наведеного прокурором переліку ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення місця проживання, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким злочином, а тому, ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
При вирішенні клопотання суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Водночас, слідчим прокурором не наведено достатніх та переконливих підстав вважати про можливість вчинення ОСОБА_4 протиправної поведінки у формі ризиків, які передбачені п. п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необґрунтованість клопотання у цій частині, оскільки, зважаючи на тривалість досудового розслідування з жовтня 2024, органом досудового розслідування проводились обшуки, вилучались речі та документи на підставах ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів, накладались арешти на вилучені речі та документи під час обшуку; підозрюваний ОСОБА_4 викликався органом досудового розслідування для допитів, був обізнаний про зазначене кримінальне провадження, однак доказів того, що ОСОБА_4 здійснив чи намагався здійснити протиправну поведінку у формі ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 5 КПК України, слідчому судді не надано.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 та прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховує обставини про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні та те, що підозрюваний не одружений, не має утриманців, є військовослужбовцем, перебуває на стаціонарному лікування у КНП « ІНФОРМАЦІЯ_14 », характеризуючих даних відносно підозрюваного не надано.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею з'ясовано питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав застосування саме такого запобіжного заходу. Так, кримінальне провадження розпочато в жовтні 2024 року за злочин, який вчинений в 2023 - 2024 році, протягом усього часу досудового розслідування ОСОБА_4 з'являвся до слідчого, не переховувався, що не спростовано прокурором, сторона обвинувачення мала достатньо часу для вилучення необхідних доказів, проведення експертиз та встановлення усіх істотних обставин кримінального провадження.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор або слідчий доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На думку слідчого судді, наявні підстави вважати, що інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, а саме, особисте зобов'язання, може на даному етапі забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків та запобігти ризику, передбаченому п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та часткове задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 206, 309, 395 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 16.07.2025 наступні обов'язки:
1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та служби;
2) утримуватися від спілкування з підозрюваними у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , крім участі в слідчих, процесуальних діях та в суді;
3) прибувати до слідчого, прокурора із періодичністю, встановленою слідчим та/або прокурором за погодженням із підозрюваним ОСОБА_4 у зв'язку із перебуванням на військовій службі.
Під розпис повідомити підозрюваного ОСОБА_4 про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_16