Справа № 522/9150/25
Провадження по справі № 1-кс/522/3010/25
(повний текст)
15 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162510000526 від 11.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, про арешт майна,-
У провадженні слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025162510000526 від 11.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.04.2025 року до чергової частини Відділу поліції №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка просить вжити заходів правового характеру до невстановлених осіб, які шляхом обману незаконно заволоділи її грошовими коштами. Сума матеріального збитку встановлюється. ЖЄО № 11115.
В ході досудового розслідування, при відпрацюванні події вчинення кримінального правопорушення, а саме допиту потерпілої було встановлено, що 06.03.2025 в зв'язку з виниклою потребою у наданні юридичної допомоги та консультації чоловіку потерпілої в територіальному центрі комплектування та соціально підтримки, через знайомих потерпіла ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_7 , який в свою чергу повідомив, що має знайомого на ім'я ОСОБА_8 , який погодився допомогти та визначив суму за надання юридичної допомоги у розмірі 7000 дол. США.
В подальшому, було встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 06.03.2025 передала грошові кошти у розмір 7000 дол. США ОСОБА_7 , який цього ж дня, відповідно до обумовленістю зі своїм знайомим ОСОБА_9 , зустрівся з раніше йому незнайомим чоловіком, який представився на ім'я ОСОБА_10 , в військовій формі, та прибув на місце зустрічі на автомобілі марки «BMW», моделі «X5», в кузові сірого кольору, якому і передав вищевказані грошові кошти, який повідомив, що наразі направляється до територіального центру комплектування та соціально підтримки з метою надання юридичної допомоги чоловіку потерпілої.
Проте, в подальшому було встановлено, що до територіального центру комплектування та соціально підтримки ніхто не приїхав, згідно обумовленостей юридичної допомоги надано не було. Грошові кошти потерпілій ОСОБА_6 не повернули, на зв'язок не виходять.
Тобто під час досудового розслідування встановлено, що вищевказані особи, переслідуючи корисливі мотиви та маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, вступили в попередню злочинну змову спрямовану на заволодіння грошовими коштами, та шляхом наданням недостовірних відомостей, що не відповідають дійсності, не збираючись виконувати обговорені домовленості у сфері надання юридичної допомоги, заволоділи грошовим коштами , належними ОСОБА_6 .
В ході проведення оперативно-розшукових заходів, було встановлено, що особою на ім'я ОСОБА_8 , з яким домовлявся свідок ОСОБА_7 , являється гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно показань свідка, пересувається на автомобілі марки «BMW», моделі «X5», в кузові білого кольору, з номерним знаком **0007**.
При перевірці ІПНП «Цунамі» встановлено, що ОСОБА_11 , 12.04.2025 року притягався до адміністративної відповідальності на даному автомобілі з д/з « НОМЕР_1 », який не відповідає дійсному « НОМЕР_2 », (він-код НОМЕР_3 ).
Крім того встановлено, що гр. ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , біля якого на постійній основі паркує вищевказаний автомобіль.
Згідно вищевикладеного у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ймовірно до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має в користуванні автомобіль марки «BMW», моделі «X5», в кузові білого кольору, з зареєстрованим номерним знаком « НОМЕР_2 », проте пересувається з номерним знаком « НОМЕР_1 », що не відповідає дійсності, (він-код 5UXCR6C51KLL33899).
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
В подальшому, 01.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні предмети:
- мобільний телефон марки «iPhone», моделі «16Pro Max», в корпусі рожевого кольору, з сім-картою мобільного оператора ТОВ «лайфселл», поміщено до спеціального пакету №PSP2109697
- грошові кошти номіналом 100 дол. США у кількості 149 купюр, загальним розміром 14 900 дол. США, поміщено до спеціального пакету №RIC 2136908;
Крім того, 01.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було проведено обшук в транспортному засобі, яким користується ОСОБА_11 , а саме автомобіль марки «BMW», моделі «X5», в кузові білого кольору, з зареєстрованим номерним знаком « НОМЕР_2 », проте пересувається з номерним знаком « НОМЕР_1 », що не відповідає дійсності, (він-код 5UXCR6C51KLL33899), в ході якого було виявлено та вилучено наступні предмети:
- підвісні номерні знаки «НН 9999 НН» у кількості 2, підвісні номерні знаки « НОМЕР_1 » у кількості 2, які поміщено до спеціального пакету №ВУМ 1008829.
Вказані речі та документи було оглянуто та визнано речовим доказом.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України: «У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу», а саме вищевказане майно являється речовими доказами по кримінальному провадженні, в зв'язку з тим що вони зберегли на собі сліди скоєного злочину.
У зв'язку з викладеним, у органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті вказаних предметів, які визнано речовими доказами та мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, з метою відновлення видаленої інформації та подолання системи захисту.
Підставою тимчасово вилучення майна згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, є те, що вилучені речі відносяться до речей, які зберегли на собі сліди скоєння кримінального правопорушення.
Підставами арешту майна, відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є наявність розумних підозр, які свідчать про те що вказані предмети є доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна, є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вищезазначеного майна.
Метою накладення арешту згідно п.1, п.11 ч.2 ст.170 КПК України, є збереження речових доказів, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, їх арешт потрібен для позбавлення власника можливості відчужувати вказане майно, або псування, втрати, знищення, перетворення, передачі, що в свою чергу в подальшому унеможливить прийняття законного, та об'єктивного рішення.
А тому, слідчий звернувся до суду з клопотаннями про накладення арешту на зазначене майно.
Позиція учасників судового розгляду.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав подані клопотання.
Представник власника майна - адвоката ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти накладення арешту, оскільки вилучене майно не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки учасників кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Мотиви суду.
Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів клопотання слідчого встановлено, що в провадженні Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025162510000526 від 11.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
01.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні предмети:
- мобільний телефон марки «iPhone», моделі «16Pro Max», в корпусі рожевого кольору, з сім-картою мобільного оператора ТОВ «лайфселл», поміщено до спеціального пакету №PSP2109697
- грошові кошти номіналом 100 дол. США у кількості 149 купюр, загальним розміром 14 900 дол. США, поміщено до спеціального пакету №RIC 2136908;
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що є достатньо підстав вважати, майно, вилучене 01.05.20025 року під час проведення обшуку, а саме мобільний телефон може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, тому мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового розслідування необхідно накласти арешт на вказане в клопотанні майно з метою дослідження вказаних речових доказів.
Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання в цій частині та накладення арешту на майно.
Щодо накладення арешту на грошові кошти та підвісні номери.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на паспорт.
Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні повинен чітко зазначити що вилучений документ відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, наприклад є речовим доказом та накладення арешту є необхідним для його збереження.
У урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначений в клопотанні грошові кошти та підвісні номери не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Вимогами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачений перелік документів, які дозволяють вільне пересування громадян за винятком обмежень, які встановлені законом.
За таких обставин, вимоги клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно в цій частині, слід визнати необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в іншій частині, а саме щодо накладення арешту на грошові кошти та підвісні номери оскільки слідчий в клопотанні не достатньо обґрунтував підстави для накладення арешту на зазначене майно та застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника вказаного майна.
Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone», моделі «16Pro Max», в корпусі рожевого кольору, з сім-картою мобільного оператора ТОВ «лайфселл», поміщено до спеціального пакету №PSP2109697.
В частині накладення арешту на грошові кошти номіналом 100 дол. США у кількості 149 купюр, загальним розміром 14 900 дол. США, поміщено до спеціального пакету №RIC 2136908, підвісні номерні знаки « НОМЕР_4 » у кількості 2, підвісні номерні знаки « НОМЕР_1 » у кількості 2, які поміщено до спеціального пакету №ВУМ 1008829 - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, зобов'язавши слідчого повернути вказаний документ власнику.
В частині накладення арешту на підвісні номерні знаки « НОМЕР_4 » у кількості 2, підвісні номерні знаки « НОМЕР_1 » у кількості 2, які поміщено до спеціального пакету №ВУМ 1008829, - відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді, зобов'язавши слідчого повернути вказаний документ власнику.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та проголошено 19.05.2025 о 16:30 годині в залі суду №131.
Слідчий суддя ОСОБА_15