Справа № 175/1464/25
Провадження № 2а/175/43/25
30 червня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Войтуха О.М.,
за участю секретаря Радонського М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1323 від 31 липня 2024 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зазначену постанову позивач вважає незаконною з тих підстав, що постанова винесена з грубим порушенням КУпАП, а саме за відсутності факту адміністративного правопорушення, без з'ясування обставин справи, за відсутності доказів вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення(зокрема оскаржувана постанова не містить опису тих доказів, на підставі яких відповідач встановив наявність факту, що Позивач є особою визначеною пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).
Представник відповідача надав суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог посилаючись на те, що при складенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було дотримано всіх вимог чинного законодавства.
Представником позивача - адвокатом Хорошею К.Г. надано відповідь на відзив, в якому представник позивача просила суд задовольнити позовну заяву .
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень ЗУ «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по даний час.
Судом встановлено, що 29 липня 2024 року головним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №1323 відносно ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно даного протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що відповідно до пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни чоловічої статі, які мають спеціальні звання (класні чини) та проходять службу в Національній поліції України, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, органах прокуратури, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання та які до 17 липня 2024 року не стали на військовий облік в ТЦК та СП за місцем проживання підлягають притягненню до адміністративної відповідальності. Так. ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст. 1, абзацу 6, ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ, п.п. 3, 6, 7, 8 ч. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В своїх поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що він не згоден з протоколом та не визнає свою вину.
31 липня 2024 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було винесено постанову №1323 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» визначено, що громадяни чоловічої статі, які мають спеціальні звання (класні чини) та проходять службу в Національній поліції України, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, органах прокуратури, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом стати на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за своїм місцем проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абзацу 6, ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, зобов'язані (у тому числі але не виключно) виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно п.п. 7, 8 ч. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов'язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Пункти 3 та 6 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів виключено на підставі Постанови КМ № 563 від 16 травня 2024 року.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту, що ОСОБА_1 є особою, яка підпадає під дію пп.1 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а саме відноситься до категорії осіб, які мають спеціальні звання (класні чини) та проходять службу в Національній поліції України, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України, органах прокуратури, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Тому слід дійти висновку, що в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Відтак, постанова №1323 від 31 липня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП підлягає скасуванню на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
За змістом ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1,3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252 КУпАП України, ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1323 від 31 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
Реквізити сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Войтух